Зниклі дівчата, репресії та цукор по 100 грн/кг: як живе окупований Херсон

– Мам, ну може вже час, давай заберемо тебе. Волонтери зможуть вивезти?
– Доню, ну перестань, у нас тут все спокійно.

Мабуть, таку відповідь чуло багато синів та дочок, у яких батьки залишились у Херсоні. На перший погляд, місто справляє враження, ніби там мирні жителі та окупанти змогли домовитися. Але то лише на перший погляд. Від новин, які з’являються із окупації, стає справді моторошно.

Репресії в Херсоні

– Я бачила це з власних вікон, – розповідає Олена (63 роки). Її ім’я, як і всіх херсонців, які допомагали у створенні цього матеріалу, змінено з міркувань безпеки. – Вони виносили із сусіднього будинку все: і меблі, і техніку із видертими шнурами, просто з корінням. Мабуть, багато там цінного було. Завантажили в бус. А хто там живе, я добре знаю. Це “сбушник”, з тої будівлі, яку розбомбили з танків. Сам він зник. Може, втік, а може, й забрали.

За час окупації у місті проходять “тихі зачистки”. Вони починалися із перевірок будинків, де жили вояки та ветерани АТО, працівники СБУ та поліцейські. На блокпостах окупанти і зараз змушують роздягатися чоловіків, перевіряючи їх на наявність патріотичних татуювань. Репресії ведуться і проти місцевих блогерів-активістів. Найгучніша історія трапилася нещодавно із Костянтином Риженком. Він зник і декілька діб не виходив на зв’язок. Як виявилося, хлопця викрадали. Зараз він переховується від окупантів.

Українське телебачення в місті давно не працює. Орки підключили російську пропаганду. Однак дивитися українські канали все ж можна за допомогою кількох інтернет-провайдерів. Ймовірно, “натиснули” і на представників місцевих Telegram-каналів, бо їхня активність зменшилася до декількох скромних новин за день.

Містом ширяться чутки і про зниклих дівчат. Нам це підтвердили місцеві жителі. Однак конкретних імен та історій поки що немає. Але молодим дівчатам наполегливо рекомендують не виходити самим навіть вдень.

Буденне життя у місті

Після першого “шоку” окупації місто ожило зі стартом громадського транспорту: як тролейбусів, так і звичних маршруток. Вони, щоправда, подорожчали із 8 до 10 гривень. І поки що ходять лише до 15.00.

Автобуси їздять і до найближчих сіл навколо. У передмістя Олешки можна дістатися через Антонівський міст, минувши декілька блокпостів, на яких є ймовірність перевірки документів та телефонів. Із останніх бажано завчасно видалити провокуючу інформацію та переписку.

Із початку окупації в місті проблема з готівкою. До банкоматів зазвичай черги.

Магазини та супермаркети працюють, але знайти потрібний товар стає дедалі складніше. Полиці найчастіше порожні.

– Ситуація складна, – розповідає Олександр (36 років). – Припустимо, у АТБ підвезли товар. Той, хто швидше зайде, скуповує утричі більше. Згодом продаватиме на ринку вдвічі, а то й втричі дорожче. І це несправедливо, бо привезли на всіх.

Херсонців рятує те, що регіон завжди був аграрним. Тож овочів не бракує. Зараз на ринку  ціна на них зросла, але не критично. З’явилася і перша зелень. Те, що мало поїхати до столиці та роз’їхатися по країні, наразі годує свій регіон.

З того, що подорожчало найбільше, – цукор. Він злетів із 30 аж до 100 грн. Соняшникова олія в таку ж саму ціну.

Свинина та сало зі 150 грн зросли у вартості до 250, яловичина – до 300. Нині м’ясо можна купити лише на місцевих базарах у фермерів, що просто шматують туші на величезні частини.

– У нас є підозра, що орки підвозять товари із Криму, а тут їх перепаковують і продають, – розповідає Олександр. – Це стосується сипучих, цукру теж. А ще у нас звідкись з’являються банани. І вони не з місцевих складів, бо були б уже чорні. А ці на вигляд свіжі як зазвичай.

Із чим у Херсоні критична ситуація?

Найперший і найбільший дефіцит у місті – ліки. Закінчилися препарати для хіміотерапії, ліки від тиску, інсулін та гормональні препарати. Спершу люди рятувалися, використовуючи навіть прострочені пігулки, зараз і їх не знайти.

Їх намагаються завозити волонтери. Але це менше 10% від потреби міста.

– Знаю, що хлопці-волонтери із машиною повною ліків буквально вчора їхали із миколаївського напрямку. Авто зупинили росіяни і забрали не лише ліки, а й машину, не бус якийсь, а звичайну “легковушку”. І ніде про це не чути. Я знаю, бо це мої друзі, – розповідає Валентин (42 роки).

Волонтери працюють і з підвозом продуктів для найуразливіших верст населення. Через підвищення цін деяким просто не вистачає грошей на їжу.

Загострює ситуацію і те, що в місті немає роботи. Великий торговий центр Фабрика спалили окупанти, торговельний центр Адмірал пограбували. А ЦУМ просто зачинився, бо стоїть біля міськради, і є ймовірність, що туди можуть зазирнути люди з автоматами. Були пограбовані і декілька великих мереж побутової техніки, рознесені кав’ярні й ресторани. Всі вони давали місту робочі місця і можливість заробити.