Про Нельсона Манделу я дізнався, коли був учнем 10-го класу. У 90-ті роки мало хто в нашій країні цікавився міжнародною політикою, але про африканського революціонера з ПАР знали практично всі. Приємний на вигляд чоловік, в очах якого читається абсолютний спокій, але за спиною якого десятки років ув’язнення, тортури, безліч судів, переслідування і боротьба з владою.
Ще тоді, в юному віці, я задавав собі питання, чому весь світ скандує його ім’я, йому надає теплий прийом Єлизавета II, Білл Клінтон відвідує колонію, в якій 18 років провів Мандела, його райдужно зустрічають Майкл Джексон, Папа Іван Павло II, а його ім’ям називають площі, вулиці і будинки.
Простий хлопець з народу, Мандела народився 18 липня 1918 року в Мвезо, в родині вождя Гадла Генрі Мпаканьїсва. Той жив на три сім’ї, проте з самого дитинства він відчував любов батька, від якого успадкував непоступливий характер і волю до справедливості.
Саме ці якості і непорушна віра в світле майбутнє свого народу, який спочатку був завойований голландцями, а потім англійцями, послужили написанню великої історії, яка ще довгий час буде служити прикладом для багатьох держав.
Одного разу я почув фразу “Життям потрібно насолоджуватися, а не жертвувати чимось заради уявного добробуту”. І тільки ознайомившись ближче з біографією Нельсона Мандели, зрозумів, що ціна великих перемог і досягнень і є результатом жертви, принесеної на благо.
А для чого тоді ми живемо, якщо не хочемо залишити по собі помітний слід в цьому світі, не жертвуючи своїми інтересами, часом і пам’яттю? Нельсон Мандела був не з тих, хто бідував і шукав кошти для виживання, тим цікавіше здається історія людини, яка могла мати все, але ризикнула і отримала в нагороду всесвітнє визнання.
- Справжнє ім’я Мендели – Холілала, що мовою коса означає “той, хто тягне гілку дерева”, в розмовному – “заводила”. Це ім’я як ніяке інше за значенням підходить людині, яка була одним з лідерів руху в боротьбі проти апартеїду. Але перший шкільний учитель Мандели, міс Мдінгане, на першому ж уроці охрестила його Нельсоном.
Не маю уявлення, чому вона дала мені це ім’я. Можливо, воно якось пов’язано з лордом Нельсоном, великим британським флотоводцем, але це лише здогадки, – згадує Мандела.
Африканці того покоління всі переважно мають англійські та африканські імена. Білі або не могли, або не хотіли вимовляти африканських імен, вважали їх наявність знаком невихованості. Однак ім’я Нельсон ніколи не бентежило Манделу, який прославив його на весь світ.
- Нельсона Манделу хотіли одружити за традиціями племені на сусідській дівчині, але він втік перед весіллям до Йоганнесбургу. Після смерті батька Нельсона Манделу взяла під свою опіку родина на чолі з Мкекезвені, якого сам Мандела називав регентом. За тими традиціям, саме він мав право визначати для свого прийомного сина майбутню кохану і обрав в її якості сусідську дівчину. Здивуванню Мандели не було меж, коли він зрозумів, що в цю дівчину таємно закоханий зведений брат Мандели, Джастіс. Якраз тоді і виникла ідея залишити рідні пенати і випробувати долю в Йоганнесбурзі.
Незважаючи на те, що для нової сім’ї Мандели це була страшна ганьба, Нельсон підмовив свого брата і вони удвох кинулися в пригоду, яка могла закінчитися вже в сусідньому селищі. Однак поліція випустила з рук братів, які шляхом обману змогли влаштуватися на свою першу роботу вже в Йоганнесбурзі.
Через роки Мандела повернувся в будинок, який подарував йому щасливу і безбідну юність, але так і не зміг очолити королівський будинок Тембо, що замість Мандели зробив його брат. Мати Нельсона часто приїжджала до нього в Йоганнесбург і потім влаштувалася там разом з ним остаточно.
- Нельсон Мандела був фанатом комунізму, Володимира Леніна та Йосипа Сталіна. Так, за часів його становлення, як політичного лідера (початок 50-х) багатьма країнами світу правив комунізм. В Африці захоплювалися тим, яку країну побудував Ленін, а потім Сталін. А приваблювало народи Чорного континенту рівність між поколіннями і народами. Тут всі були братами, і ніхто не розрізняв рас.
