Інавгурація 19 травня: чи можна знехтувати пам’яттю закатованих

3 травня Верховна Рада України зареєструвала проект постанови щодо проведення урочистого засідання, присвяченого інавгурації обраного президента Володимира Зеленського.

У суботу, 5 травня, новообраний президент Володимир Зеленський зустрічався з представниками фракцій Верховної Ради, де активно обговорювалась можлива дата інавгурації.

Як повідомляє Андрій Смолій з посиланням на власні джерела, спочатку Володимир Зеленський був готовий на дату 28 травня або 1 червня, проте пізніше новообраний президент почав наполягати на 19 травня.

Це не дивно, адже він хоче і навіть мусить розпустити парламент, бо не маючи більшості у Верховній Раді і 300 голосів, він не зможе провести жодні обіцяні реформи 75% виборцям. А це означає, що меньше ніж за 100 днів він не зможе показати обіцяного результату, на який так сподівається електорат.

Про тарифи я мовчу, бо це навіть не смішно і дуже фантасмагорично, щось на кшталт закінчити швидко війну на Сході і повернути Крим. Такі обіцяні фаст-проекти – чистий популізм.

На мою думку, очевидна річ, що кінець бідності, обіцяний на бордах, не настане ні 21 квітня, ні 19 травня і навіть 3 червня – крайній термін інавгурації президента. Усі чудово розуміють, що БПП та інші зроблять все, щоб новий президент не зміг розпустити парламент, та затягуватимуть до останього.

Більшість депутатів розуміють, що це їхній останній шанс залишитися у своєму кріслі до осені, адже тоді нові політичні сили не дадуть шансу зайти знову. Там своїх старо-нових вистачає.

Українське суспільство наразі жваво обговорює та обурюється з того, як команда Володимира Зеленського могла писати офіційне звернення та наполягати на даті 19 травня, коли в Україні цей день є дійсно трагічним.

Биківня та більше 100 тис. розстріляних політичних в’язнів заслуговують на повагу і на те, щоб в цей день не було святкових та помпезних подій, на кшталт інавгурації. Ця трагедія прирівнюєтся за масштабами до Аушвіцу, Дахау, Бабиного Яру і Бухенвальду.

Тому які б не були загрози вакууму влади, про що так стурбовано пише новообраний гарант у листі до голови Верховної Ради Андрія Парубія, цей день є і буде реквійним і трагічним для кожного справжнього українця. Бо ми втратили 3 млн осіб, які вершили нашу з вами історію: науковців, композиторів, філософів, письменників, режисерів.

Ми втратили цвіт нації, і про це треба пам’ятати навіть у час, коли дуже кортить приміряти державні клейноди.

Автор: Ольга Йосипчук, політолог, фандрейзер, засновник ГО НЕО Лідери.