З дитинства був людиною слова
Сергій Рибалка в початковій школі
– Яким був у дитинстві Сергій? Припускали, що він буде займатися бізнесом, піде в політику, стане відомою, шанованою людиною?
Євгенія Рибалка: – У дитинстві він був дуже лагідним, м’яким. З лідерських якостей – обов’язковість. Згодом з’явилися наполегливість, завзятість у праці. Він умів відстоювати свою думку, завжди намагався досягти тієї мети, яку він собі поставив. В юності – безумовно, працьовитість. Зміцнилися ці якості, коли він став бачити перші результати своєї роботи, досягнення перших невеликих поставлених цілей.
Сергій завжди відкритий до оточуючих, дуже високо цінує дружбу. І завжди намагався зі своїми друзями бути доброзичливим, відкритим. На сьогоднішній день, маючи гроші, він завжди їх спрямовує на те, щоб подарувати радість людям, які знаходяться поруч з ним, і обернути свої можливості в радість для своїх друзів і оточуючих.
Віктор Рибалка: – Я можу сказати, що він з дитинства був людиною слова. Коли ми йому говорили, що він повинен бути вчасно вдома, він, бувало, якщо спізнювався, то біг додому, щоб встигнути саме до часу. Людина слова. Сказав, що “буду”, значить буде, сказав, “зроблю”, то зробить.
Можна було на нього покластися. Коли вчителька виходила з класу, то вона єдиному, кому довіряла, – це Сергію. Так, каже, зараз Сергійко вам розповість або вірш, або яку-небудь розповідь, щоб було тихо у класі. Мовляв, я через 20 хвилин зайду. Завуч запитувала: “Алла Миколаївна, ви от пішли, а чому там така тиша? А та відповідала: “Ну, там Сергій Рибалка”. Тобто він уже тоді міг тримати колектив.
Не можна стояти на місці
– Сергій починав працювати в 90-ті роки. Як ви поставилися до того, що хлопець почав працювати в 14 років?
Євгенія Рибалка: – Ми були сім’єю простих радянських інженерів, зарплату не платили по року, грошей ледь вистачало на одну пару взуття на всі сезони. Тому, коли син виявив бажання шукати роботу і допомагати родині, ми не надто пручалися. Хоча спочатку було страшно. Починали з розвантаження машин, з човникової торгівлі. Деякий час ми навіть їздили з ним за товаром, тому що не хотіли його відпускати самого.
Саме в цей час почав формуватися його характер. Держпідприємства вже розвалювалися, процвітали кооперативи. Економіка ще не була сформована. І він шукав нішу, можливості, які можна було використовувати.
Віктор Рибалка: – Коли з’явилося перше виробництво, ми все ще продовжували сумніватися: а чи потрібно це нам взагалі? Чи потягне Сергій? А він вже тоді віддавав майже весь свій час організації. І говорив: це наше майбутнє. Тому що цим треба жити. Без модернізації, без підтримки виробництва не можна досягати нових результатів. Він завжди повторював, що стояти на місці не можна. Тому постійно вкладав в інновації, розвиток, людей.
– Ви прищеплювали йому якісь підприємницькі ідеї чи він це “підгледів” десь на стороні?
Євгенія Рибалка: – Швидше за все, це народилося більше від безгрошів’я, помноженого на його амбітність. У інших дітей були кишенькові гроші. У нього не було. А йому хотілося. І ось він поставив собі за мету, захотів заробити на машину. І, як не дивно, до шістнадцяти років вже їздив за кермом власного автомобіля. Згодом Сергій і молодшого брата привчав до праці – що нам, як батькам, безумовно, не дуже подобалося, тому що Сергій платив Дмитру за застилання постелі, за те, що той відкривав ворота, коли старший брат їхав в інститут або у справах. Але з іншого боку, це привчало до дисципліни, порядку. І це позитивно позначилося на характері брата.
Наймолодший депутат
Наймолодший депутат Дніпропетровської міськради: вперше був обраний у мажоритарному окрузі у 24 роки
– Вперше ваш син пішов в політику в 23 роки. Він радився з вами щодо цього рішення? Як ви його сприйняли?
Євгенія Рибалка: – Згадуємо про це з гордістю. Він тільки закінчив інститут, у 2002-му йому було 23 роки, і він хотів змінити увесь світ. І ось він власними ніжками обійшов всі квартири, всіх виборців, зайшов у кожну, запитав про їхні проблеми, вник в насущні на той день для людей питання. І мені це було дуже приємно, тому що я розуміла, що мій син виріс людиною, яка не сам по собі. Він хоче жити в суспільстві і допомагати суспільству. У підсумку Сергій переміг по мажоритарці і став наймолодшим депутатом міської ради. Звичайно, це було дуже приємно, я ним пишалася. Тоді його молоде обличчя, його задор і запал притягли до себе велику кількість виборців.
Віктор Рибалка: – насправді політикою національного масштабу він почав цікавитися ще під час Помаранчевої революції. Ще тоді ми разом ходили стояти за майбутнє України, він вже тоді багато допомагав мітингувальникам, ночував там, чогось домагався. Потім, під час підготовки до місцевих виборів, у нього було багато зустрічей з виборцями. Причому кожному намагався допомогти. В результаті, коли закінчувалася перша кампанія, виборці знали тільки його, інших кандидатів не знали. Саме тому, що він обійшов кожен будинок, знав усі проблеми. І ось день виборів. Він стоїть на ділянці і просто з людьми, вітається. Не агітує. А вони йому у відповідь посміхаються. Інші кандидати тільки руками розводили: їх не знав ніхто.
– Зараз у Сергія не найсолодша посада – голова парламентського комітету з фінансової політики і банківської діяльності. На вашу думку, йому легко дається тема, в якій він ще до недавнього часу не працював?
Віктор Рибалка: – Банки – це, звичайно, складна тема. Коли він прийшов на роботу у цей кабінет, то в перший же день вкладники вишикувалися під вікнами. Звичайно, він хоче щось привнести щось змінити в цьому секторі. Точно не буде сидіти склавши руки. Він бачить, скільки банків закривається, і як люди від цього страждають. Розповідає нам, що залучає вчених, фахівців галузі, представників бізнесу. Разом готують стратегічні пропозиції та конкретні законопроекти. Не пам’ятаю, щоб до нього хтось із керівників парламентських комітетів ініціював створення таких масштабних документів, як Стратегія розвитку банківської системи України. Ми бачимо, що він всіляко розвиває себе, щоб при цьому принести користь людям. Як і в бізнесі, де він створив тисячі робочих місць, де створив продукт, який знають і споживають по всій Україні сотні тисяч людей, у парламенті він хоче бути потрібним для мільйонів. Пишаємося, що він досяг сьогоднішніх результатів, і впевнені, що досягне ще більшого зі своїм напором і працьовитістю.
Джерело: КП в Україні.
