Каталонія і Донбас. Що спільного та як відреагує Україна

В Європі знову створюється прецедент відділення територій. Наскільки доречно тут проводити паралелі з Кримом та Донбасом, і чому Каталонія – це небезпечна гра для України?

 

У чому справа з Каталонією

90% учасників референдуму проголосували за незалежність Каталонії від Іспанії – одного з найбагатших регіонів країни. Мадрид попередньо забороняв референдум, але місцева влада Каталонії була іншої думки.

У результаті іспанська влада відправила поліцію у Каталонію в день референдуму, 1 жовтня. Через сутички постраждало понад 800 людей, повідомляли також про трьох загиблих. Тим не менш, на дільниці прийшли близько 42% каталонських жителів.

Референдум називають незаконним через норму Конституції Іспанії, згідно з якою відокремлювати регіон чи ні повинні вирішувати всі жителі країни.

Однак, не варто звинувачувати в зіткненнях тільки поліцію – багато молоді спеціально провокували правоохоронців. Про це також заявляли офіційний Мадрид і ті, хто спостерігав за ситуацією.

 

Чому Каталонія йде на вихід

Каталонія – автономний регіон в Іспанії. Територія – 32,1 тис. кв. км. У регіоні проживає більше 7,4 млн людей. ВВП Каталонії за 2016 й становить 20% від іспанського – 224 млрд євро. Це один з найбагатших регіонів Іспанії. Наприклад, ВВП України – 93,27 млрд доларів.

Відносини між Іспанією і Каталонією завжди були непростими. Незалежність Каталонії була проголошена в 988 році, Іспанія як королівство з’явилася через 500 років – у 1479-му. Об’єдналися Каталонія і Іспанія у 1516-му, але після цього і почалися проблеми.

Починаючи з 17 століття, Іспанія активно використовувала ресурси Каталонії. Каталонцям це не подобалося – почалася боротьба за незалежність. У 1714-му між Каталонією і Іспанією навіть була війна, яку Барселона програла. Далі – масштабні повстання через утиски каталонської мови і масових репресій.

Тому спроби Мадрида зупинити підготовку до референдуму про незалежність в Каталонії розцінювали як зазіхання на їхню національну ідентичність і право на вибір. Далі влада Іспанії вводить режим надзвичайного стану, що знову спровокувало каталонців. Прихильники каталонської незалежності, що крок Мадрида – це фактичне скасування автономії регіону.

Ситуація максимально загострена: Іспанія ніколи не відпустить Каталонію, а Каталонія ніколи не припинить думати про незалежність. Про це говорять по обидві сторони барикад.

 

Причому тут Україна

Прямого зв’язку тут, звичайно ж, немає. Хіба що ЗМІ у різній мірі пишуть, що це віддалено нагадує Крим і Донбас. Але чи правда це?

Крім того, в соціальних мережах лідери думок активно порівнюють ситуацію з Україною і референдум в Каталонії. Одні доводять, що спільного тут нічого немає, інші ж навперебій підтримують або Каталонію, або Іспанію – з різних причин.

Наприклад, журналіст Денис Казанський написав у Facebook, що обидві ситуації краще порівнювати під таким кутом: Україна – це Каталонія, а Іспанія – Росія.

– Каталонію у цьому випадку скоріше доречно порівнювати з Україною, а Іспанію з РФ. Каталонців в Іспанії також довго не визнавали окремою нацією, а каталанську мову – самостійною мовою, тому що його словникова близькість з іспанським становить близько 85%, – пише журналіст.

Денис Казанський називає і другий аргумент:

– АТО в Донбасі почалася після того, як прихильники “ЛДНР” стали калічити й убивати прихильників України. В Іспанії нічого подібного не відбувається. У Барселоні живе безліч людей, які не хочуть відділятися від Іспанії. Ці люди спокійно виходили на вулиці, на свої мітинги, і ніхто їх не чіпав. У них теж є право вирішувати долю регіону, в якому вони живуть, і каталонці це право не оскаржують.

Журналіст прийшов до висновку, що в України є повне право захищати своїх громадян від насильства російських диверсантів.

 

Що говоритиме Україна

Можна передбачити кілька варіантів. Перший – визнання незалежної Каталонії, другий – підтримка офіційного Мадрида. Третій – дотримання нейтралітету або мовчання.

Але в ситуації, коли у нас Іспанію порівнюють то з Росією, то з Україною, а Каталонію – з сепаратистами або з пригнобленим народом, будь-яке рішення офіційного Києва буде виглядати неоднозначно. Розглянемо кожен з варіантів.

 

Визнання Каталонії

Чи визнає Україна Каталонію? Відкрите питання. Але малоймовірно, що так.

Наприклад, в США не сказали, що у Каталонії немає права на незалежність. Дональд Трамп тільки спрогнозував, що Каталонія залишиться з Іспанією:

– Я за об’єднану Іспанію. Я справді думаю, що жителі Каталонії залишаться з Іспанією. Я думаю, що було б нерозумно не зробити саме так. Тому що йдеться про те, щоб залишитися зі справді великою, красивою та історичною країною.

Позицію Мадрида утримати Каталонію за всяку ціну підтримують побічно. Глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер сказав, що ЄС буде поважати будь-яке рішення іспанського парламенту про незалежність Каталонії. Але підкреслив: швидко вступу до ЄС не буде.

Представник Єврокомісії Маргарітіс Схінас зазначив, що згідно з Конституцією Іспанії, референдум в Каталонії – незаконний. Аде в ЄС закликали сторони вести діалог на цю тему.

