Українські заробітчани: хто та для чого їде працювати закордон

Щомісяця у пошуках кращого життя Україну залишає понад 100 тис. громадян.

Лише в 2017 році з країни виїхало близько мільйона українців.

За словами глави МЗС України Павла Клімкіна, щомісяця Україну залишає більше 100 тис. громадян.

Тобто кожні 30 секунд один українець виїжджає на заробітки.

За даними Мінсоцполітики, на постійній основі за кордоном працюють більше 3 млн українців.

– Нам державна прикордонна міграційна служба дала стабільну цифру, скільки наших людей перебувають за кордоном, за їхніми даними, фактично працюють. Це 3 млн 200 тис. осіб, – зауважив глава Мінсоцполітики Андрій Рева.

Він додав, що міграція українців вкрай неоднорідна. Чимало заробітчан виїжджають виключно на сезонну роботу й повертаються на Батьківщину через кілька місяців.

Такі хвилі сезонних працівників постійно змінюють одна одну.

Чому українці готові їхати працювати закордон? Які умови праці чекають їх за межами Батьківщини?

А головне – чи співпадають їхні очікування з реальністю?

Куди їдуть найчастіше

За даними НБУ, в 2017 році українці найчастіше виїжджали на заробітки до Польщі, Росії, Італії та Чехії.

Трудова міграція до Польщі істотно зросла на тлі зростаючої економіки країни, спрощення правил працевлаштування, а також надання низки переваг і можливостей для українців із картою поляка.

Водночас потік трудових мігрантів у Росію за останнє десятиліття скоротився майже вдвічі.

Серед трудових мігрантів переважають чоловіки (70%) та особи, які мали професійно-технічну та повну загальну середню освіту (64%).

Середня зарплата одного трудового мігранта становила $722.

Для порівняння, у вересні 2018 року середня номінальна заробітна плата в Україні склала 9402 гривень (близько $330).

Чому люди їдуть

За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою Рейтинг у вересні 2017 року, 64% українців думають про еміграцію з надією отримати кращі умови для життя.

Інші хочуть переїхати в іншу країну через відсутність достойної роботи в Україні та заради кращого майбутнього для дітей.

Основна мотивація у бажанні працювати за кордоном для 72% українців – вищий рівень зарплати в інших країнах.

Кращі умови праці, бажання заробити на житло, реалізацію як професіоналів, вищу якість соціального захисту згадують від 16 до 20% опитаних.

Водночас 7% хочуть відкрити власну справу та отримати досвід роботи в міжнародних компаніях.

Цікаво, що молодь більше за інших хоче отримати роботу, щоб реалізуватися як спеціаліст і отримати досвід у міжнародних компаніях, а старші люди – через кращий соціальний захист за кордоном.

До речі, ті, хто лише бажає працювати за кордоном, частіше хоче отримати роботу в інших країнах через рівень зарплати.

Натомість ті, хто вже працював за кордоном, вказують причиною кращі умови праці.

Ким працювати

За даними Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування, 93% українських заробітчан зайняті в сфері фізичної праці.

43% українців, які хоча б один раз за останні 5 років працювали за кордоном, були пов’язані зі сферою будівництва та ремонту.

23% українців були зайняті в сільському господарстві, близько 10% – у сфері послуг (догляд за дітьми та людьми літнього віку).

За словами президента Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника, така ситуація складається через те, що українці здебільшого не знають іноземних мов.

Крім того, існує неабияка конкуренція з місцевими жителями, які також хочуть отримувати кращі умови праці.

За даними служб зайнятості Польщі, в 2017 році майже 50% трудових мігрантів з України подали заяви на працевлаштування за такими видами діяльності: будівництво, промисловість, сільське господарство, транспорт і зв’язок.

До речі, фахівці з підбору персоналу переконані, що працювати в Україні значно вигідніше, ніж їхати на заробітки.

Працевлаштування в Україні має низку переваг перед тією ж Польщею.

Як буває насправді

Про те, як українці облаштовуються закордоном, ми розпитали в Марії. Дівчина вже 2 роки живе та працює у Польщі.

Далі – пряма мова.

У нас із чоловіком ніколи не було мети заробити гроші. Нам би і тут (В Україні. – Ред.) сиділося непогано. Але я завжди хотіла жити закордоном. А найпростіший спосіб залишитися там жити – знайти роботу.

Спочатку в Польщу поїхав чоловік. За два місяці я зробила документи і поїхала до нього.

Першу роботу шукала через знайомих в Україні. Так і потрапила на перший “розвод”.

Їхала працювати на склад меблів, де потрібно було робити етикетки для експорту. Насправді потрапила на звичайну пилораму.

За два дні я звідти пішла. У наступні рази шукала роботу через інтернет.

Проблем із документами зазвичай не було. Тобі дають запрошення, з яким ти можеш знайти будь-яку роботу.

Запрошення – обов’язкова підстава для отримання робочої візи. Його можна запитати у роботодавця або оформити через фірму-посередника.

Це запрошення – безкоштовне. По приїзду в Польщу ти платиш у “центр зайнятості” 30 злотих за його отримання.

