Балашов: Наступний лідер України прийде з Facebook, але це точно не Лещенко чи Найєм

Рейтинг топ-100 блогерів України набирає обертів. Позаду півтора тижні голосування і в категорії “Бізнес” є явний фаворит. Мова про бізнесмена і громадського діяча Геннадія Балашова.

 Факти ICTV зустрілися з Балашовим і поговорили про блогерство.

 Українці – “пересмішники”

– В останні дні Facebook вас не шкодує через хамську парковку на газоні. Як так сталося?

– Порушення незначне. Можна було опиратися. Але я привітно поставився до поліції. Ну, і реклама 5.10 пішла. На жаль, люди поширюють негативні новини. Скільки отримав реакції, як фото розлетілися по мережі…

– Специфічний піар, м’яко кажучи. Про блогерство. Коли ви стали активним користувачем соцмереж?

 – Коли виповнилося 50 – тобто, 5 років тому. Зрозумів – я нарешті отримав доступ до ЗМІ, якого ніколи не мав.

– Ви почали з Facebook?

– Так. Потім був YouTube. На ньому вже 130 тис. підписників, а в Facebook – майже 110 тис.

– Скільки часу втрачаєте на соцмережах?

– Майже нічого. Якщо у мене є вільний час – дістаю мобільний телефон і вже в там. 3G надає таку можливість. А в офісі роблю якісніші зйомки.

– Ви читаєте кожен коментар?

– Коли їх тисяча – це неможливо. Але переглядаю. Якщо входжу в мережу приблизно 10-15 разів на день, намагаюся кілька разів відреагувати.

– Чому в Facebook більше люблять т.зв. #зрада?

 – Психологія народу. У соцмережах можна визначити рівень зрілості особистості. На сьогодні, в українця він нижче 13 років, а гумор по Фрейду формується тільки з 13. Тобто, українці “пересмішники”. Якщо хтось оступився – гаряче обговорюють; хтось вдарився головою – починають всерйоз висловлюватися. Дуже мало гумору в українській мережі. Ми намагалися кілька непоганих речей виставляти з вищим рівнем гумору – народ не реагує. Доводиться публікувати щось нижче.

– Наприклад?

– Подивіться телепередачі – це не гумор, а насмішка над кимось, знущання, пародія. А високий англійський гумор нашій нації недоступний.

– В Україні є цікаві блогери, які пишуть про бізнес?

– Жодного. Але це логічно – у нас майже немає підприємців. Всі бізнеси в Україні закриті, адже пов’язані з державними фінансами. Я маю на увазі серйозний бізнес. У нас немає підприємців, які можуть про себе розповісти… Мені просто пощастило, що я до певних років зумів пофілософствувати про підприємництво, будучи підприємцем. Я стикався з багатьма бізнесменами і зрозумів, що вони не розбираються в підприємництві та бізнесі. Вони явно не бізнесмени.

– Як же вони заробили мільйони, а хтось і мільярди?

– Щось украли, хтось сидів поруч великого дядька або увійшов до певної схеми. Це не підприємці. Підприємницький клас України не розвинувся, але розвинувся бізнес у чиновницьких середовищах. Чиновники від бізнесу чи бізнесмени від чиновництва – вони стали вкрай багатими. Тому в країні пішов перекіс – у нас немає хороших ідей, винаходів. А коли нічого немає – підприємці не можуть розвиватися.

– Кого конкретно читаєте ви?

– З точки зору філософії мені особливо нічого не цікаво, але я стежу, що пишуть політики та успішні блогери.

– 100 тис. підписників для України – це багато?

– На 40 млн українців близько 10 млн (або навіть менше) користувачів соцмереж… Так, 100 тис. – це багато.

– У Facebook досі можна міряти “середню температуру по палаті” чи кількість ботів, накруток спотворюють справжні настрої українців?

– Соціальна мережа дає точнішу картину майбутнього, ніж, припустимо, думка телевізора або народних мас. Соцмережа стає впливовішою. Поки що ми знаходимося в первісному стані вивчення можливостей соцмереж. Мені здається, в майбутньому “100-тисячники” об’єднуватимуться з “100-тисячника”. Ось коли почнуться ці глобальні процеси…

– Ви впевнені, що почнуться?

– Так. Якісь конгломерати об’єднуватимуться. Це відразу ж збільшує кількість підписників та вплив. Це ЗМІ, причому в руках 1-2 осіб. І соціальна мережа швидша за будь-яке ЗМІ.

 

Лещенко та Найєм ніколи не стануть лідерами через Facebook

– Вашу аудиторію порівнюють із сектою. Вам не образливо?

– Ні. Людина каже: “Так правильно… і я цього добиватимуся”. Коли тези постійно повторюються, у людей складається враження, що це секта. І коли щось відбувається в соцмережі, з різних сторін сходяться люди, чітко повторюючи мої ідеї.

– Скільки людей ви привели в партію через соцмережі?

– Є приблизне розуміння – один відсоток від усіх членів.

– А скільки в партії?

– Нас 100 тис. 1,2 тис. – члени партії.

– У Facebook повна свобода слова?

– Повна. Навіть зайва. Іноді, в певному емоційному стані, публікується таке, що потім самому соромно.

– Вам часто соромно?

 – Коли люди заводять сторінку в Facebook, як правило, вони всіх ображають і з усіма сперечаються – їм здається, що це нормальна поведінка. Але є і т.зв. культурний прошарок, який розуміє хоча б те, що знаходиться на чужій сторінці. Значить, потрібно вести себе пристойно. Можна висловити думку, сперечатися – тільки толерантно.