А, ось, наприклад, засновник Wikileaks Джуліан Ассанж і зовсім закликає виключити Іспанію з ЄС через порушення статті 2 Лісабонського договору.

У статті договору про ЄС зазначено, що союз заснований на повазі до людської гідності, свободи, демократії, рівності, правової держави і дотримання прав людини, включаючи права осіб, що належать до меншин.

Ассандж таким чином апелював до насильства на вулицях Каталонії в день референдуму, в якому брали участь поліцейські.

Визнавати незалежну Каталонію поки не можна. Дві причини.

По-перше, це неправильно де-юре, адже в Конституції Іспанії прописані інші умови цієї процедури.

По-друге, це створить небезпечний прецедент – Росія незаконно анексує Крим, Каталонія отримує незалежність. Ці події абсолютно різні по контексту, але тренд перегляду кордонів народжується в 2017 році. Також у Москви з’явиться очевидний аргумент: чому Каталонії можна, а Криму не можна? Хоча ми прекрасно знаємо, що в Криму застосували військовий контингент чужої держави.

Згадаймо також один з останніх випадків проголошення незалежності в Європі – Косово у 2008 році. Не дивлячись на те, що незалежність Косован від Сербії визнали 111 держав з 193-х, Україна цього не зробила, аргументуючи свою позицію тим, що її рішення підтверджується принципами міжнародного права.

 

Невизнання Каталонії

Більш логічний крок хоча б тільки через те, що це питання – внутрішні справи суверенної Іспанії на даний момент. Крім того, референдум каталонців суперечить іспанській Конституції.

З іншого боку, заяву про невизнання можна назвати неоднозначниою. Україна, країна, яка також боролася багато століть за незалежність, не підтримує націоналістичні прояви іншого регіону.

Більш того, невизнання автоматично означає підтримку Мадрида, який застосував силу. Таке рішення іспанської влади піддалося критиці і навіть зіграло на користь Каталонії. Про це пише журналіст Іван Яковина на Новом времени:

– Своїми незграбними силовими діями іспанський уряд лише налаштував проти себе більшість жителів краю. Іронія ситуації полягає в тому, що до поліцейської операції за незалежність Каталонії виступали приблизно 42% її жителів. Проти – 49%. Якби референдум пройшов мирно і за погодженням з Мадридом, то Каталонія напевно залишилася б в складі королівства.

В Україні йде війна за участю російських військових. Це інша ситуація. Але нескладно передбачити, що у наших супротивників з’явиться новий аргумент, що нібито Україна не визнає незалежність “окремих” народів, наприклад – Донбасу.

Але Каталонія справді має національну ідентичність на відміну від ОРДЛО, де штучно створені за участю РФ псевдосепаратистські настрої. Чому псевдо?

Політолог Олеся Яхно пояснює, що під так званим сепаратизмом насправді шифрується російська агресія.

– На сепаратизм-відособленість, незалежно від країни, можуть претендувати тільки регіони, які претендують на самодостатність – політичну, економічну, культурну. Каталонія – класичний приклад, – стверджує експерт.

Тому можна пояснити, що референдуми під дулами автоматів в Криму і на Донбасі та ситуація в Каталонії – це різні речі. Інша справа, що в Україні є ще один аргумент не визнавати Каталонію.

Як вказує в Facebook політичний блогер Олексій Нестеренко, що в Каталонії не вважають, що порівнювати ситуації в Іспанії та в Україні не можна.

Партія Каталонська солідарність за незалежність ще у 2016-му заявляла, що збирається визнати Крим російським в разі, якщо Каталонія стане незалежною державою. Також політична сила збирається відмовитися від санкцій проти Росії.

До слова, партія Каталонська солідарність за незалежність – молода, веде діяльність з 2010 року.

Схоже явище ми могли спостерігати у ФРН. На виборах до німецького парламенту пройшла партія Альтернатива для Німеччини, яка також була нещодавно заснована (з 2013 року) і має проросійську позицію в українському питанні. Детальніше про те, як проходили вибори в Німеччині, і як це вплине на Україну читайте тут.

 

Нейтралітет, мовчання

Позиція про невтручання у справи суверенної Іспанії більше підігрує Мадриду, ніж Каталонії. І водночас не є настільки наріжною, як пряме невизнання Каталонії.

Як бачимо, так само вчинили Євросоюз і США. Справа в тому, Каталонія найбільш зараз потребує міжнародної підтримки – це єдиний вихід бути незалежною на прийнятних умовах, які надає світової правопорядок. Всі інші форми прирівнюють до квазідержав, які не можуть скористатися повноцінно своїми правами.

Мадрид максимально перешкоджає виходу Каталонії зі складу країни. Формулювання невтручання у внутрішні справи країни тільки підкреслює суверенність Іспанії. Проте Україну не можна звинуватити в тому, що вона заперечує національну самоідентифікацію і право на вибір Каталонії.

Тут також стоїть питання в іншій площі: чи засуджувати дії поліції в Каталонії? З одного боку, у нас є досвід Майдану у 2013-2014 роках, де подібний метод привів до великої крові. З іншого – ми застосовуємо силу в зоні АТО, щоб повернути свої території.

Можливо, так. По-перше, приклад з Беркутом і мирним мітингом на Євромайдані доводить помилковість застосування сили.

По-друге, Україна має справу не тільки з сепаратизмом, а з гібридною агресією Росії, так що відсутність сили у нашому випадку суперечить національним інтересам.

Богдан Амінов.