Цього тижня, безумовно, найголовніша подія – зустріч президента України Володимира Зеленського та європейських лідерів із главою США Дональдом Трампом у Вашингтоні. Вона мала певні важливі наслідки, зокрема на шляху до закінчення війни в Україні знову виникло протистояння – очільник Штатів став схилятися до ідеї росіян щодо укладання мирної угоди без припинення вогню, яку не підтримує наша держава.
Водночас США змінили риторику щодо безпекових гарантій для України, а дискусії навколо цього питання пожвавились. Це, безумовно, є позитивним результатом цього візиту, до того ж, не єдиним.
Важливим моментом, який неможливо оминути, є й удари по НПЗ у Росії цього тижня, зокрема ураження Новошахтинського заводу нафтопродуктів у Ростовській області, влучання у районі бази паливно-мастильних матеріалів у Воронезькій області тощо.
Це є безперечним позитивним аспектом для України, оскільки впливає на спроможності ворога вести війну.
Що стосується фронту, то російські війська продовжують зосереджувати основні зусилля на Покровському напрямку, де чинять масований тиск у кількох напрямках одночасно, зокрема на саме місто Покровськ, а також у бік Костянтинівки та Добропілля.
Ці та інші події тижня Факти ICTV проаналізували разом із політологом Володимиром Фесенком та військовим експертом Олексієм Гетьманом.
- Зустріч Зеленського та Трампа
- Обговорення гарантій безпеки для України
- Події фронту
- Удари по НПЗ у Росії
- Атаки газотранспортної та енергетичної систем України
Зустріч Зеленського та Трампа
Головна подія цього тижня відбулася на початку тижня. У понеділок наш президент мав візит до Вашингтону разом із цілою групою провідних європейських лідерів – Франції, Німеччини, Фінляндії, Британії, Італії. Були присутні й голова Єврокомісії і генеральний секретар НАТО.
– Будь-який візит нашого президента у Білий дім і зустріч із президентом США – це завжди велика подія. А для тижня, безумовно, це номер один. Тим більше, що цей візит, скажімо так, певною мірою нейтралізував значну частину тих ризиків, які виникли після зустрічі Трампа з Путіним на Алясці, – каже політолог Володимир Фесенко.
На думку експерта, ця подія в основному була позитивною, хоча і не на 100%, бо не всі проблеми вдалося вирішити.
– Зокрема, ту проблему, що Трамп після зустрічі на Алясці став схилятися до ідеї про мирну угоду. А вона полягає у тому, що війну треба закінчувати великою мирною угодою, а не припиненням вогню, що відповідає інтересам Путіна, – Володимир Фесенко.
На думку політолога, головна ж проблема так званої всеосяжної мирної угоди полягає у тому, що між Україною і Росією у цій війні є принципові суперечності, тож знайти взаємоприйнятний компроміс тут неможливо.
– Я назву головну проблему, але таких проблем насправді більше. Це статус окупованих територій. Ми не можемо визнати окуповані й анексовані території російськими. А Росія ці території, які анексувала, не хоче віддавати, – каже Володимир Фесенко.
А це означає, що питання, як буде завершена війна в Україні, залишається одним із головних принципових моментів і воно, на жаль, не було вирішено під час зустрічі Зеленського та Трампа у Вашингтоні.
Попри це, загалом цей візит, безумовно, був позитивним для України, наголошує експерт. І ось чому – по-перше, вдалося нейтралізувати значну частину проблем і ризиків, які виникли на Алясці. Зокрема переконати Трампа у тому, що не можна нехтувати інтересами України, йдучи до припинення війни.
Фото: ОП
Другим важливим позитивним моментом є й те, що вдалося оминути повторення скандалу в Овальному кабінеті, який стався у лютому під час візиту Зеленського.
– І те, що Трамп на цій зустрічі не примушував нас, тим більше в агресивній формі, до виконання російських вимог – вже є великим позитивним результатом. Тому що було багато побоювань, що ця зустріч у Вашингтоні перетвориться на агресивний примус президента Зеленського до миру на російських умовах. Так не сталося, що важливо, – додає Володимир Фесенко.
