У травні та червні 2026 року в Україні відбулося чимало змін у сфері мобілізації, військового обліку та бронювання.
Парламент ухвалював нові законодавчі ініціативи, вносилися поправки до чинних норм, а уряд оновлював окремі правила, які безпосередньо впливають на військовозобов’язаних, роботодавців і представників критично важливих підприємств.
Окрему увагу привернули анонсовані Міністерством оборони зміни, що стосуються нових підходів до військової служби, “мотиваційних контрактів”, повернення військовослужбовців після самовільного залишення частини (СЗЧ), а також подальшого удосконалення процесів мобілізації та бронювання.
Що саме зміниться у мобілізації з 1 липня 2026 в Україні, які нові правила вже набули чинності та як вони вплинуть на військовозобов’язаних, Факти ICTV запитали у правників юридичної компанії Муренко, Курявий і Партнери. Разом із фахівцями розбираємо, які зміни до закону про мобілізацію набули чинності та чого очікувати українцям найближчим часом.
- Мобілізація з 1 липня 2026: як змінилися правила бронювання працівників
- Нові норми щодо розміру зарплати для бронювання
- Закон про мобілізацію з 1 липня: що змінилося у бронюванні резидентів Дія.Сіті
- Чи змінилися ліміти бронювання з 1 липня
- Запровадження “мотиваційних контрактів” у Силах оборони: правовий аналіз
- Нові виплати для військовослужбовців: що відомо
- Ризики запровадження “мотиваційних контрактів”
- Новий порядок повернення із СЗЧ: що потрібно знати військовим
Мобілізація з 1 липня 2026 року: як змінилися правила бронювання працівників
Про те, які нові вимоги зараз мають виконувати компанії, щоб зберегти можливість бронювати своїх працівників, Факти ICTV розпитали у молодшої юристки Юридичної компанії Муренко, Курявий і Партнери Анастасії Швиткіної.
За словами юристки, 30 травня 2026 року Кабінет міністрів України ухвалив Постанову №692, яка суттєво змінила підхід до бронювання військовозобов’язаних працівників та визначення підприємств, що можуть вважатися критично важливими для економіки та обороноздатності держави.
Основною новацією стало фактичне перезавантаження статусу критично важливих підприємств.
Відповідно до нових правил, усі рішення про визначення підприємств критично важливими, ухвалені до набрання чинності Постановою №692, продовжують діяти лише до 1 вересня 2026 року.
Після ж цієї дати підприємства, які не пройдуть повторне підтвердження відповідності новим критеріям, втратять статус критично важливих та, відповідно, право на бронювання працівників.
Важливо, що автоматичного перепідтвердження не передбачено. Підприємства повинні самостійно звертатися до уповноваженого органу та подавати відповідний пакет документів.
Тобто незалежно від того, коли саме було отримано статус критичності раніше, якщо він був наданий за старими правилами, його необхідно підтвердити повторно відповідно до нових вимог.
Нові норми щодо розміру зарплати для бронювання
Одним із центральних елементів реформи стали оновлені вимоги щодо рівня середньої заробітної плати на підприємстві.
Для більшості приватних підприємств середня заробітна плата на підприємстві повинна становити не менше ніж три мінімальні зарплати. Станом на 2026 рік це 25 942 грн та більше. Аналогічний показник має виконуватись і щодо працівників, яких підприємство бронює.
Для окремих підприємств, що здійснюють діяльність на прифронтових територіях, зберігається вимога щодо середньої зарплати не нижче ніж 2,5 мінімальних (21 618 грн).
– Вимоги щодо рівня заробітної плати не поширюються на державні та комунальні підприємства, установи й організації, для яких діють окремі правила, – попередила Анастасія Швиткіна.
Дотримання вказаних зарплатних критеріїв перевірятиметься під час моніторингу. Якщо буде встановлено, що рівень заробітної плати заброньованого працівника не відповідає визначеним вимогам, це може стати підставою для втрати підприємством статусу критично важливого.
Закон про мобілізацію з 1 липня: що змінилося у бронюванні резидентів Дія.Сіті
Окремо зміни та уточнення нових правил стосуються резидентів Дія.Сіті, які традиційно є одними з найбільш активних користувачів механізму бронювання.
Для таких компаній збережено спеціальні галузеві критерії, однак процедура підтвердження критичності стала більш формалізованою.
Зокрема, резиденти Дія.Сіті повинні підтвердити стандартні вимоги, передбачені для збереження статусу критично важливого підприємства, зокрема наявність статусу резидента Дія.Сіті, відсутність податкової заборгованості, подання податкової звітності та відповідність встановленим показникам діяльності та доходу.
