Тактика Росії щодо ракетних ударів по Україні за час повномасштабної війни змінилася. Зараз російські війська дедалі частіше вдаються до терору мирного населення.
Вони завдають ударів по житлових кварталах, багатоповерхівках та іншій цивільній забудові. При цьому змінюється і сам підхід до використання ракетного арсеналу.
На можливості російського ракетного виробництва впливають санкції, дефіцит окремих компонентів, необхідність шукати альтернативні комплектуючі та значні витрати на виробництво високоточної зброї.
Наразі Москва намагається компенсувати ці обмеження нарощуванням випуску тих ракет, для яких має достатню кількість компонентів і виробничих потужностей.
Тому у 2026 році Росія дедалі більше концентрується на окремих видах озброєння, які може виробляти у великих кількостях та регулярно застосовувати для ударів по Україні.
Які ракети є у Росії та на виробництві якого озброєння зосереджується Москва, читайте в матеріалі Фактів ICTV.
Види ракет, які використовує Росія
Росія має широкий спектр ракетного озброєння, від радянських ракет, які зберігалися на складах десятиліттями, до сучасних систем, виробництво яких продовжується вже під час війни. У російській армії є крилаті, балістичні та аеробалістичні ракети різного призначення.
Види ракет, які використовує РФ у війні проти України:
- Серед найвідоміших можна виділити Іскандер-М та Іскандер-К. Перший є балістичною ракетою, а другий крилатою. Саме Іскандери стали одним із основних засобів російських ударів по українських містах.
- Також РФ регулярно застосовує морські крилаті ракети Калібр, які запускаються з кораблів і підводних човнів. До повітряного компонента належать Х-101 та Х-555, які запускають із російських стратегічних бомбардувальників.
- Окрему категорію становлять важкі ракети радянського виробництва Х-22, а також її модернізована версія Х-32. Для ударів використовуються й аеробалістичні Х-47М2 Кинджал, які запускають із літаків-перехоплювачів МіГ-31К.
- Крім власного виробництва, Росія використовує ракети, отримані від союзників. Насамперед йдеться про північнокорейські балістичні KN-23 та KN-24. Їх Росія застосовує проти України ще з кінця 2023 року.
- До російського арсеналу також належать Онікс та Циркон. Спочатку ці ракети розроблялися передусім як протикорабельні, однак Росія адаптувала їх для ударів по наземних цілях.
Види ракет, які використовує РФ найчастіше
Російський ракетний арсенал постійно змінюється. Частота застосування різних типів зброї залежить від запасів, темпів виробництва, наявності комплектуючих та того, наскільки Москва вважає конкретну ракету ефективною.
У 2026 році помітно зросло використання балістичних ракет. За даними української розвідки, у липні РФ застосувала 198 балістичних та гіперзвукових ракет. Серед них були ракети 9М723 комплексу Іскандер-М, ракети РМ-48У, які запускаються із С-400, а також Циркони.
Для порівняння, у квітні Росія застосувала 61 балістичну ракету, у травні 107, а в червні 134. Тобто за кілька місяців інтенсивність використання такого озброєння суттєво зросла.
Окремо у липні російські війська застосували 153 крилаті ракети Х-101, Калібр та Х-32. Це один із найвищих показників за час повномасштабної війни.
Які ракети використовує Росія проти України: що змінилося
У 2026 році Москва вимушена переглядати пріоритети у виробництві ракет. Росія намагається не просто виготовляти якомога більше різних типів озброєння, а зосереджувати ресурси на тих ракетах, для яких має достатню кількість комплектуючих і які може випускати серійно.
За даними ГУР, російська оборонна промисловість загалом виконує місячні плани з виробництва основних типів ракет на 110-120%. У липні план щодо Х-101 виконали на 140%, Калібрів на 111%, а Х-35 на 200%.
Показовим є виробництво Х-101, адже за плану у 72 ракети на місяць у липні Росія виготовила 87. Щодо Калібрів план становив 26 одиниць, а фактичний випуск 29.
Проте Росія не може однаково активно розвивати всі ракетні програми. Дефіцит компонентів, виробничі можливості та необхідність економити ресурси змушують Москву перерозподіляти їх між різними видами озброєння.
Росія скорочує ставку на окремі ракети
Одним із прикладів такого перерозподілу стала ракета Х-32. Це модернізована версія радянської Х-22. За даними української розвідки, з квітня Росія призупинила її серійне виробництво та застосування.
Москва намагалася підвищити точність Х-32, однак результати бойового застосування не відповідали очікуванням. Тому ракету знову відправили на доопрацювання.
Схожа ситуація, за оцінкою ГУР, виникла і з Кинджалами. Українська розвідка вказує на проблеми з точністю частини таких ракет. Вивільнені під час перегляду цих програм ресурси можуть використовуватися для виробництва інших балістичних ракет.
Найбільше уваги Росія зараз приділяє ракетам 9М723 для Іскандер-М. За даними ГУР, російський план виробництва становить близько 60 таких ракет на місяць, а в липні виготовили 65.
