Деякі зустрілися з Путіним після видання ордера: лідери країн, які потрапили під розслідування МКС

Міжнародний кримінальний суд ухвалив історичне рішення, видавши ордер на арешт російського диктатора Володимира Путіна та уповноваженої при президентові РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Це не перші лідери країн, які потрапили під міжнародне розслідування за воєнні чи інші злочини.

Факти ICTV згадують, кого звинувачували у Міжнародному кримінальному суді, скільки тривало розслідування, коли довели провину лідерів різних країн.

Загалом МКС отримав інформацію про злочини принаймні в 139 країнах, серед яких Демократична Республіка Конго, Уганда, Центральноафриканська Республіка, Судан, Кенія, Лівія, Кот-д’Івуар, Малі та Україна. Найгучніші конфлікти – далі у матеріалі.

Конго

Перший обвинувальний вердикт МКС виніс проти лідера повстанців Конго Томаса Лубанга Дьіло, якого засудили до 14 років тюремного ув’язнення за вербування неповнолітніх у військові підрозділи під час міжетнічного конфлікту в провінції Ітурі від вересня 2002 року до серпня 2003 року.

Томас Лубанга Дьіло очолював Патріотичні сили звільнення Конго – військові підрозділи Союзу конголезьких патріотів (СКП), куди були завербовані, зокрема, діти молодше 15 років, які згодом повинні були брати участь в боях та операціях проти мирного населення.

Він свою вину не визнав, а його адвокати наголошували на тому, що звинувачення начебто були сфабрикованими.

Дьіло благав суддів МКС звільнити його достроково, обіцяючи сприяти примиренню та приносячи “щирі вибачення всім жертвам за страждання, які вони зазнали”. У вересні 2015 року судді вирішили не пом’якшувати вирок після того, як встановили відсутність факторів на користь його дострокового звільнення.

У грудні 2015 року Дьіло перевели до ДРК для відбування решти терміну покарання з в’язниці Макала на його батьківщині.

У листопаді 2017 року судді МКС відмовилися пом’якшити вирок Лубанзі, визначивши, що з моменту первинного перегляду вироку двома роками тому обставини не змінилися, щоб вимагати дострокового звільнення. Судді також заявили, що не бачать підстав для призначення подальшого перегляду вироку Дьіло.

15 березня 2020 року Томас Лубанга Дьіло був звільнений після відбуття 14 років ув’язнення.

Судан

21 липня 2008 року МКС видав ордер на арешт президента Судану Омара аль-Башира за звинуваченням у геноциді через конфлікт у Дарфурі. Він став першим чинним главою держави, проти якого висунув звинувачення міжнародний правовий орган.

Омара аль-Башира звинуватили у злочинах проти людяності (вбивство, винищення, насильницьке переміщення, застосування тортур, зґвалтування) і воєнних злочинах (навмисне застосування сили проти цивільного населення, мародерство). Під час виступу на одному з мітингів він висловив своє ставлення до цього рішення.

– Вони можуть взяти свій ордер – і з’їсти його, – сказав у березні 2009 року обвинувачений президент Судану.

Відсторонений від влади у квітні 2019 року внаслідок військового перевороту і заарештований. 12 липня 2010 року МКС видав новий ордер на арешт, висунувши йому звинувачення в організації та проведенні геноциду фор, масалітів і загава – трьох етнічних груп у складі населення Дарфуру.

У 2017 році Омар аль-Башир на літаку прибув з візитом до РФ, де зустрівся з диктатором Володимиром Путіним і тодішнім прем’єр-міністром РФ Дмитром Медведєвим.

Питання, чому Путін зустрічається з людиною, звинуваченою в геноциді та злочинах проти людяності, прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков залишив без відповіді. Але тоді він зазначив, що Башир – це начебто “законний президент Судану і в цьому випадку він є легітимним главою держави”.

У квітні 2019 року аль-Башира перевели з-під домашнього арешту до в’язниці Кобар у Хартумі, а у травні прокурори висунули звинувачення у підбурюванні та участі у вбивстві протестувальників.

Судовий процес за корупцію (після того, як у його будинку було знайдено $130 млн) проти аль-Башира розпочався протягом наступних місяців. У 2019 році його засудили за відмивання грошей і корупцію до двох років позбавлення волі.

У липні 2020 року розпочався суд щодо державного перевороту, який привів його до влади. Близько 20 військових були звинувачені в участі в перевороті.

Наприкінці грудні 2022 року аль-Башир заявив, що несе повну відповідальність за події, які відбулися в країні 30 червня 1989 року. Очікується, що суд триватиме ще кілька місяців, і якщо аль-Башира визнають винним, тоді йому може загрожувати смертний вирок у Судані.

Сербія

У травні 1999 року Гаазький трибунал висунув звинувачення проти колишнього президента тодішньої Югославії Слободана Мілошевича в скоєнні воєнних злочинів у Косово в 1999 році. Його обвинуватили за п’ятьма пунктами, кваліфікованими як злочини проти людства — убивства, переслідування з політичних, расових і релігійних мотивів, депортації.

