П’ять головних пропагандистських тез РФ: хто насправді заграє з нацизмом
Поки путінські регулярні війська своїми воєнними злочинами намагаються створити в Україні гуманітарну катастрофу, путінські інформаційні війська продовжують вимальовувати власну, відірвану від світу, реальність для громадян РФ.
Мільйони росіян або відмовляються вірити у сам факт війни, або наводять абсолютно нереалістичні, а часом і цинічні “причини” для так званої спецоперації російських військ у “братській, але чомусь нацистській” Україні.
“В Україні немає війни, це спецоперація”
Будь-яка воєнна операція на території чужої країни є війною. Ватажки “ЛДНР”, які закликали РФ провести цю “операцію”, не є і ніколи не стануть суб’єктами міжнародного права, а от статус військових злочинців їм забезпечено. Отже, згадаймо хронологію.
14 лютого група російських депутатів внесла ініціативу передати проєкт звернення про визнання “ЛНР” та “ДНР” у міністерство закордонних справ для подальшого обговорення.
15 лютого Держдума підтримала ініціативу, після чого звернення було негайно передано до адміністрації Путіна.
21 лютого з аналогічним проханням про “визнання” до Путіна звернулися лідери “ЛДНР” – Денис Пушилін та Леонід Пасічник.
Ввечері того ж дня під час телезвернення Володимир Путін офіційно визнав “незалежність” самопроголошених “республік”. Одразу за цим відбулося підписання договорів про дружбу, співпрацю та взаємну допомогу між РФ та “ЛДНР”.
22 лютого Держдума та Рада федерації ратифікували ці договори.
У ніч із 23 на 24 лютого ватажки “ЛДНР” письмово звернулися до Путіна з проханням допомогти “відбити агресію Києва”.
Маючи вже підписані договори про дружбу, Кремль заявив про статті 3 і 4 (недопущення жертв серед мирних громадян та гуманітарної катастрофи).
24 лютого близько 5.00 ранку за київським часом Путін в ефірі російського телеканалу звернувся до росіян та оголосив про “проведення спецоперації” на території Донбасу. У перший же день військових дій під обстрілами опинилися українські міста, що за 500-1000 км від Донбасу.
“Підтримайте денацифікацію – і тоді настане мир”
Нацизм в Україні – це пропагандистська картинка, яка будувалася довгі роки і відповідає дійсності настільки, наскільки однаковими є терміни фашизм і нацизм.
The Return of History. #Ukraine #Kyiv #Putin #Russia #Zelensky pic.twitter.com/phIjNoJYqG
— Patrick Mulder ???????????????????????????????????? (@MrPatrickMulder) February 27, 2022
Нацизм (повністю – націонал-соціалізм) – тоталітарна ідеологія, взята за політичну модель у нацистській Німеччині (Третій Рейх) у 1933-1945 роках. Нацизм базувався на теорії расової ієрархії, де “арійці” були втіленням вищої раси, а решта національностей були нижчими і часто позбавлялися права на мирне існування у світі.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Метою Гітлера, який очолив націонал-соціалістів у нацистській Німеччині, було завоювання світу і встановлення арійського панування ціною мільйонів життів євреїв та, зокрема, представників слов’янських народів.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Нацизм як ідеологію було засуджено на найвищому рівні рішенням Нюрнберзького трибуналу 1945-1946 років. До цього та опісля нацизм як ідеологія не мав місця у жодній державі світу.
У 2022 році, на шостий день війни в Україні, російська армія здійснила бомбардування Київської телевежі, найвищої споруди України.
Вона розташована на території Меморіального комплексу Бабин Яр, де в часи Другої світової війни нацисти знищили десятки тисяч євреїв, українців та інших мешканців Києва. Представники Меморіалу вже виступили із відкритою заявою.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
“Росія вульгарно інструменталізувала антинацистську риторику і намагається присвоїти собі роль борця із нацизмом… Київ, Харків, Херсон, Маріуполь та інші міста України востаннє піддавалися масовому бомбардуванню з боку нацистської Німеччини під час Другої світової війни. Тепер вони горять під ударами армії Путіна, який повторює шлях Адольфа Гітлера”.