У своїй автобіографії Довгий шлях до свободи Мандела тепло відгукується не тільки про вождів СРСР, а й про інших лідерів комунізму, а про його дружбу з Фіделем Кастро не знає хіба що лінивий.
- Перша дружина Нельсона Мандели пішла від нього в секту Свідків Єгови. Бути дружиною Нельсона Мандели було вкрай важко. Зі своєю першою дружиною (їх у Мандели було три) Нельсон вступив в офіційні відносини в 1944 році, коли його політична кар’єра була на самому світанку. Шлюб Нельсона і Евелін не можна назвати щасливим і не тільки тому, що Мандела приділяв політиці та юриспруденції більшу частину часу.
Перша дочка сімейства Мандели Маказіве померла у віці дев’яти місяців, а на її честь була названа друга дочка Мандели. Син сімейства Тембекіле також не зміг прожити довге життя, померши у віці 24-х років.
В той момент Мандела перебував у в’язниці, де відбував 27-річний термін, і не зміг бути присутнім на похоронах свого первістка. Евелін же завжди протягом шлюбу ревнувала Нельсона до його професійної діяльності, а пізніше підозрювала його в зрадах. Однак приводом для розлучення послужив вступ Евелін в секту Свідків Єгови, куди вона намагалася привернути і свого чоловіка.
Читайте: 101 рік Нельсону Манделі: підпілля, тюрма та президентство
Мандела навіть встиг ознайомитися з позицією та основними цінностями цієї організації, багато з чим був згоден, але політика для нього була важливіша, саме її він і вибрав, вирішивши розлучитися з Евелін.
У тому ж 1958 році Мандела зустрічає і одружується на своїй другій дружині, Вінні, на долю якої випала нелегка боротьба з переслідуваннями і період ув’язнення її чоловіка. Однак і Вінні не стала останньою в любовній біографії легендарного політичного лідера.
- Нельсон Мандела під час свого відходу в підпілля працював садівником, водієм і офіціантом. Після того, як Мандела зрозумів, що апартеїд не подолати мирним шляхом і, віддалившись від АНК, створив радикальну організацію Умконто ве Сізве. На два роки Мандела пішов у підпілля, лише зрідка зустрічаючись зі своєю сім’єю. Поліція щосили намагалася зловити головного втікача ПАР, якого надовго хотіла засадити за грати, проте Мандела був практично невловимий.
Мандела відростив довге волосся, бороду, одягався неохайно, в стилі шофера або садівника, іноді виконував роль офіціанта, але завжди виходив чистим з води. Мандела часто міняв місце своєї дислокації і ніколи не затримувався в схованці понад місяць.
Одного разу він виконував роль офіціанта в одному з будинків для заможних темношкірих. Власник будинку влаштовував прийом і організував чаювання для гостей. Мандела приготував всім чай, розніс по чашці кожному з гостей, які спілкувалися в одній компанії. Далі він запропонував гостям цукор, однак ті, в пориві цікавої розмови, не звертали уваги на прислугу, який стояв близько 10 хвилин з простягнутою соломкою.
Коли Мандела вирішив, що цукор нікому не потрібен і збирався вже було йти, господар будинку обернувся до нього і сказав: “Тобі ніхто не дозволяв йти. Стій до тих пір, поки ми не накладемо собі цукор”.
Таке ставлення ще раз підтверджувало вплив апартеїду на людей і властиву тоді ненависть з боку чорношкірих до білих і навпаки, а також бідних до багатих і багатих до бідних. Мандела так справно грав свою роль, що господар будинку навіть не зрозумів, що перед ним стояв головний лідер опозиційної партії ПАР, який, правда, виглядав трохи інакше.
Апартеїд відібрав у корінного населення ПАР абсолютно всі права, але не відібрав головного – віру в світле майбутнє. Через перешкоди і поневіряння, через 27 років заточення під вартою, пройшовши через нерозуміння і осуд не тільки громадян своєї батьківщини, але рідних і близьких, Нельсон Мандела не розгубив віри в свою мрію, яка подарувала свободу і рівність всьому чорношкірому населенню країни.
Нельсон Мандела завжди казав, що ця історія не людини з незвичайними здібностями або неймовірною долею. Його історія – історія простого хлопця, який ризикнув принести в жертву свій добробут, своє майбутнє, найдорожче, що у нього було – свою сім’ю, заради світлого майбутнього своєї країни і свого народу.
Антон Світличний
