25 травня 2016 року Надія Савченко повернулась з російського полону. Був етап, коли Надію включали у списки кандидатів в народні депутати від партії Батьківщина. На той момент вона була за стінками Кремля і, це було потрібно для того, щоб витягнути її з полону.
Потім після повернення почався інший етап – героїзація. Наразі Надія Савченко викликає у всіх певну токсичність, адже це фактично історія про українську невдачу. Про те, як росіяни використали українських політиків у своїй грі. Принаймні, якщо подивимось на ті речі, в яких обвинувачують Савченко і, тих публічних заяв, які вона робила після свого звільнення. Стає очевидним той факт, що це явно не український сценарій.
Читайте: Чому бунт Савченко – це бунт підлітка проти батьківського авторитету
Зараз карту Савченко активно розігрувати не будуть. Адже це говорить про факт поразки, а не перемоги. Частина українського політикуму, зокрема нинішня влада, дуже би не хотіла говорити про Савченко.
Читайте: Вибори-2019 в Україні: три головні загрози
Проте, є інша сторона історії. Якщо суд винесе рішення, то безумовно ця “перемога” може розігратись в передвиборчій компанії 2019 року. Оскільки судове рішення у справі Савченко можна використати як українську перемогу над російськими агентами. Зрозуміло, що гра на подібних фактах буде гарним інструментом для підвищення кількості потенційного електорату.