Україна приречена бути в НАТО – Пономар розвінчує міфи про Альянс
Український президент Петро Порошенко 6 липня підписав закон, який визначає вступ НАТО як один з пріоритетів національних інтересів держави.
Водночас він заявляє, що Україні поки рано йти до Альянсу. Але справа не в тому, що хтось змінив думку. Українці ще мають багато зробити на шляху до заявки на членство. А для цього щонайменше потрібно знати, що таке НАТО.
Про те, що ми близькі до початку діалогу нового рівня з НАТО, свідчить візит генерального секретаря Альянсу Єнса Столтенберга до Києва. Щоправда, і він сказав, що шлях до блоку – непростий.
Також 10 липня було ухвалене історичне рішення – у столиці України відкрили перше офіційне представництво НАТО. Але чи означає все це, що ми справді зближуємось з Північноатлантичним альянсом?
Факти ICTV вже писали про відносини України і НАТО, а також про те, чи візьмуть нас і що потрібно зробити. Однак, в інтернеті продовжують гуляти міфи. Один з них про те, що до НАТО не беруть країн з невирішеними територіальними суперечками. Очевидно, що це могло б стосуватися України.
На це звернув увагу політичний експерт Олег Пономар у Facebook та дохідливо пояснив, чому ця “вимога” – вигадка.
Ось, що він пише:
– Цього правила і умови ніколи не існувало. Це фейк. І це міф. Звідки ростуть ноги? Цю тезу активно завжди використовує Росія і для цього вони створюють заморожені конфлікти у сусідніх країнах, які, на їхню думку, не повинні вступати до НАТО… Територіальні розбіжності у явному вигляді згадуються лише у вимогах до учасників програми індивідуального партнерства (Individual Partnership Action Plan).
Та й там вони сформульовані дуже м’яко: країна кандидат повинна всього лише продемонструвати “willingness to settle international, ethnic or external territorial disputes by peaceful means …” (кандидати повинні демонструвати бажання вирішити ці конфлікти. – Ред.). Звичайно, таке бажання є і в України, і у Грузії. Як і у Туреччині та Греції, наприклад, які є членами НАТО і мають територіальні суперечки. Йдемо на Захід.
Ми зв’язалися з Олегом Пономарем, щоб обговорити й інші, не менш важливі міфи про НАТО. Політичний експерт також пояснив, чому ми “приречені” бути у НАТО, яка ексклюзивна формула для цього може бути запропонована і що потрібно зробити для цього нам, українцям.
Чому Україна буде в НАТО
– Україна обов’язково буде членом НАТО, 100%. Це встановив саміт у Бухаресті (в 2008 році. – Ред.). Це не підлягає обговоренню. Усі дискусії та суперечки йдуть тільки про дату. Те, що Україна з часом вступить до Альянсу, це аксіома.
Варшавський саміт у 2016 році дав нам завдання – змінити нашу армію на натівські стандарти до 2020 року. Тобто наша армія повинна бути готова вступити до НАТО до 2020 року. Для цього існують чотири форми.
- Трастові фонди, які наповнюються НАТО і через які проходить перенавчання та озброєння української армії.
- Військові інструктори, які працюють в Україні, із США, Польщі, Литви, Великої Британії та інших країн.
- Це не так афішується, але наші військові теж проходять стажування, в основному, в Литві і Польщі.
- Це навчання. Ось уже стартували навчання Sea Breeze 2017, у вересні будуть навчання Rapid Trident 2017.
До 2020 року, використовуючи всі ці чотири інструменти, ми повинні бути готові технічно. Але НАТО – це організація не тільки військова, це військово-політична організація. Тому потрібно підготувати не тільки армію, але і всю країну: громадянський контроль за армією і спецслужбами, боротьба з корупцією, політична система, парламентаризм, громадянське суспільство, ринкова економіка, права людини – це все потрібно нам підтягнути.
Це займе довше часу, ніж змінити армію на натівський стандарт. Тому Петро Порошенко і каже, що немає ніякого сенсу зараз подавати заявку. Нам потрібно перебудувати всю країну. У цій перебудові всієї України нам допоможе Асоціація з ЄС – там по пунктах розписано, що потрібно виконувати.
Щодо ПДЧ (План дій щодо членства. – Ред.). Ми його не подали і нам НАТО не запропонувало ПДЧ. Наш президент сказав, що ми тільки починаємо дискусію про можливий ПДЧ. Тут має бути все чітко, не потрібно спекулювати – попереду ще багато роботи.
За моєю інформацією, йде обговорення: у найближчі рік-два може бути обрана ексклюзивна формула, якої ще не було ніколи в НАТО – це 29 + 1. Україна де-факто буде в Альянсі, користуватися всіма обов’язками та правами, але де-юре не буде членом НАТО, поки не закінчимо всі процедури.
Це все, що стосується наших відносин з НАТО на сьогодні. А тепер про міфи.
Міф №1: Нейтралітет – це гарантія безпеки
– Цей міф розбивається легко. Ми ще не були в НАТО, і ми зазнали російської агресії: був анексований Крим і розпочато військові дії на сході країни. Якщо нам у Бухаресті дали б ПДЧ, якби зараз були б членом НАТО, то напад на Україну розцінювався б як напад на весь Альянс. Росія б не ризикнула і війни б не було.