Також РФ виробляє ракету РМ-48У, яку запускають із комплексів С-400 по наземних цілях. На серпень російський план виробництва таких ракет становив близько 40 одиниць, а запас оцінювався приблизно у 400 ракет.
Циркони та Онікси: Росія вже виконала річний план
Окремо Росія нарощує виробництво Цирконів та Оніксів. За даними ГУР, лише за сім місяців 2026 року російські підприємства виготовили 33 Циркони та 60 Оніксів.
Отже, уже станом на початок серпня РФ виконала визначений державним оборонним замовленням річний план із виробництва цих ракет.
Це важливо ще й тому, що обидва типи озброєння спочатку створювалися як протикорабельні ракети. Після модернізації Росія почала використовувати їх для ударів по наземних цілях. Тобто Москва не лише витрачає старі запаси, а й продовжує адаптувати наявні ракетні системи під завдання війни проти України.
Скільки ракет Росія отримує від Північної Кореї
Власне виробництво не є єдиним джерело ракет для російської армії. Москва продовжує отримувати балістичні ракети від Північної Кореї.
За даними української розвідки, КНДР передала Росії нову партію з 40 ракет KN-23 та KN-24 разом із персоналом. Загалом із кінця 2023 року, за оцінками ГУР, Пхеньян міг передати Москві близько 150 таких ракет.
Ба більше, Росія розглядає можливість розгортання поблизу України окремого північнокорейського ракетного підрозділу. Йдеться про участь близько 90 військовослужбовців КНДР у складі російської ракетної бригади у Воронезькій області.
Північнокорейські KN-23 та KN-24 є балістичними ракетами, які за низкою характеристик близькі до російських Іскандерів. Їхнє використання дає Москві можливість поповнювати запас балістичного озброєння без навантаження на власне виробництво.
Чому Росія змінює ракетну тактику
У 2026 році видно, що Росія намагається пристосувати ракетну кампанію до своїх реальних виробничих можливостей. Для Москви важливо мати не просто технологічно складну ракету, а зброю, яку можна стабільно виробляти у значних кількостях.
Саме тому одночасно відбувається кілька процесів:
- Росія нарощує виробництво Іскандерів, Х-101 і Калібрів, продовжує випуск Цирконів та Оніксів, отримує балістичні ракети від КНДР,
- Переглядає окремі дорогі або проблемні ракетні програми.
Влучання у житлові будинки, гаражі та цивільну інфраструктуру стають частиною масованих атак. Тому питання полягає вже не тільки в тому, які ракети є у Росії, а й у тому, які з них вона здатна виробляти у великих масштабах і якими темпами може поповнювати використані запаси.
Експерт пояснив, чому Росія змінює тактику
Росія змінює підхід до ракетних ударів по Україні: замість того щоб витрачати дорогі балістичні ракети Іскандер-М на кожну атаку, вона дедалі частіше використовує ракети від комплексів С-400. Авіаційний експерт Валерій Романенко пояснив, що така тактика дає російській армії одразу кілька переваг.
Вона дозволяє берегти запаси Іскандерів, використовувати велику кількість старих ракет, що залишилися на складах, а також ускладнювати роботу української ППО.
За словами експерта, ще на початку повномасштабної війни Росія мала близько 8 тис. ракет до комплексів С-300. Значну частину цього запасу росіяни досі можуть використовувати, навіть попри тривале застосування ракет у війні.
Москва знайшла спосіб збільшити кількість таких боєприпасів. Адже навчальні ракети для С-400 переобладнують, встановлюючи бойову частину та GPS-навігацію. У результаті отримують відносно дешеву зброю, яку можна використовувати замість частини дорожчих балістичних ракет.
Є й інша причина, чому росіяни зацікавлені саме в такій зброї. Ракета С-400 летить за нижчою траєкторією, тому українські радари можуть виявити її пізніше, ніж Іскандер, який спочатку піднімається на значну висоту. Через це у ППО залишається менше часу на реакцію.
— Вона не летить по класичній балістичній траєкторії, залишається керованою та здатна виконувати маневри. Саме тому навіть комплексам Patriot збивати такі цілі непросто, — додав Романенко.
Росія додатково скорочує час підльоту, розміщуючи комплекси С-400 ближче до українського кордону. За оцінкою експерта, якщо пускові установки Іскандерів зазвичай розташовуються на відстані близько 50-70 км від лінії бойового зіткнення, то С-400 можуть підтягувати приблизно на 30 км до кордону.
Отже, зміна російської тактики має цілком практичне пояснення. Москва намагається витрачати менше дорогих ракет, одночасно використовуючи великі запаси старого озброєння та здешевлені варіанти ракет С-400.
Такі удари створюють додаткове навантаження на українську ППО. Для Росії це спосіб збільшити кількість ракетних атак, не витрачаючи на кожен удар найцінніші боєприпаси зі свого арсеналу.