1 квітня 2001 року Мілошевича заарештували, а 28 червня його передали Гаазькому Міжнародному трибуналу та перевели у в’язницю ООН у Гаазі. Від послуг адвокатів Мілошевич відмовився, заявивши, що Гаазький суд незаконний і він його не визнає.

Через погіршення стану здоров’я процес переривали 22 рази. Він клопотав про лікування в Росії, заявивши, що лікарські заходи, зроблені в місці утримання, результату не дали й носили суто поверхневий характер. Трибунал відмовив йому, мотивуючи відмову тим, що посилання на хворобу є лише приводом для того, щоб сховатися від суду.

11 березня 2006 року Мілошевича знайшли мертвим у камері в’язниці Гаазького трибуналу. Він помер від серцевого нападу. А 14 Міжнародний кримінальний трибунал закрив справу.

Мілошевич — ключова фігура конфліктів, що послідували після розпаду Югославії на початку 1990-х років. Багато хто вважає його одним із головних винуватців цих подій, а дехто — жертвою, проте ставлення до нього у світі вкрай неоднозначне.

Лівія

27 червня 2011 року МКС видав ордери на арешт лідера Муаммара Каддафі, його сина Саїфа аль-Іслама і глави лівійської розвідки Абдулли аль-Сенуссі, звинувативши їх у злочинах проти людяності.

У своїй постанові МКС повідомив, що існують достатні підстави, щоб вважати, що Каддафі, його син і аль-Сенуссі вчинили злочини, що потрапляють під юрисдикцію суду, тому доречно видати ордер на їхній арешт.

Але проведення арештів – це складне завдання для Міжнародного кримінального суду. МКС не має власної поліції, що змушує його покладатися в цій справі на країни-учасниці Римського статуту.

20 жовтня 2011 року стало відомо, що Муаммар Каддафі, якого затримали в місті Сирт, помер від кількох поранень – в обидві ноги та голову. Сирт тоді було останнім оплотом прихильників Каддафі.

Його син Саїф аль-Іслам і Абдулла Сенуссі затримані. Вони перебувають під вартою в Лівії, але в Міжнародний кримінальний суд досі не передані.

14 листопада Саїф аль-Іслам спробував зареєструватися як кандидат на виборах президента Лівії 2021 року, але йому було відмовлено. Менш ніж через місяць це рішення було скасовано, відновивши його як кандидата в президенти.

У грудні 2022 року прем’єр-міністр Абдул Хамід Дбейбах заявив, що Лівія не має наміру видавати колишнього очільника розвідки Сенуссі. Стверджувалося, що його екстрадиція була припинена через громадський гнів після екстрадиції іншого колишнього високопоставленого співробітника лівійської розвідки Мохаммеда Абуагели Масуда до США.

Ліберія

За часів правління Чарльза Ганкая Тейлора Ліберія з однієї з найбагатших африканських країн стала найбіднішою державою, в якій панував хаос та беззаконня.

Столиця Монровія була зруйнована, а населення позбавлене електроенергії, води та почуття безпеки. Збройні злочини відбулися на території країни, в якій грабували, ґвалтували та вбивали громадян. У березні 2003 року Спеціальний суд Сьєрра-Леоне звинуватив Тейлора в торгівлі зброєю та розпалював заколоту в сусідніх країнах.

Під міжнародним тиском до Ліберії приїхав президент Нігерії Олусегун Обасанджо, який особисто закликав Тейлора відмовитися від влади. Він взяв участь у перших мирних переговорах у червні 2003 року, потім поїхав до Нігерії з Обасанджо, де йому надали політичний притулок.

У 2006 році, поступившись вимогам президента Ліберії Елен Джонсон-Серліф та тиску США, Нігерія заявила, що відкликає політичний притулок для Тейлора, що дало можливість уряду Ліберії його заарештувати.

20 червня 2006 року його було доставлено до Гааги. 30 травня 2012 року його засудили до 50 років ув’язнення за воєнні та злочини проти людства, які він вчинив під час громадянської війни в Сьєрра-Леоне (геноцид, жорстокість до цивільних осіб, рабство, примусове вербування дітей).

Україна

У 2014 році Верховна рада України звернулася до МКС, щоб притягнути до відповідальності президента-втікача Віктора Януковича та інших посадовців за злочини проти людяності під час мирних акцій протесту громадян із 30 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року.

Міжнародний кримінальний суд визнав свою юрисдикцію в розслідуванні попри те, що Україна досі ще не ратифікувала Римський статут МКС.

У 2015 році Україна знову звернулася до суду для розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людяності на Донбасі та в Криму.

Другу заяву приєднали до першої та наприкінці 2020 року, після розгляду справи, прокурори ухвалили рішення про наявність підстав для початку офіційного розслідування.

У 2022 році прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі ініціював розслідування воєнних злочинів Російської Федерації під час повномасштабного вторгнення до України.

А 17 березня 2023 року стало відомо, що МКС видав ордер на арешт Володимира Путіна та уповноваженої при президентові РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової за незаконну депортацію українських дітей.