Російський диктатор Володимир Путін здійснив дводенний візит до Китаю, який тривав 19–20 травня. Примітно, що очільник Кремля прилетів до Пекіна всього за кілька днів після того, як країну залишив президент США Дональд Трамп, який перебував там із офіційним візитом 13–15 травня.
Факти ICTV розбиралися разом з керівником політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку Ігорем Рейтеровичем, про що розмовляли у Пекіні та як це вплине на подальший перебіг подій у світі.
Путін у Китаї: чому поїхав одразу після Трампа
Стрімкий візит Путіна до Пекіна майже одразу після від’їзду Трампа є не стільки дипломатичним жестом з боку Китаю, скільки відчайдушним проханням самої Москви, вважає політолог Ігор Рейтерович.
На його думку, Путін полетів до Китаю “по гарячих слідах” Трампа з метою продемонструвати свою нібито причетність до великої світової політики. Таким кроком диктатор РФ намагається показати міжнародній спільноті, що він досі здатний обговорювати глобальні питання та впливати на ухвалення серйозних рішень.
– Звісно, Пекін це дозволив. На думку Китаю, це такий баланс, що ми з усіма зустрічаємося й ухвалюємо різні рішення, залежно від ситуації. Логіка приблизно така, – стверджує політолог.
Дональд Трамп та Сі Цзіньпін. Фото: Getty Images
Путін у Пекіні: про що свідчить різниця у протоколі зустрічі
В аеропорту Пекіна главу Кремля Володимира Путіна зустрічали міністр закордонних справ Китаю Ван Ї, почесна варта, а також група місцевих школярів і студентів.
Водночас журналісти звернули увагу на помітну різницю в дипломатичному протоколі під час нещодавнього візиту Дональда Трампа. Президента США біля трапа літака особисто вітав заступник глави КНР Хань Чжен, який є другою людиною в офіційній ієрархії Китаю. Крім того, прибуття американського лідера супроводжувалося виступом військового оркестру та сотнями дітей із прапорцями КНР та США.
Помітна різниця під час зустрічі Трампа та Путіна в аеропорту Пекіна вказує на те, що КНР демонструє главі Кремля його нижчий статус порівняно зі США, стверджує Рейтерович.
На думку політолога, китайське керівництво очевидно не вважає Росію та кремлівського диктатора рівними собі партнерами. Водночас до Вашингтона у Пекіна зовсім інше ставлення. Попри те, що Китай може сприймати США як суперника, проте він не може не виявляти глибокої поваги.
– США – це країна, з якою вони мають інші відносини. Можливо, вони її ненавидять, вважають своїм суперником. Але вони не можуть не поважати, тому що це перша економіка в світі. Росія – це регіональний гравець. Це регіональна держава, як колись казав Обама. У цьому плані, очевидно, що різниця в протоколі може бути. Це демонструють та показують, – звернув увагу Рейтерович.
Демонстративне зниження рівня протоколу стало промовистим сигналом для Росії, адже в китайській політичній культурі церемоніалу приділяють надзвичайно велику увагу, тому такий прийом є показовим. Проте російська сторона змушена ігнорувати та терпіти подібне ставлення з боку Китаю, припустив політолог.
– Очевидно, Путін вважає, що все окей, тому що в нього є зустрічі з Сі Цзіньпіном та інші речі, яких не було, наприклад, у Трампа. Але треба розуміти, що китайці церемоніалу приділяють дуже велику увагу. Для них – це дуже показова історія. Тут був дуже промовистий сигнал, який не надто позитивний для Росії. Але росіяни перебувають в такій ситуації, що вони це терпітимуть і нічого не казатимуть проти. Вони ніяк не реагуватимуть на це, тому що у них просто немає іншого вибору, – сказав Рейтерович.
Путін та Сі Цзіньпін: які теми могли обговорювати
Напередодні візиту Путіна до Китаю в європейських дипломатичних колах активно обговорювали можливість того, що Пекін може змусити Москву припинити агресію проти України.
Зокрема, віцепрезидентка Європейської комісії Кая Каллас висловила думку, що лідер КНР Сі Цзіньпін має реальні важелі впливу, щоб переконати Росію зупинити війну. Схожі сподівання озвучив і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.
Водночас Financial Times, посилаючись на власні джерела, повідомило, що під час нещодавніх переговорів із Трампом китайський лідер нібито заявив, що Путін ще може пошкодувати про своє рішення розпочати повномасштабне вторгнення в Україну.
Журналісти наголосили, що така риторика Сі Цзіньпіна виглядала значно жорсткішою, ніж зазвичай, адже під час попередніх контактів із Джо Байденом очільник Китаю взагалі уникав прямих оцінок дій Путіна чи самої війни.