Водночас серед нових критеріїв особливу увагу приділено рівню винагороди працівників та гіг-спеціалістів. Так, наразі компанія повинна підтвердити виплату винагороди в середньому не менше €1 200 за останні шість календарних місяців, що стало одним із основних показників для підтвердження критичності ІТ-бізнесу.
Для підтвердження відповідності критеріям необхідно подавати об’єднані податкові розрахунки з ПДФО та ЄСВ за шість останніх календарних місяців разом із квитанціями про прийняття звітності податковими органами.
– Міністерство цифрової трансформації не здійснює автоматичного отримання таких даних із податкових реєстрів. Саме підприємство має самостійно підготувати та подати необхідні документи, – наголосила правчиня.
Для стартапів-резидентів Дія.Сіті додатково передбачено підтвердження отримання інвестицій, грантів або іншого доходу в установленому розмірі чи подання відповідної звітності разом з аудиторськими документами.
Водночас проходження повторного аудиту виключно для цілей підтвердження критичності законодавство не вимагає. Звітність, яка була подана за відповідний період, коли її подання було обов’язковим, є достатньою для підтвердження виконання цієї вимоги.
Чи змінилися ліміти бронювання з 1 липня
Окрім того, суттєво посилено контроль за дотриманням встановлених лімітів бронювання.
Як і раніше, для більшості підприємств базовий ліміт становить до 50% військовозобов’язаних працівників. Однак тепер запроваджено механізм постійного моніторингу цих показників.
Якщо після звільнення працівників, зміни штатної чисельності або з інших причин підприємство перевищить дозволений ліміт бронювання, керівник зобов’язаний протягом 10 робочих днів привести кількість заброньованих працівників у відповідність до встановленого ліміту.
Фактично це означає необхідність оперативного анулювання частини бронювань через портал Дія.
– Зауважу, що контроль за дотриманням квот здійснюватиметься шляхом обміну інформацією між державними реєстрами, тому ігнорування вимог щодо усунення перевищення лімітів може стати підставою для втрати статусу критично важливого підприємства, – зазначила правчиня.
Ще одним важливим нововведенням стало врегулювання питання працівників, які працюють одночасно у кількох роботодавців.
Наразі постановою №692 впроваджено принцип “один працівник – одна квота”. Тобто один військовозобов’язаний працівник повинен враховуватися лише для одного роботодавця при розрахунку ліміту бронювання.
Водночас технічний механізм реалізації цього підходу через портал Дія ще перебуває на стадії доопрацювання, тому окремі практичні питання можуть додатково роз’яснюватися державними органами.
Фактично постанова №692 суттєво підвищує вимоги до підприємств, які бажають користуватися цим механізмом. Для бізнесу ключовими завданнями найближчих місяців є своєчасне підтвердження статусу критично важливого підприємства до 1 вересня 2026 року, перевірка відповідності зарплатним критеріям, контроль за дотриманням квот бронювання та належна підготовка документів для підтвердження критичності.
Особливу увагу цим питанням слід приділити резидентам Дія.Сіті та ІТ-компаніям, для яких підтвердження відповідності галузевим критеріям стало однією з основних умов збереження права на бронювання працівників.
Відтак, законодавець фактично намагається прив’язати можливість бронювання до реальної економічної діяльності підприємства та посилити контроль за використанням цього механізму.
Запровадження “мотиваційних контрактів” у Силах оборони: правовий аналіз
Як розповіла юристка Юридичної компанії Муренко, Курявий і Партнери Олександра Капітула, запровадження “мотиваційних контрактів” є спробою нормативного врегулювання питання прогнозованості проходження військової служби в умовах воєнного стану.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює зазначене питання, є постанова Кабінету міністрів України від 12.06.2026 № 768.
– Однією з ключових новел проєкту є встановлення визначених строків проходження військової служби у календарному обчисленні, що фактично відходить від чинного принципу проходження служби “до оголошення демобілізації”. Залежно від категорії військовослужбовців передбачені різні строки дії контракту, — наголосила юристка.
Для чинних військовослужбовців строк становить 10 місяців. Для цивільних осіб із запасу, які укладають контракт на посади, встановлено строк 14 місяців з обов’язковою умовою проходження військової служби на таких посадах та у таких військових частинах не менше 12 місяців протягом дії контракту.
Особи, які вже мають бойовий досвід та повторно вступають на військову службу, можуть укласти контракт строком від шести місяців. Для осіб, які проходять службу на посадах, не внесених до вищезазначеного переліку, передбачено базовий контракт тривалістю 24 місяці.