І цьому вдалося запобігти завдяки оптимальній комунікації між президентами України та США, а також тому, що Зеленський міг спиратися на підтримку європейських партнерів.
– Також, до речі, зазначу, що отакий візит цілої групи європейських лідерів до Білого дому у межах не офіційного саміту, а робочої поїздки, та ще й на підтримку нашого президента є безпрецедентною подією у світі політики. Нічого такого за багато років спостережень за нашою і американською політикою я не пам’ятаю, – говорить політолог.
Третій позитивний момент цієї зустрічі, який виокремлює політолог Володимир Фесенко – початок переговорів щодо надання Україні гарантій безпеки у процесі мирних перемовин і припинення війни. Фесенко нагадує, що Україна просувала цю тему з самого початку, з перших тижнів президентства Трампа, але тоді американці були категорично проти. Що й стало однією з причин інциденту в Овальному кабінеті.
– Зараз ситуація була зовсім інакшою. Американці готові розглядати цю тему разом з європейцями. Європейці мають відігравати у наданні гарантій безпеки для України ключову роль. Але США готові допомагати у цьому. І показово те, що робочу групу з питань визначення гарантій безпеки для України очолив держсекретар США Марко Рубіо, – каже Фесенко.
Отже, у сукупності цих моментів, зустріч у Вашингтоні минула для нас загалом позитивно.
Були й інші проміжні результати зустрічі у Вашингтоні, зокрема досягнення попередньої домовленості щодо трьохстороннього саміту Трампа, Зеленського й Путіна, а перед цим ще й зустрічі Зеленського з Путіним. Однак, з огляду на останні заяви Кремля, росіяни очікувано маневрують, затягують час, не хочуть домовлятися про припинення війни, це не матиме практичного втілення, принаймі найближчим часом.
– І сумніви, що Путін насправді зустрінеться з нашим президентом були від самого початку, ще під час того, як прозвучали попередні домовленості щодо цього у Вашингтоні. А останніми днями ми бачимо, що дійсно росіяни не готові зустрічатися з президентом України й озвучують штучні приводи, умови, щоб уникнути зустрічі президентів Росії і України. Це вказує на те, що Росія не хоче припиняти війну, – додає політолог.
Якщо казати у глобальному плані, то після зустрічі у Вашингтоні мир для України не став так близько, як би хотілось, але зрушення на шляху до цієї омріяної мети є.
Обговорення гарантій безпеки для України
Після зустрічі у Вашингтоні фактично кожен день тривають переговори щодо конкретного наповнення гарантій безпеки для України. Про що говорив і сам президент Володимир Зеленський.
Наразі у межах цього питання найбільше обговорень навколо ймовірного застосування 5-ї статті НАТО та введення миротворчих військ. І вже близько 10 держав висловили готовність розглянути можливість відправлення військ в Україну у межах нових домовленостей. Також обговорюється й те, що США можуть надати непряму військову підтримку європейським миротворцям, не вводячи американські війська безпосередньо на територію України.
Водночас західні ЗМІ, як-от The Wall Street Journal, серед ключових компонентів гарантій безпеки назвали також постачання озброєння, моніторинг припинення бойових дій і системи протиповітряної оборони.
А генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що гарантії безпеки для України, про які зараз йдеться у переговорах між європейськими країнами та США, матимуть два рівні. Зокрема перший передбачає встановлення мирної угоди або припинення вогню, а другий – участь США та Європи у дотриманні безпекових гарантій.
Однак, на думку політолога Володимира Фесенка, у питанні сутності гарантій безпеки України навряд чи вдасться знайти взаємоприйнятні компроміси. І насамперед – через дику позицію РФ.