Однак офіційні сторони оперативно спростували цю інформацію. Зокрема, Міністерство закордонних справ Китаю різко відреагувало на публікацію, назвавши його “суцільною вигадкою”.
Трамп під час спілкування з пресою також заперечив слова журналістів. На запитання про те, чи справді Сі Цзіньпін критикував рішення Путіна, президент США відповів коротко, що лідер Китаю цього ніколи не говорив.
– Там вже всі спростовували, що було таке. Я думаю, що активне спростування зі сторони Китаю, а потім Трампа, свідчить про те, що вони дійсно про такі речі говорили. Вони явно торкалися російсько-української війни більше через призму РФ. Мабуть, зійшлися на тому і Трамп, і Сі Цзіньпін, що Путін пошкодує в тому плані, що він все дуже погано прорахував і вліз в історію, з якої не може вилізти. І це привід над ним поглузувати, – сказав Рейтерович.
На думку політолога, Пекін зробив Москві промовистий натяк: для участі у великій світовій політиці держава повинна вміти прогнозувати розвиток подій та мати різні сценарії дій.
Якщо ж Москва не здатна прораховувати наслідки своїх рішень і не має альтернативних планів, то так і залишиться виключно регіональною потугою без шансів піднятися на більш глобальний рівень, припустив Рейтерович.
Володимир Путін та Сі Цзіньпін. Фото: Getty Images
Чи справді Путін просив про підтримку для продовження війни
Під час закритої частини переговорів у Пекіні Путін, найімовірніше, просив керівництво Китаю про збільшення підтримки для продовження війни проти України, вважає політолог.
На його думку, Москва звертається до КНР із подібними проханнями регулярно, проте кардинальних змін у поведінці Пекіна очікувати не варто. Наразі Китай чітко дотримується стратегічної позиції, яка полягає в тому, щоб не дати Росії програти, але водночас і не дозволити їй перемогти. Ймовірно, китайське керівництво не планує відступати від цієї лінії балансування.
– Тим більше, що Путіну немає чого запропонувати у відповідь. Він хотів би розширення співробітництва, але немає що запропонувати. Нафту та газ Китай отримує стільки, стільки йому треба. За тими цінами, які треба йому. Все інше Китай отримує теж, – стверджує Рейтерович.
На думку політолога, існують лише дві речі, які Китай теоретично хотів би отримати від РФ. Серед них – земля та ядерна зброя, проте Кремль ніколи на це не погодиться.
Рейтерович зазначає, що Китай продовжує надавати Росії дозовану підтримку, міцно утримує її в сфері свого впливу, але водночас не дозволяє Кремлю вести самостійну гру, тримаючи його “на короткому повідку”. На його думку, для Пекіна поточний варіант є оптимальним.
– Немає предмету розмови з погляду посилення співпраці з Китаєм. Росії просто немає, що запропонувати Китаю. Для політики Китаю – це оптимальний варіант: ми їх підтримуємо, тримаємо біля себе, але не відпускаємо далеко, – сказав він.
Про що могли домовитися Китай і Росія
У Пекіні Путін та Сі Цзіньпін виступили за необхідність посилення всебічної стратегічної координації між Росією та Китаєм. Вони зійшлися на думці, що обидві країни мають взяти на себе провідну роль у створенні “всебічної стратегічної координації.
Водночас лідер Китаю змістив фокус на ширшу міжнародну безпеку. Попри побоювання, що Китай може активно просувати вигідний для Росії сценарій заморожування війни в Україні, публічна риторика лідерів обох держав містила інші акценти.
Зокрема, у спільних заявах РФ та КНР фігурували тези про те, що кожна держава повинна залишатися суверенною та має право захищати себе.
– Проблема для Росії в тому, що Китай просуває тезу, яка зараз Москві невигідна. Це завершення війни на лінії фронту. Єдине, що Китай не каже, коли війна повинна закінчитися. І Росія це сприймає як те, що скільки захопите – стільки буде ваше. Але насправді, в цьому позиція Китаю від російської відрізняється. Поки тут не бачу небезпеки для України. Навпаки той наратив, який обговорюється, більше для нас підходить, – стверджує Рейтерович.
Водночас між США, Китаєм та Росією дійсно можуть вестися залаштункові обговорення загальних контурів про майбутні геополітичні домовленості без безпосередньої участі України, припустив Рейтерович.
– Вони можуть такі контури обговорювати. На жаль, ми на це ніяк не вплинемо. Але я не думаю, що це поки глибоке обговорення. А з приводу посередництва – ні. Китай тут не хоче грати роль посередника. Він хоче грати роль суб’єкта. Росія хотіла грати роль посередника між Китаєм і США, але обидві сторони на це не погодилися. А так Китай виступить просто зі своєю заявою, Росія буде як молодший партнер, коли прийде час. Головне питання на сьогодні – коли Китай до цього дозріє, – резюмував Ігор Рейтерович.