Разом із визначенням строків проходження служби законодавець запровадив низку правових і соціальних гарантій для осіб, які укладають “мотиваційний контракт”. Зокрема, передбачено можливість самостійно обирати військову частину та штатну посаду через рекрутингові платформи або електронний кабінет.
Обов’язковою умовою є проходження циклу підготовки тривалістю до трьох місяців, який передбачає базову загальновійськову підготовку тривалістю не менше 51 доби, фахову підготовку від 14 діб та курс адаптації тривалістю 14 діб.
Нові виплати для військовослужбовців: що відомо
Окрему увагу приділено фінансовому стимулюванню військовослужбовців. Крім базового грошового забезпечення, яке для тилових посад становить не менше 30 000 грн, запроваджено додаткові виплати за участь у штурмових діях.
За виконання бойових завдань у глибині власних військ передбачено винагороду у розмірі 20 000 грн за добу, а за виконання завдань у глибині території противника — 40 000 грн за добу. Також встановлено окремі виплати за взяття противника в полон у розмірі 100 000 гривень та за знищення живої сили противника — 15 000 грн.
Соціальні гарантії включають можливість отримання пільгової іпотеки під 3 % річних, а також збереження місця роботи та навчання на весь період проходження військової служби за “мотиваційним контрактом”.
Після закінчення строку контракту військовослужбовець має право на звільнення з військової служби на підставі статті 26 закону України Про військовий обов’язок і військову службу. Після звільнення особа набуває статусу військовозобов’язаного та отримує право на відстрочку від призову під час мобілізації.
Механізм надання відстрочки має накопичувальний характер. Базовий строк відстрочки становить шість місяців незалежно від виду “мотиваційного контракту”.
Крім того, для контрактів строком 10–14 місяців передбачено додатково три місяці відстрочки за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях, тоді як для контрактів строком 24 місяці за аналогічний період надається один місяць відстрочки.
Окремий механізм встановлено для військовослужбовців, які проходили службу з 2022 року. У разі укладення нового десятимісячного контракту вони отримують додатково шість місяців відстрочки за кожен рік попередньої служби.
Водночас протягом строку дії відстрочки призов такої особи можливий виключно за її згодою. При цьому звільнення з військової служби не означає виключення особи з військового обліку, оскільки вона продовжує перебувати у мобілізаційному ресурсі держави.
Ризики запровадження “мотиваційних контрактів”
Попри прогресивність затвердженого проєкту, з аналізу постанови Кабінету міністрів України № 768 та супровідних нормативних документів вбачається низка ризиків і правових невизначеностей.
Зокрема, виникають питання щодо того, чи є відмінності в умовах проходження служби обґрунтованими та чи відповідають вони принципу соціальної справедливості.
Запропонований проєкт врегульовує визначені питання точково і фактично створює різний правовий режим для військовослужбовців, які продовжують проходити службу за мобілізацією без визначеного строку, та осіб, які укладають “мотиваційний контракт”.
Для військовослужбовців, які проходять службу з 2022 року, а в окремих випадках ще з 2014 року, виникає ситуація, коли єдиною реальною можливістю отримати визначений строк служби та гарантію звільнення є укладення нового контракту.
За відсутності загального механізму ротації чи демобілізації така модель може сприйматися як непряме стимулювання або навіть примушування до переукладення контрактів замість запровадження єдиних прозорих правил для всіх військовослужбовців.
Не менш важливим є ризик виникнення кадрового дефіциту у майбутньому. Існує висока ймовірність того, що переважну більшість осіб, які укладуть “мотиваційні контракти”, становитимуть саме чинні військовослужбовці, які тривалий час проходять службу в умовах невизначеності.
Якщо ж очікуваного рівня залучення цивільного населення не буде досягнуто, як це вже спостерігалося під час реалізації окремих контрактних програм для молоді, через 10–14 місяців Сили оборони можуть одночасно втратити значну кількість військовослужбовців.
За відсутності механізму їх своєчасної заміни можливий ризик істотного зниження чисельності військовослужбовців у майбутньому.
Окремого аналізу потребує питання правового статусу особи після завершення строку дії “мотиваційного контракту”. Після звільнення з військової служби така особа набуває статусу військовозобов’язаного та підлягає виконанню військового обов’язку на загальних підставах.
Водночас за відсутності укладення “мотиваційного контракту” особа, яка не проходила військову службу, до досягнення 25-річного віку не підлягала б мобілізації.
Отже, укладення “мотиваційного контракту” фактично змінює правовий статус особи раніше, ніж це відбулося б за загальним правилом, оскільки після завершення служби вона може бути мобілізована незалежно від того, що ще не досягла 25-річного віку.
