У медальному заліку Олімпіади Україна на 59-му місці. У нас поки немає золота і тому ми так далеко. Хоч одна золота медаль здатна підняти вас до місця між 20-м та 30-м. Така вже система ранжування. І багато в чому залежить від удачі, де ти, на 55-му місці або на 22-му.
У будь-якому випадку, ми точно будемо далеко від першої десятки та навряд чи наблизимося до першої двадцятки, а українські вболівальники вимагають більшого. Українські вболівальники пам’ятають, що на попередніх олімпіадах ми були набагато вище.
Українські вболівальники в футболі чекають, коли Україна обіграє Англію. А українські вболівальники олімпіади, серед яких мало хто взагалі знав, що такі види спорту існують, в яких заробляють медалі, вимагають золота? І там, і там відповідь завжди однакова: чому це не виходить?
Чи треба посипати голову попелом через те, що в України цьогоріч найменша делегація за всю історію? Чи треба страждати від того, що наше місце в спорті нижче 20-го?
Ні.
Чому? А чому ми повинні бути вище? На якому місці України у світі за розміром ВВП? На якому місці у світі Україна за розміром ВВП на душу населення?
Питання можуть виникати тоді, коли ваше місце на спортивній карті сильно не відповідає місцю на мапі економічній. Ось тоді треба ставити запитання. А поки все абсолютно відповідає нашому місцю на економічній карті. З огляду на те, що ми й надалі велика країна.
Розвиток спорту – це в будь-якому випадку про гроші. Про те, скільки держава виділяє на розвиток спорту. А це зазвичай сума, пропорційна ВВП. Так, бувають самородки та унікальні персонажі. Але це виняток, а не правило. У підсумку всі країни світу в середньому витрачають певний відсоток від ВВП на спорт.
І чим вище ВВП на душу населення, тим більше ви витрачаєте на підготовку спортсменів. А далі все логічно – чим більше ви витрачаєте, тим вище у вас результати. У сучасному глобальному світі, де для талантів немає меж, це саме так. Для світу спорту, де технології, першочергово медичні, тепер вирішують дуже багато – це саме питання економіки.
Звичайно, ви можете витрачати непропорційно багато на спорт. І тоді ваші результати випереджатимуть ваше ВВП на душу населення. Але цим зазвичай займаються божевільні диктатори. Диктатурам важливо показувати населенню перемоги, адже ВВП на душу населення вони показати не можуть. І тоді спортивні результати виходять супер. Але такою ціною вони нікому не потрібні.
А це означає, що потрібне економічне зростання, щоб країна через 10-20 років почала краще виступати на олімпіаді. Який висновок? Більше інвестицій – більше золотих медалей. І знову виявляється, що кількість золотих медалей на Олімпіаді залежить від суддів. Але не від тих, хто судить на Олімпіаді, а від тих, хто судить вдома. Від наявності верховенство права. Нудно, але правда.
Є ще один хороший приклад для справжнього наслідування – це Чехія або Голландія, на вибір. Це країни, які входять у топ-15 за медалями, але не можуть похвалитися великим населенням.
Водночас у цих країнах не сидять божевільні диктатори, для яких досягнення в спорті – спосіб довести своєму народу, що вони скоро переможуть всіх ворогів. І що їх модель диктатури найпрогресивніша у світі.
Чому Чехія? Чому в чехів так багато золота? Просто якщо подивитися іншу статистику, то стане ясно. У Чехії найбільші обсяги продажів спортивного інвентарю на душу населення у світі. У Чехії спорт – це спосіб життя.
І тоді в результаті через десятиліття раптом виходить, що там олімпійських медалей більше. Але ключове тут не олімпійські медалі, а здоров’я нації та країни, де кожен займається спортом.
І це шлях здорової людини, пропаганда здорового способу життя у країні, довгий складний процес, який і в медальному заліку вам допомагає та економіку підтримує. Адже для економіки вкрай важливе здорове населення. Хвороби людей дуже сильно б’ють по ВВП – це давно порахували у США. І в результаті почали пропагувати здоровий спосіб життя та бігати.
А шлях курця? Якщо ви не диктатура? Це будівництво 19 льодових арен у всій країні у рамках Великого будівництва. Навіщо будувати льодові арени в Україні? Щоб що? Невже хтось сподівається, що хокей стане масовим видом спорту в Україні? Серйозно?
У країні, де скоро забудуть, що таке сніг? У країні, де хокей нікому не цікавий, за винятком тих, хто у нього грає або ностальгує за Радянським Союзом. Замість того, щоб підтримувати масовий спорт, ми йдемо шляхом недороблених диктатур, інвестуючи у спортивні об’єкти, які нікому не потрібні.
У підсумку – це будуть гроші платників податків, що викидаються на вітер, та з яких ще й спритні ділки вкрадуть 30% при будівництві. Ні медалей на олімпіаді, ні здоров’я нації це не додасть.
Тому українці повинні вимагати не більше медалей, а більше велодоріжок, спортивних майданчиків, парків. І більше чесних добропорядних суддів. І тоді, можливо, буде більше медалей. Одного разу.
Джерело: Сергій Фурса