Донбас 2018. Повернути все українське у Луганськ і Донецьк реально за три дні
– Найгостріші проблеми Донбасу у 2018-му – ваша версія?
Найголовніша проблема, яка наближається до нас всередині України, – це президентські і парламентські вибори у 2019 році.
Адже Донбас стане заручником для політичних партій, які під час боротьби за електорат намагатимуться шукати ворогів всередині Донбасу, називатимуть винних в подіях 2014 року всередині країни, пропонуватимуть варіанти для реінтеграції угруповань “ДНР” і “ЛНР” тощо.
Політизація і популізм – це загроза №1.
Міжнародні організації, зокрема ОБСЄ, наполягають на тому, щоб дивитися на питання Донбасу інструментальню – йдеться про вирішення проблем з КПВВ, видачі довідок в ОРДЛО тощо.
Але це все неможливо робити за умови глибокої політизації процесу.
– Окей, а як щодо неполітичних моментів – життя людей на Донбасі зміниться в 2018-му?
– Головне – це робота зі збереження прав людини. Наприклад, діти, які народилися на непідконтрольній території упродовж останніх чотирьох років, отримують свідоцтва про народження від невизнаних угруповувань.
Крім того, є певні махінації з нерухомістю на тій території. Люди не отримують ліки, які держава зобов’язана надавати (йдеться, зокрема, про онкохворих).
Багато чого люди на непідконтрольній Україні території отримують з Росії.
Тому у 2018-му є велика загроза в тому, що інтеграція відбуватиметься не в Україну, а в російський простір.
Люди, які не хочуть бути частиною Росії, просто не мають альтернативи через подекуди небажання, блокування, забування та інші причини з боку української сторони.
Загалом, всередині України дуже страшно сьогодні займатися захистом прав людей, які проживають на непідконтрольній території.
– В чому полягає суть страху?
– Йдеться про страх втратити свій рейтинг у Києві.
Чомусь помилково вважається, якщо є назва Донецьк в організації, в якій працюєш, то це якась загроза для українського суспільства.
– Певне, найпоширеніша дискусія зараз про Донбас стосується двох векторів: реінтегрувати чи відрізати ОРДЛО. Наскільки це буде гострою проблемою у 2018-му?
– Це дуже гостра проблема. Росія прикладає багато зусиль для цього. Їхня риторика зводиться до однієї тези – в Україні “громадянська” війна.
І деякі “патріотичні” політики використовують цю “мозаїку” та закликають покарати когось зі своїх громадян, побудувати стіну посередині України між, умовно, кажучи Маріуполем, Донецьком і Краматорськом. Чому не на кордоні з Росією?
Певне, таким політичним силам треба ставити питання про те, коли б така стіна дійшла до кордону з РФ.
Якщо така стіна з’явиться на нашій території – це означатиме, що пропаганда про громадянську війну працює.
– Сама проблема Донбасу вирішиться протягом 2018-го чи це ілюзії?
– Я думаю, що це повинно бути комплексне рішення не на один рік, яке залежить не тільки від України, а й глобальних міжнародних зусиль.
Ситуація змінюється. Люди, які живуть на Донбасі, намагаються виживати у цій реальності. І якщо постійно говорити, що ми хочемо ізолюватися від них і не бажаємо чути їхньої думки, то від них буде відповідне ставлення.
Треба змінити філософію і говорити, що на Донбасі люди і територія України.
Для цього треба багато зусиль – необхідно створювати коаліції у владі та громадянському суспільстві.
– Силовий варіант взагалі реальний на тлі вашої риторики?
– Силовий варіант розглядається, в першу чергу, Росією.
Україна на силовий варіант, наскільки я знаю, не розраховувала. По-перше, це заборонено Мінськими домовленостями, які Київ визнає і прагне реалізувати.
По-друге, президент Петро Порошенко неодноразово наголошував, що політико-дипломатичний шлях – єдиний, яким можна вирішити проблему Донбасу.
Він не передбачає військових атак та інших агресивних дій.
Я думаю, поки є президент Порошенко, говорити про зміну курсу і військової стратегії не варто.
Треба враховувати ризики і наслідки. Як реагуватиме Росія? Можна лише здогадуватися.
– Росіяни виходять із СЦКК. Для людей, які живуть на Донбасі, що це означає?
– Поки росіяни були у цій структурі, було сподівання, що з ними можна якось домовлятися.
Але коли вони пішли на цей крок – це знову показує бажання Путіна нав’язати прямий діалог Донецька і Києва (мається на увазі, з очільниками “ДНР” та “ЛНР”).
Я думаю, що безпека людей без СЦКК може погіршитися. Чим менше моніторингових функцій – тим більше порушень.
– Є думка, що все йде до консервації конфлікту на Донбасі. Глобального просування у вирішенні немає. 2018-й не виключення?
– Проблема консервації є постійною. Це може призвести до того, що нам буде все тяжче повертати ці території.
Адже законсервується не лише конфлікт, але й суспільна думка, розрив економічних зв’язків, ідеологія про ворожнечі цієї території тощо.
Тому це дуже небезпечно на сьогодні, якщо ця консервація відбудеться.
– На Донбасі все більше стає Росії. Валюта – рубль, виплачують пенсії, так звані гуманітарні конвої теж з РФ. Чи реально у 2018-му повернути Донбас?
– Повернути усе українське в Луганськ і Донецьк цілком реально за три дні. За умови, якщо Росія припиняє контролювати цю територію.
Повернути гривневу зону, залізничне сполучення, мобільні машини з пенсіями тощо.
– Є великі сумніви, що Росія зупинить свою агресію без вагомих причин. Що на нас чекає в іншому випадку?
– Якщо не припинить – це гуманітарний вимір ситуації, тобто повернення через роботу з населенням. У першу чергу, через захист прав людини.
Треба, щоб Україна перетворилася на флагмана з захисту прав своїх громадян незалежно від того, де вони знаходяться – в Португалії, Донбасі чи Москві.
Лідерство можемо взяти у розбудові правової держави, щоб згодом експортувати цю модель на Доннечину і в Крим.
Це довгий шлях, до його треба готуватися і ретельно прораховувати все. Поки усе йде дуже повільно, як бачимо.
Богдан Амінов.
