На початку жовтня Росія здійснила серію атак на мости Києва. Унаслідок ударів були пошкоджені дорожнє покриття, елементи мостових конструкцій і контактна мережа тролейбусів. Атаки спричинили транспортні обмеження та ускладнили сполучення між лівим і правим берегами столиці.
Удари по мостах можуть мати наслідки не лише для транспортної системи міста, а й для його економіки. Порушення логістики, затримки перевезень і проблеми з пересуванням працівників здатні впливати на роботу підприємств та вартість товарів. Водночас для захисту критичної інфраструктури необхідні не лише резервні переправи, а й ефективна система протиповітряної оборони.
Чому Росія атакує київські мости, як це може позначитися на економіці столиці та які рішення допоможуть захистити інфраструктуру — розбиралися Факти ICTV.
Атаки на мости Києва: що відомо
1 жовтня зафіксували два влучання російських безпілотників поблизу опорної частини Південного мосту. Рух ним тимчасово зупиняли. Увечері того самого дня стало відомо про третє влучання — у дорожнє полотно мосту.
За словами мера Києва Віталія Кличка, унаслідок атаки були пошкоджені опора мосту, відбійник, дорожнє покриття та бетонне захисне огородження метрополітену. Рух поїздів метро та наземного громадського транспорту зупиняли.
Уранці 2 жовтня Віталій Кличко повідомив про чергове влучання в Південний міст.
3 жовтня російські війська вперше атакували ударними безпілотниками Північний міст. Унаслідок удару постраждали двоє людей. Також були пошкоджені дорожнє полотно та контактна мережа тролейбусів.
Уже 4 жовтня росіяни знову вдарили по Північному мосту. Цього разу влучання зафіксували в дорожнє полотно.
На тлі атак 3 жовтня міська влада запровадила тимчасові обмеження руху через Південний та Подільсько-Воскресенський мости під час повітряних тривог. Інші мости столиці вирішили не перекривати.
Міністр відновлення, інфраструктури та транспорту України Микола Калашник повідомив про плани будівництва кількох резервних переправ через Дніпро. У довгостроковій перспективі влада також розглядає можливість спорудження тунелю під річкою.
За словами міністра, для швидкого відновлення сполучення між берегами в разі пошкодження мостів планують використовувати насипні дамби з понтонними переправами. На їхнє спорудження може знадобитися до трьох місяців. Очікується, що такі переправи зможуть забезпечити щонайменше половину пропускної спроможності нинішніх мостів.
Микола Калашник також зазначив, що протягом доби мостами між лівим і правим берегами Києва проїжджають близько 600 тис. автомобілів. Резервні переправи планують створювати не лише в столиці, а й в інших регіонах України.
Чому Росія атакує київські мости
Директор Defense Express Сергій Згурець зазначав, що в перший рік повномасштабної війни Росія намагалася застосовувати крилаті ракети Х-101 проти об’єктів, пов’язаних із дамбами на Запоріжжі, та інших споруд.
За його словами, точно влучити ракетою в найбільш уразливі ділянки мостів і гідротехнічних споруд складно. До того ж мости проєктують із суттєвим запасом міцності, а деякі конструкції розраховані на надзвичайно високі навантаження.
Згурець також наголошував, що крилаті ракети Х-101 українська протиповітряна оборона збиває досить ефективно, тоді як балістичні ракети мають обмеження щодо точності ураження таких цілей.
Як приклад експерт наводив російські атаки на міст у Затоці Одеської області. Попри спроби уразити споруду балістичними ракетами, її вдалося відновити.
За оцінкою Сергія Згурця, реактивні російські безпілотники з бойовою частиною масою 50–90 кг не здатні самостійно зруйнувати міст або його опори.
Водночас Росія використовує й дрони зі спеціальними бойовими частинами, оснащеними ріжучими елементами. Під час детонації вони можуть утворювати подовжений кумулятивний струмінь, призначений для ураження металевих конструкцій.
Імовірно, саме такими безпілотниками росіяни намагалися атакувати ділянку Південного мосту, де кріпляться ванти — металеві канати, що утримують його проліт.
Економічні наслідки ударів по мостах Києва
Удари по мостах можуть бути частиною ширшої стратегії Росії, спрямованої на посилення тиску на Україну напередодні зими. Таку думку висловив кандидат економічних наук, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень НІСД Іван Ус.
— Я не розумію військового значення ударів по мостах у Києві, бо, наскільки мені відомо, військову техніку через центр столиці не возять. Водночас такими ударами росіяни намагаються підірвати нашу економіку і сказати нам: Не думайте, що ви зможете спокійно жити, — зазначив економіст.
За словами Івана Уса, мости є зручною ціллю для створення економічного та психологічного тиску. Навіть тимчасові обмеження руху можуть викликати занепокоєння серед населення та порушити звичний ритм життя міста.
— Мости — це зручна ціль для тиску на економіку. Як тільки відбувається удар по мостах, одразу виникають панічні настрої у людей. Київ як побудований: люди здебільшого живуть на лівому березі, а на роботу їздять на правий. Тому удари по мостах мають розірвати зв’язок між працівниками та підприємствами, — пояснив він.