Береш запрошення, обов’язково купуєш медичну страховку. Згідно з правилами перебування у країні, вона є одним з основних документів.

Ціни різні – залежать від кількості днів і програми страхування. Найдешевша стартує від 250 грн.

На основі запрошення заповнюєш анкету для отримання робочої візи, привозиш у візовий центр документи (паспорт громадянина України, закордонний паспорт, ІПН і фото 3,5х4,5).

До речі, роботу всі теж шукають по-різному. Хтось робить запрошення під конкретну роботу і їде в Польщу вже на готове місце. Є також ті, хто робить запрошення, оформляє візу та шукає роботу вже в Польщі.

Наприклад, через фірму-посередника отримати запрошення на півроку можна за 2 тис. грн, на сезонні роботи (9 місяців) – $200, а запрошення на рік обійдеться в $300.

Як на мене, на місці знайти роботу простіше. Там уже є знайомі, плюс можна моніторити різні місцеві оголошення.

Зазвичай під час пошуку роботи закордоном люди ведуться на кількість годин. Їм здається, чим більше робочих годин вдасться відпрацювати, тим більшим буде заробіток.

Насправді в місцях, де заманюють кількістю годин, зазвичай наплив людей. А чим більше людей, тим гірші умови праці. Ми вже помітили, що там, де більше українців, умови роботи й оплата значно гірші.

У нас було по-іншому: ми розуміли, що хочемо в Польщі залишитися, тому шукали роботу, яка подобається, знімали житло та жили в своє задоволення.

Наприклад, поки я шукала те, що мені справді подобається, змінила чотири роботи.

Найбільшою складністю у Польщі стала мова. Виявилося, що англійську тут мало хто знає. І часом простіше знайти українця, ніж того, хто відповість тобі англійською.

Зараз я працюю на заводі зі скловатою. У мене 8-годинний робочий день, 21 робочий день на місяць. Плюс – стажування у лабораторії.

Займаюся контролем якості: перевіряю, наскільки панелі відповідають певним критеріям (параметри, розмір, колір і т.д.).

Щоправда мені пощастило, я працюю за фахом. Після магістратури свій український диплом перевела на польський, завіривши його нотаріусом.

На підприємстві дуже серйозні правила безпеки. Тут не можна виходити за певні обмежувальні лінії, всюди напхані камери, а вхід на роботу – лише за перепустками.

Більш того, тебе ніколи не допустять до роботи без медогляду.

У мене була ситуація, коли медогляд закінчився, а я нього про це забула. Прийшла на роботу – мене не пустили.

Так ось, поки я його не пройшла та не підписала всі необхідні папери в начальника, працювати не змогла. На це пішло 2-3 дні.

Крім того, в нас повний соцпакет – відпустка, лікарняний, додаткові вихідні, подвійна оплата за роботу у вихідний.

За потреби можна затриматися або прийти на 4 години раніше. Але 4 години – це максимум, більше заборонено законом.

У мене зарплата 2800 злотих (близько $735). Якщо робочих днів у місяці було менше, можу отримати на кілька сотень злотих менше.

Чоловік працює водієм погрузчика на машині та отримує трохи більше – 3200 злотих (близько $840).

Цих грошей нам у Польщі вистачає з головою. Ми знімаємо квартиру, заправляємо машину, не економимо на їжі, катаємося на різні фестивалі та навіть відправляємо якусь суму додому.

Ми живемо в орендованій квартирі. Плата за комунальні послуги у нас фіксована.

І влітку, і взимку платимо 800 злотих за саму оренду + близько 500 злотих за комуналку. В цілому виходить 1300 злотих (близько $340).

Крім цього я додатково оплачую інтернет (50 злотих на місяць – близько $13) і контрактний зв’язок (60 злотих на двох – близько $15).

Однак такі оптимістичні умови далеко не у всіх. На моїй пам’яті є історії, коли знайомі працювали у 12 або 16-годинну зміну та без вихідних.

Наприклад, подруга працювала на заводі в Польщі по 12 годин на добу з 20-хвилинною перервою. За цей час потрібно було встигнути пообідати, сходити в туалет і відпочити.

Звичайно, таким людям нікуди та ніколи витрачати гроші, тому додому вони повертаються з чималими заробітками.

Щоправда вже тут, в Україні, подрузі довелося витратити більше – нелюдські умови праці вилилися серйозними проблемами зі здоров’ям.

Порушений графік роботи-відпочинку, а разом з ним і харчування, приніс виразку шлунка.

Тому важливо усвідомлювати серйозність ситуації і не гнатися за “легкою” наживою.

Заробити всі гроші світу не вдасться, втім, як і купити здоров’я. Та й час не повернеш. Заради чого були ці старання?

Хорошу роботу можна знайти в Україні. Якщо вам здається, що виїхати в Польщу – найлегший варіант заробити гроші, ви помиляєтеся. Тут ви – дешева робоча сила, не більше.

Гідну роботу знайти можна. Щоправда в Польщі, як і в Україні, для цього потрібно бути хорошим фахівцем і знати мову.

Марина Корзун