Стас Подольський пережив автокатастрофу та став найсильнішим паралімпійським футболістом світу

Четверта серія випуску Вікна СТБ Незламні присвячена одному з найкращих парафутболістів сучасності, паралімпійському чемпіону 2016 – Стасу Подольському.

Із дитинства з самого ранку і до пізньої ночі кожну вільну хвилину Стас ганяв м’яч. Марив футбольною кар’єрою, мама, як могла, підтримувала мрію сина.

– Бувало, що вона віддавала всю зарплату, щоб я поїхав на збори. Мама все віддала, щоб я займався футболом, – говорить Стас.

8 років тому лідер паразбірної України поховав найближчу й кохану людину – свою маму – і залишився сиротою. Тепер єдиним супутником у житті Стаса залишилася його кішка Маша, з якою він проживає у невеличкій кімнаті в гуртожитку.

Першу травму Подольський отримав ще будучи зовсім дитиною, випавши з коляски й кілька разів сильно вдарившись головою.

Після чого майбутній чемпіон невдало вдарився об лавочку й отримав руйнування кістки, що спричинило за собою неправильний ріст ніг. 2,5 року Стасу довелося пролежати на витяжці.

У 13 років ще одна аварія – Подольського та його друга на пішохідному переході збиває машина:

– Потрапив на удар. Свідки кажуть, що я перелетів машину, не знаю як приземлився, але прокинувся. Картина була не з приємних. Я прокинувся багато людей, багато всього, мені – лежи, лежи, вся голова в крові, – згадує паралімпійський чемпіон.

Через аварію хлопець довгий час не міг встати на ноги, а коли все-таки підвівся – в нього діагностували тетрапарез (порушення рухливості кінцівок). Незважаючи на загрозу втратити ногу і сильні болі, Стас продовжував грати і зміг увійти в паралімпійську збірну.

Як виявилося, поїздка в Ріо принесла паралімпійської збірній України з футболу 3-тю золоту медаль.

На шляху до золота синьо-жовті переграли Ірландію, Нідерланди, Великобританію, Бразилію, а у фіналі у овертаймі дотиснули Іран – 2:1.

Після тріумфального повернення з Бразилії, Стас повернувся до колишнього способу життя та своєї роботи дитячого тренера.

– Треба працювати, не опускати руки, треба про все забути й пахати, пахати, пахати, тоді, напевно, буде результату, – резюмував паралімпійський чемпіон Ріо.

У попередніх серіях Незламних йшлося про неймовірні історії героїв Паралімпіади в Ріо Віктора Дідуха, Зої Овсій та Максима Крипака.