Порушення транспортного сполучення може призвести до запізнень працівників, ускладнити доставлення сировини й товарів та збільшити витрати бізнесу. Якщо перевезення вантажів стають повільнішими або менш передбачуваними, це може впливати і на вартість логістичних послуг.
Окремий ризик — можливе зростання витрат на страхування вантажів. За словами Івана Уса, додаткові витрати перевізників і підприємців можуть зрештою позначитися на цінах для споживачів.
— На скільки можуть зрости ціни — це вже будуть вирішувати підприємці. Але поки це все в теорії, — наголосив економіст.
Насамперед потенційне подорожчання може торкнутися продуктів харчування, які потребують регулярного перевезення. Водночас конкретні масштаби економічних втрат і можливого зростання цін залежатимуть від тривалості транспортних обмежень, можливостей альтернативної логістики та витрат бізнесу.
Отже, навіть якщо атаки не призводять до руйнування мостів, вони можуть створювати додаткові витрати для міста, підприємств і населення.
Чи зможуть понтонні переправи замінити мости
Одним із можливих рішень на випадок пошкодження мостів є понтонні переправи. Проте їхнє використання має певні обмеження, застерігає Іван Ус.
— Я спілкувався з фахівцями. Вони говорили, що понтонними переправами можна буде їхати максимум на джипах чи автівках, які мають покращену прохідність. Вантажівкам буде важко їхати, бо їх може заносити, і є ризик перекидання у воду, — пояснив економіст.
За його словами, понтонні мости не можна вважати повноцінною та простою заміною стаціонарним спорудам. Їхні можливості залежать від конструкції, умов експлуатації та типів транспорту, який вони можуть пропускати.
Інше можливе рішення — будівництво тунелю під Дніпром. Однак це тривалий і складний інфраструктурний проєкт.
— Я питав про будівництво тунелю під Дніпром у члена Ради Національного банку України, то він мені сказав, що на це треба щонайменше п’ять років, — розповів Іван Ус.
На його думку, в умовах повномасштабної війни пріоритетом має бути посилення протиповітряної оборони, щоб не допустити російські безпілотники до столиці.
Економіст також звернув увагу на різницю між засобами ураження: ракетами складно точно влучати в окремі елементи мостових конструкцій, тоді як безпілотники можуть мати вищу точність, хоча їхня бойова частина зазвичай значно легша.
Як захистити мости від російських атак
Ключовою умовою захисту мостів та інших об’єктів критичної інфраструктури є побудова багаторівневої системи протиповітряної оборони. Вона має виявляти й знищувати повітряні цілі ще на підступах до міста, а також передбачати засоби протидії безпосередньо в Києві.
На цьому наголошує директор із розвитку оборонного підприємства, офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський.
— Найперше, нам потрібна якісна ешелонована система протиповітряної оборони. Тобто Сили оборони мають збивати повітряні цілі за містом. Але і в місті мають бути рішення на кшталт last mile — у нас це роботизовані турелі, — пояснив експерт.
Йдеться про поєднання різних засобів виявлення та ураження повітряних цілей. Такий підхід має дати змогу протидіяти загрозам на різних відстанях, зокрема тим безпілотникам, які долають зовнішні рубежі оборони.
За словами Храпчинського, Росія постійно вдосконалює свої безпілотники, намагається збільшувати їхню швидкість і застосовує дрони-імітатори, щоб перевантажувати українську ППО.
— Ми в будь-якому випадку будемо гратися в “доганялки”, поки не вибудуємо насичену ешелоновану систему протиповітряної оборони, де буде велика кількість різноманітних елементів, здатних протидіяти будь-якій загрозі та виявляти її. Тому що те, що ми маємо зараз, на жаль, недостатньо для протидії таким масованим обстрілам, — зазначив експерт.
Таким чином, захист мостів не може обмежуватися лише охороною самих споруд або ліквідацією наслідків влучань. Важливо не допустити ураження інфраструктури, перехоплюючи повітряні цілі на різних етапах їхнього руху.
Чи є у світі ефективні практики захисту інфраструктури
За словами Анатолія Храпчинського, традиційні системи протиповітряної оборони не завжди враховували сучасні загрози, пов’язані з масованим застосуванням безпілотників.
— Тут треба зрозуміти, що більшість країн світу передбачала швидке розгортання ППО і систем, які могли б забезпечити раннє сповіщення, — пояснив він.
Раніше ППО переважно будували з розрахунком на протидію літакам і крилатим ракетам. Їхні швидкість, висота польоту та траєкторії руху визначали підходи до виявлення й перехоплення цілей.
Масовані атаки безпілотників змушують переглядати ці підходи. Для ефективної протидії необхідні системи раннього виявлення, різні засоби перехоплення та можливість швидко реагувати на зміну характеру загроз.
Серед країн, які мають розвинену багаторівневу систему протиповітряної оборони, Храпчинський виокремив Ізраїль із його системою Залізний купол. Водночас, за його словами, навіть ця система має певні прогалини.