– Таким чином, “мотиваційний контракт” не звільняє особу від подальшого виконання військового обов’язку, а лише гарантує визначений законом період відстрочки після звільнення зі служби, – попередила Олександра Капітула.
Додаткові питання виникають у зв’язку з експериментальним характером самого проєкту. Оскільки постанова Кабінету міністрів України № 768 визначає строк реалізації експерименту тривалістю два роки, залишається відкритим питання щодо правових гарантій, які набуватимуть військовослужбовці.
У разі припинення дії постанови або завершення експерименту без внесення відповідних змін до законодавства можуть виникнути сумніви щодо подальшого застосування окремих гарантій, насамперед тих, що стосуються спеціальних механізмів нарахування відстрочки.
Розглядаючи це питання через юридичне коло, ми маємо тлумачити умови контракту не як ізольовану норму, а у нерозривному зв’язку з ієрархією законодавства.
– Пункт 17 Типового контракту передбачає, що військовослужбовець погоджується виконувати його умови з урахуванням майбутніх змін законодавства. Водночас закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей закріплює принцип недопустимості скасування чи звуження вже встановлених соціальних гарантій.
Водночас існує юридична особливість, яка полягає в тому, що держава може не скасовувати саму гарантію, але змінювати умови її реалізації, – зауважила правчиня.
Аналогічний підхід уже застосовувався під час зміни порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, коли змінювалися не самі виплати, а критерії їх отримання.
Тож правовий захист військовослужбовців, які укладуть “мотиваційні контракти”, сьогодні значною мірою залежить від стабільності законодавства та дотримання принципу правової визначеності.
Експериментальний проєкт є своєчасною спробою впровадження мотиваційних механізмів у систему комплектування Сил оборони та створення більш прогнозованих умов проходження військової служби.
Водночас він має вибірковий характер і не вирішує комплексно проблему визначення строків служби та демобілізації для всіх військовослужбовців. Ефективність запропонованої моделі значною мірою залежатиме від подальшого законодавчого закріплення ключових положень експериментального проєкту на рівні закону.
Новий порядок повернення із СЗЧ: що потрібно знати військовим
Про юридичні наслідки для тих, хто скористається можливістю повернутися, і для тих, хто цього не зробить, Факти ICTV дізнавалися у старшої юристки, адвокатки юридичної компанії Муренко, Курявий і Партнери Вікторії Косюк.
Адвокатка нагадала, що 12 червня 2026 року Кабінет міністрів України ухвалив постанову № 767. Відповідно до вищевказаного експериментального проєкту, повернутися із СЗЧ можуть військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини або дезертирували до 12 червня 2026 року.
Задля реалізації цього права військовослужбовці мають подати рапорт до військової частини у строк до 20 вересня 2026 року.
Міноборони визначає перелік військових частин ЗСУ та Держспецтрансслужби, а Головне управління НГУ — перелік військових частин Нацгвардії, куди військові можуть подавати рапорт про добровільне повернення на службу.
Адвокатка попередила, що не можна подавати декілька рапортів одночасно.
Військова частина має 7 календарних днів на розгляд рапорту з моменту його отримання. Протягом цього ж терміну військовослужбовцю повинні повідомити результат: або рапорт задоволено, або надано відмову з обов’язковим поясненням причин.
Після отримання позитивної відповіді на рапорт військовослужбовець має прибути до обраної частини.
Військовослужбовцю гарантовано, що протягом 6 місяців не буде жодних переведень до іншої частини без його особистої письмової згоди. Винятком є лише випадки, коли військову частину, куди перевели військовослужбовця, розформовують, ліквідують або реорганізовують.
Згідно з цим експериментальним проєктом військовослужбовці, які добровільно повернулися до військової служби, звільняються від кримінальної відповідальності за СЗЧ або дезертирство (ст.ст. 407 та 408 ККУ) у визначеному законом порядку.
Паралельно продовжують діяти положення Кримінального кодексу України щодо повернення на службу після самовільного залишення частини: військовослужбовці, які вперше під час воєнного стану вчинили СЗЧ або дезертирство (ст.ст. 407, 408 ККУ), можуть бути звільнені від відповідальності.
Головні умови повернення із СЗЧ:
- добровільне звернення до слідчого, прокурора чи суду про бажання продовжити проходити військову службу,
- наявність письмової згоди командира військової частини прийняти військовослужбовця назад.
– Для тих, хто не встигне скористатися експериментальним проєктом до 20 вересня 2026 року, а також для випадків СЗЧ, зафіксованих після 13 червня 2026 року, буде відсутнє право вибору військової частини, а повернутися можна буде через батальйони резерву, – попередила Вікторія Косюк.