НАТО – це найсильніший союз у світі, і він оборонний. Ось це і є наша гарантія безпеки.
Міф №2: Якщо рухатися до НАТО – Росія буде збільшувати агресію
– Постійно підкреслюється Україною, НАТО, США та іншими західними партнерами, що на процес вступу до Альянсу не може впливати ніхто, крім країни, яка хоче вступити до блоку, та 29 країн-членів.
Третя сторона не має ні права вето, ні інших будь-яких прав з цього приводу.
Але є неофіційна політика: немає ніяких сумнівів, що Росія не буде цьому рада і буде ставити палки у колеса.
Москва говорила і робила те ж саме стосовно Польщі, Чехії, Румунії (країни-члени НАТО. – Ред.). А також стосовно країн колишнього СРСР (Литва, Латвія, Естонія тощо). Але ми не повинні піддаватися на погрози і шантаж – у нас є свої національні інтереси – вступити у цей союз, щоб гарантувати безпеку.
Російські спецслужби працюватимуть, але вони вже працюють! В Україні відбуваються і політичні вбивства, і акції терору, і диверсії, і саботаж. Вони працюють на території України, і їх колона тут діє – вона теж працює на розкачку країни. Це не секрет, проти цього має працювати СБУ, машина пропаганди і громадянське суспільство.
Ми не повинні здаватися, нам потрібно протистояти, а не сказати “окей, ми не підемо до НАТО” і скласти руки.
Міф №3: НАТО забере українську армію з Донбасу і відправить на іншу війну
– НАТО – це не монстр, який буде нас відправляти всюди. У всьому превалює здоровий глузд. Якщо є агресія всередині країни – основні сили будемо посилати туди. А НАТО нам будуть у цьому допомагати озброєнням, розвідувальними даними, інструкторами та іншими способами.
Не буде такого прохання: оголіть східний фланг і перекиньте війська в Афганістан. Такий варіант виключений.
Дуже часто відмовляються від операцій. Ось, наприклад, Канада відмовлялася бути в Іраку. НАТО – це нормальна демократична організація, це не монстр. Тут можна вести переговори, тут тебе вислухають, тут можна запропонувати свої аргументи.
Україна навіть зараз у статусі партнера, а не члена НАТО, бере участь майже у всіх миротворчих операціях – Косово, Афганістан тощо. Наша участь навіть більш активна, ніж участь деяких інших членів НАТО.
Міф №4: Україна втратить суверенітет через армію та бази НАТО в країні
– Вступ до НАТО – це добровільне рішення нашої країни, яке підтримує більшість українців, а не втрата суверенітету. Це свідомий вибір для того, щоб забезпечити максимальну безпеку.
Ми не жертвуємо ніяким суверенітетом – ми стаємо тільки сильнішими, а не слабкішими.
Міф №5: НАТО дорого коштує – Україна буде витрачати півбюджету
– У НАТО є неофіційний закон – витрачати 2% ВВП на оборону. Кожна країна повинна стільки коштів віддавати щорічно. Україна вже витрачає 6% ВПП – утричі більше.
Добре, з міфами розібралися: для кого вони і хто їх створює?
Росія – виробник фейків і міфів про НАТО
– Ці міфи і фейки запускаються нашим противником – Росією. Москва боїться НАТО в Україні – вона вважає, що тим самим НАТО виходить на межі до РФ.
У Росії дуже цинічна позиція – вони напали на Україну, вони анексували Крим, розв’язали військові дії на сході, і водночас вони бояться, що Україна буде нести загрозу, будучи в НАТО. Це називається звинуватити когось у тому, що зробив сам.
Росіяни не хочуть країну НАТО по сусідству – це основне побоювання. РФ не пояснює своїм громадянам, що Північноатлантичний альянс – це оборонний союз.
Що робить Росія з тими, хто хоче вступити в НАТО
Давайте згадаємо останній приклад з Фінляндією, яка захотіла зблизитися з Альянсом. Президент РФ Володимир Путін тоді сказав, мовляв, ви що, хочете війну до останнього фіна? Одразу починає погрожувати.
Зокрема, Фінляндія бачить російські підводні човни і літаки відносно недалеко від себе. Будь-який громадянин Фінляндії бачить, що Росія влаштовує провокацію і погрожує. Це змушує Фінляндію прийняти протилежне рішення – зблизитися з НАТО.
Чому Росія проти НАТО
Найголовніша причина небажання Росії сприймати НАТО – історична, цивілізаційна. Україна, вступивши до НАТО та ЄС, повністю виходить із зони впливу Москви.
А Росія хоче негласно мати у зоні свого впливу всі країни колишнього СРСР. На цьому вони завжди наполягають на переговорах із США. РФ хоче, щоб їй дали карт-бланш, який дозволить вирішувати самостійно всі питання на території колишнього Радянського Союзу. Путін завжди каже про біполярний світ, натякаючи на те, що є зона відповідальності Росії і США, в які ніхто не повинен лізти.
Цього вони найбільше боялися. Якщо Україна піде до НАТО та ЄС…. як казав Бжезинський (Збігнєв Бжезинський, радник президента США з нацбезпеки при Джиммі Картері, помер у 2017-му у віці 89 років. – Ред.), без України Росія не імперія.
Богдан Амінов.