Я теж, коли зареєструвався, таким був. Туди побіг – туди побіг… А згодом зрозумів, що коли у тебе 100 тис. підписників, слово має іншу вагу.

– Зараз ви теж бігаєте чужими сторінками?

– Іноді переглядаю політиків. Коли йшла “прем’єриада” корисно було сходити до Луценка, до Геращенка, до Лещенка…

– Хіба у вас немає інсайду – навіщо ходити по сторінках в Facebook?

– Ні. Весь інсайд складаємо з умовиводів. Інсайд менш правдоподібний, ніж соціальна мережа. Тут багато інформації, і коли ви бачите модель поведінки, можете самі зрозуміти, що за цим стоїть – які люди і сили впливу. А інсайд зараз не має значення: політики самі не знають “хто сьогодні буде, а кого не буде”.

– Ви вважаєте, що через Facebook можна істотно впливати на політичне життя країни?

 – Наступний володар світу, володарі країн вийдуть із соціальної мережі. Ті, хто зможуть залучити людей спостерігати за собою. Адже соціальна мережа об’єднує навіть не людей, а ідеї. Я іноді намагаюся уявити, що писали б у Facebook Ганді або Ленін, Карл Маркс – якщо б у них був такий інструмент… Або Гітлер, або Наполеон – ці люди свого часу були новаторами.

Наполеон, наприклад, одним із перших поширював по Парижу листівки про себе – кольорові картинки про перемоги.

Черчілль писав про свої геройства в Африці.

Гітлер здорово використовував пропаганду в кіно і по радіо. Те ж саме зробив Сталін.

Кеннеді дуже здорово використовував телебачення…

– Ви визначили для себе людей, які можуть стати лідерами з Facebook?

 – У Facebook чітко видно, хто є хто. Слабкі уми обговорюють інших – таких дуже багато. Це, наприклад, плітки про політиків, про їхні заробітки. Ось Лещенко прекрасно з цим справляється. Він розповідає про своїх однопартійців. Найєм непоганий в цьому.

– Але лідерами вони не стануть?

– Не той рівень. Це дрібні уми.

Середні уми обговорюють події.

Великі уми обговорюють ідеї.

Насправді бачу тільки одного блогера, який обговорює ідеї та насаджує їх – це я сам. Facebook мені дозволив спочатку викидати кожну ідею на загальне обговорення, і вони доточувалися в суперечках.

– Ви вірите, що через Facebook можна завести партію в парламент?

– У нас вже є 1,15 відсотка підтримки українців. Хоча ми заборонені на телебаченні.

– Хіба? Час од часу я бачу вас на шоу Савіка Шустера…

– Іноді запрошують, після того, як він вилетів з усіх каналів. Соціальна мережа просто доросла до такого стану, що вони змушені реагувати.

– Ви можете вивести свою аудиторію на вулиці?

– 1 відсоток можу.

– 1 відсоток від 100 тис.?

– Осіб 500 можу легко, до 1 тис. В принципі, я в будь-яке місто світу зараз приїжджаю – осіб 50 збираю.

 

Який із Саакашвілі цар?

– Як робити бізнес в Facebook?

– Дуже просто – продавати все, що завгодно. Я продаю квартири, пропоную послуги.

На вашій сторінці повинна бути не тільки політика. Сучасна, велика людина (я собі таку планку визначив) повинна бути багатогранною. Вона не може бути тільки бізнесменом, тільки політиком. Потрібно писати про всі сфери одразу, оскільки зараз вони змішуються. Ти повинен бути і ведучим, і артистом, і пропагандистом, і бізнесменом.

– Водночас ви ніколи не пишете про родину.

– Дружина не хоче виставляти фотографії.

– Зараз у вас фактично 110 тис. підписників. Скільки буде в кінці 2016-го?

– Я знаю, що зростатиму дуже швидко. Зараз люди наїдяться ідеями Саакашвілі…

– Саакашвілі – ваш конкурент?

– Істеблішмент дуже здорово створює міфи, і люди захоплюються черговим месією. Саакашвілі дуже яскравий, з бекгранундом, добре розпіарений. Реформатор Грузії, але не варто забувати, що це сільськогосподарська країна з дуже нерозвиненим виробництвом.

Коли він приїхав до України – зіткнувся з високорозвиненою європейською країною. І методи, які добре працювали у 5-мільйонній Грузії з 50% сільських жителів, в Україні не пройшли навіть в окремо взятому місті – Одесі.

Українці багатіші, креативніші, розумніші. У нас склався істеблішмент, він у сотні разів багатший і згуртованіший, ніж усі Саакашвілі разом узяті.

Міхеїл спробував вести себе як цар. Але який з нього цар? Якщо в Грузії він справді ламав через коліно, то в Україні змушений звертатися до Порошенка.

Тут треба було діяти інакше. Для мене це було відразу ж очевидно.

– Які поради щодо поведінки в Facebook вам дали піарники?

– Я не користуюся їхніми послугами.

– У Facebook ви справжній?

 – Абсолютно. У 50 років я подарував собі хорошу штуку – вирішив говорити правду. Як є. Всі беруть хабарі. Всі ховаються від податків. Все викручуються.

Спілкувався Ростислав Буняк.

Підтримайте свого улюбленого блогера в рейтингу Топ-100!
Натискайте і голосуйте:

Фото: dusia.telekritika.ua