– Теоретично це можливо, якщо росіяни проявляють реалізм і поступки. Однак нині маємо таку ситуацію, коли Росія хоче, щоб по гарантіях безпеки максимум, що було, це щось на кшталт Будапештського меморандуму, тобто ілюзії. До того ж, росіяни хочуть мати право вето та ще й виступати у ролі гаранта безпеки. Країна-агресор, яка є для нас головною загрозою, претендує на роль гаранта безпеки. Це, звісно, неприйнятно, – додає він.
До того ж, Росія воліє, щоб гарантами безпеки були п’ять країн, окрім США, Великої Британії та Франції, ще й сама РФ і Китай. Зокрема – із рівними обов’язками, та щоб кожна з країн мала право вето, додає Фесенко.
– Тобто виникне нова загроза з боку Росії. Наприклад, захочуть нам західні країни надати допомогу як гаранти безпеки, а Росія або сама, або разом із Китаєм може це заблокувати. Тому той варіант, який пропонує Росія у межах гарантій безпеки, для нас категорично неприйнятний, – говорить експерт.
Крім того, росіяни категорично проти ідеї, яку висували американці. Це розміщення на території України європейського військового контингенту, який виконуватиме роль сил стримування.
– Це своєрідна демонстрація Росії, що в разі нападу на нашу країну може виникнути ризик війни з державами НАТО. А Росія категорично проти цього. Вони кажуть, що ніколи не погодяться на те, щоб на територію України розміщувалися військові підрозділи країн Альянсу. Блок у них завжди викликає таку істерику. Це для них як червона ганчірка. У цьому навряд вдасться знайти компроміс, – говорить Фесенко.
На думку експерта, саме тому реалістичніший ієдиний варіант завершення війни – це угода про повне припинення вогню.
– Інша справа, що ця угода може поєднуватися з компромісами за деякими питаннями. Тобто це може бути якась обмежена або гібридна мирна угода. Але головний і перший обов’язковий пункт – це припинення вогню. Без першочергового припинення вогню не може бути закінчення війни, – наголошує Володимир Фесенко.
Однак наразі Трамп, на жаль, цього не усвідомлює і вважає найбільш надійним варіантом закінчення війни саме підписання мирної угоди без припинення вогню.
– Трамп, мені здається, просто не розуміє, настільки глибокі суперечності зараз між Україною і Росією – або через це не вдасться досягти власне мирної угоди, все зайде у глухий кут, або робота над нею затягнеться на тривалий час, у кращому разі – на багато місяців, а то й на багато років, і врешті-решт вдасться домовитися лише про обмежену мирну угоду, де знову ж таки першим пунктом має бути припинення вогню. Дональд Трамп, на жаль, цих складнощів і ризиків не розуміє, – пояснює політолог.
Тож і нам, і нашим європейським партнерам ще доведеться переконувати Трампа, що треба повертатися до простої, надійної, більш прагматичної ідеї закінчення війни – через угоду про повне припинення вогню.
Події фронту
Найактивнішим залишається Покровський напрямок, гаряче й у районі Добропілля. Як зауважує військовий експерт Олексій Гетьман, наразі з трьох сторін від Покровська перебувають ворожі війська, що становить певну небезпеку.
Однак українські військові продовжують тримати ситуацію під контролем і звільняти від ворога території поблизу населеного пункту. Так, на цій ділянці фронту внаслідок успішних ударно-пошукових дій було зачищено шість населених пунктів і знищено сотні російських окупантів.
Крім того, на Покровському напрямку бійцям Десантно-штурмових військ ЗСУ вдалося звільнити від окупантів населені пункти Золотий Колодязь та Петрівка Донецької області.
До того ж, є певні успіхи і на інших ділянках фронту. Так, ЗСУ відновили контроль над більшою частиною села Товсте (раніше Толстой) Донецької області.
З Північного флангу, Сумського, Курського та Харківського напрямків противник перекидає живу силу на ділянки фронту поблизу Покровська та на Запоріжжі. Водночас кількість російських військ по лінії фронту практично не змінюється, а мобілізаційний ресурс ворога через рекрутинг навіть трохи менший за ту кількість, яку українські військові мінусують вбитими та пораненими щомісяця.