Дії, що вчиняє Росія – вбивства і військові злочини в Україні. Дії, які вчиняє Україна – оборона рідної землі. Що із цього більше нагадує нацизм?
“Вісім років тому ви влаштували геноцид на Донбасі”
Термін геноцид у світову практику ввів науковець-правник, випускник Львівського університету Рафал Лемкін. Саме він вперше закликав світ визнати злочини сталінського комуністичного режиму проти українців.
Історія не знає прикладів, коли нація, яка пережила геноцид, була б спроможна вчинити його щодо інших: український народ “стараннями” СРСР добре знає, що це таке.
Водночас події, які відбулися на Донбасі вісім років тому, мають зовсім іншу назву – це тимчасова окупація.
12 квітня 2014 року на територію України без жодного попередження вторглися військові підрозділи РФ, почалося захоплення адмінбудівель в українських містах Слов’янськ та Краматорськ.
Вже наступного дня в Україні оголосили про початок АТО – антитерористичної операції, яку планували закінчити за декілька тижнів.
Військовий конфлікт затягнувся, у травні 2014 року сепаратисти оголосили про створення так званих ДНР та ЛНР на захоплених територіях Донеччини та Луганщини. Це сталося всупереч нормам міжнародного права і конституції України.
Протягом 2014-2015 років російські найманці скоїли низку воєнних злочинів, серед яких – трагедія в Іловайську, Волновасі, Дебальцевому.
Міжнародна спільнота підтримала Україну та засудила дії Росії, яка, не визнаючи псевдореспублік, систематично допомагала сепаратистам та фінансувала існування “ЛДНР”.
“Ми проти війни, ми допомагаємо біженцям з Донбасу”
На початку 2022 року мешканці ОРДЛО, зокрема діти та жінки, ще не знали, що стануть біженцями.
За декілька днів до повномасштабного вторгнення Росії вглиб території України, починаючи з 18 лютого, ватажки-терористи оголосили про евакуацію.
Це відбулося тоді, коли бойові дії ще не почалися. Водночас “евакуація” жодним чином не поширилася на чоловіків призовного віку – натомість вони масово почали отримувати “запрошення” до військкоматів.
Дітей-сиріт, мешканців інтернатів, жінок та пенсіонерів вимушено “закликали” виїхати до Росії ще до того, як Путін офіційно “визнав незалежність” квазіреспублік на Донбасі.
За всіма ознаками цих дій таке “вимушене переселення” мешканців ОРДЛО в РФ цілком підпадає під визначення депортація.
“Після вступу в НАТО Україна нападе на Росію, ми – захищаємося”
НАТО (Організація Північноатлантичного договору, також Північноатлантичний альянс) – військово-політичний союз, заснований 1949 року. До його складу входять 30 держав Північної Америки та Європи.
Як міжнародна організація НАТО має низку засадничих принципів, головним із яких є принцип колективної безпеки, тобто спільних організованих дій усіх її членів у відповідь на напад ззовні.
Починаючи з 2019 року, Україна на рівні Конституції встановила стратегічний курс на набуття повноправного членства в НАТО.
Долю членства України в Альянсі можуть вирішувати лише 30 країн-союзників. Це залежатиме не лише від політичної волі представників НАТО, а й від модернізації української армії та проведення реформ.
Зараз Росія активно поширює тезу про те, що НАТО становить відкриту загрозу для її безпеки. Однак історія пам’ятає випадки, коли війська РФ і Північноатлантичний альянс плідно співпрацювали. Зокрема, так було і в Афганістані.
За всю історію існування НАТО жодна з країн ніколи не нападала на Російську Федерацію. Більше того, країни Балтії, які, як і Україна, мають спільне радянське минуле, уже є членами Альянсу, однак планів нападати на РФ у них не було і не буде. Невже Україна мала стати першою?
