Впевненість у собі: на що вона впливає та як її здобути

Історії успіху, випадки фінансового процвітання дуже молодих людей не є рідкістю, їх відомо доволі багато. Але чому так стається, що впевнені в собі “діти” отримують доходи від $1 000 та більше, мешкають у столиці, працюють онлайн, подорожують, а ми, себто люди 40-50+, не можемо домогтися визнання, хоча маємо досвід, знання та експертизу на три голови вищі?

Радянська система освіти

Відповідь є простою: ми виховані радянською системою і результати цього виховання й досі багатьом з нас заважають. І перший приклад – це страх публічних виступів. Звідки він узявся?

А він родом із початкових класів, де вчителька регулярно викликала “до дошки” та намагалася трішечки публічно принизити, та мій випадок не є унікальним. Конкретно та вчителька не любила талановитих і нестандартних дітей, але вона була не єдиною, хто втовкмачував українським радянським дітям: “Не хвалися, не виділяйся, будь скромним, сиди мовчки, слухай вчителя, твоя думка неважлива” тощо.

У тому, минулому, старому житті показуватися, бути яскравим та виділятися не рекомендували – так було не заведено.

Відтепер, звісно, це все є антитрендом, бо якщо:

• не хвалитися;
• не виділятися;
• не бути нестандартним;
• не говорити про себе голосно;

ти не зможеш бути успішним ані в плані кар’єри, ані в плані матеріальних благ.

До того ж, давайте чесно, цього потрібно вчитися. Не хочеться вчитися? Окей, тоді просто майте на увазі, що це ваше свідоме рішення відмовитися від можливості “бути успішним у плані кар’єри”, та “бути успішним в плані матеріальних благ”.

Володіючи цінними знаннями та досвідом, я й досі маю стрес щоразу, коли потрібно виступити на публіці. Відчуття відповідальності часто заважає, вимушує хвилюватися, але я працюю із цим, більше вчуся майстерності публічних виступів. Багато хто має такі хвилювання та фобії, але якщо їх відкривати, дивитися, з ними працювати, то з часом проблеми йдуть.

Загалом, звичка говорити про себе, розповідати – у багатьох із нас відсутня. Я це роблю (хвалюся), але ця навичка подібна на накачаний за багато-багато років “м’яз”. До того ж, перші кілька років кар’єри я займалася важкими, прямими продажами.

Як стати впевненим

Опишіть свої сильні сторони. Розумію, що з першого разу може бути складно визначитися, але тут є спосіб: згадайте тих, хто уважний до вас. Нехай це будуть друзі, знайомі, або рідні, головне – обрати тих, хто реально підтримує вас по життю.

Покажіть їм цю статтю і скажіть, мовляв, хочу ось завдання виконати, але щось не зовсім розумію – що ж це у мені такого особливого й хорошого, чому я унікальна та чому молодець?

Питайте, не соромтеся, ви можете обмінятися такою думкою, але й будьте… обережною!

Гоніть у шию критиків, адже ви можете наткнутися на тих, хто щиро вважаючи, що бажає вам добра, почне радити, що вам виправити в собі, на кшталт “тобі не завадило б це прокачати, і тут ти не дотягуєш”.

Але погане про себе ми усі вміємо й самостійно “накручувати”.  Вам потрібний виключно позитивний зворотний зв’язок.

Наприклад, я люблю, щоб мене фотографували так, щоб я собі на фото подобалася. Але часто-густо отримавши мій незадоволений відгук, фотографи кажуть: “Ну, ти, типу, така у житті.  Я тебе такою бачу, що тобі не подобається? Полюби себе такою”.

Ні. Я хочу те, що я хочу. Крапка.

Ось і ви не слухайте поради як вам стати краще.

Уявіть, що ви вже ідеальні.

А тепер просто розберіться в аспектах своєї ідеальності: “Що в мені добре, а що є класним, чому люди хочуть зі мною спілкуватися, а чому навіть дружити?”

Знайдіть свої суперсили та беріть їх із собою щоразу, мов чарівну паличку. Нехай про ваші гарні риси, про ваші вміння усі дізнаються, і саме ваші унікальні особливості допоможуть вам у вашій кар’єрі та роботі, а якщо завгодно, то й у особистому житті теж.

Не дозволяйте собі втрачати найкращі шанси, і неважливо, скільки вам років – розкажіть про себе!

Ваш мотивувальний коуч, або просто людина, яка намагається жити трохи цікавіше, аніж могла б, Світлана Могилевська.

Дивіться також

Мозок та мислення: що таке soft skills і чому вони важливі