– Коли ми бачимо, що збільшується концентрація російських військ на Запорізькому напрямку, це вказує на перекидання вже наявних сил з інших ділянок фронту, зокрема тут – із Північного флангу, – каже експерт.
І надалі на Запорізькому напрямку прогнозується пожвавлення наступальних дій противника, зауважує експерт.
– Росіяни найближчим часом, перед зустріччю кремлівського диктатора Володимира Путіна та лідера Китаю Сі Цзіньпіня 5 вересня, спробують щось підготувати на полі бою, якісь наступальні дії. Може, це й буде якраз Запорозький напрямок, де нині концентруються російські збройні сили, – говорить Олексій Гетьман.
Що стосується району Добропілля, то, як наголошував речник оперативно-стратегічного угрупування Дніпро Віктор Трегубов, тактика російських військових щодо обходу першої лінії оборони виявилася провальною – підкріплення не змогло прорватися через українські укріплення, зазнаючи значних втрат.
Як наслідок, російські війська не змогли ефективно закріпитися на новому виступі поблизу Добропілля.
Що ж до зменшення втрат противника протягом тижня за тієї ж кількості бойових зіткнень, то така тенденція пояснюється зменшенням чисельності людей, задіяних у штурмових групах.
– У бойових зіткненнях може брати участь штурмова група з двох осіб і штурмова група з 22 осіб. Зараз зменшилася кількість людей, які беруть участь у цих штурмових групах, – каже експерт.
На Сумському напрямку спостерігається стабілізація ситуації, що, безперечно, є позитивним моментом. На інших лініях фронту – без особливих змін.
Удари по НПЗ у Росії
Цього тижня було уражено низку важливих об’єктів російського агресора. Зокрема в ніч на 18 серпня підрозділи Сил безпілотних систем ЗСУ у координації з іншими формуваннями Сил оборони здійснили удар по нафтоперекачувальній станції Нікольське у Тамбовській області РФ.
У результаті атаки на об’єкті спалахнула пожежа, після чого було повністю зупинено транспортування нафти магістральним нафтопроводом Дружба.
Під ударом опинився і Новошахтинський завод нафтопродуктів у Ростовській області. У ніч на 21 серпня його атакували підрозділи Сил безпілотних систем ЗСУ, у взаємодії з іншими елементами Сил оборони.
Він є одним з найбільших постачальників нафтопродуктів на півдні РФ та бере участь у забезпеченні Збройних сил країни-агресора. Загальний об’єм резервуарів – понад 210 тис. куб. м.
Під ударом опинилась і база паливно-мастильних матеріалів у Воронезькій області Росії.
22 серпня українські дрони повторно атакували нафтоперекачувальну станцію Унеча у Брянській області РФ, що є частиною системи нафтопроводу Дружба.
Таким чином, Сили оборони підривають економічний потенціал Росії, зменшуючи наступальні спроможності ворога та здатність вести війну проти України далі.
І такі атаки справді мають негативні наслідки для країни-агресора. Так, після ударів по НПЗ у Росії зростають ціни на бензин і з’являється ризик дефіциту, пише Financial Times.
20 серпня на біржі в Санкт-Петербурзі ціна на найпоширеніший в Росії бензин А95 або Євро 95 досягла 82 300 рублів ($1 023) за тонну, що на 55% більше з початку року і на 8% – з початку серпня.
– Перебої на ринку пального свідчать, попри те, що Москва претендує на перемогу на полі бою в Україні та все ще може фінансувати вторгнення, яке вона розпочала у 2022 році, всередині країни вона стикається з відчутними економічними наслідками, – йдеться у публікації.
Аналітики прогнозують, що ціни будуть і надалі зростати принаймні до вересня, а дефіцит збережеться у регіонах, які важко забезпечити логістично.
Водночас загальнонаціонального дефіциту поки що не очікується, бо сезонний літній попит зменшиться, а частина пошкоджених нафтопереробних потужностей може бути відновлена. Також зазначається, що дизельне пальне, необхідне російській армії та аграріям, поки що не у дефіциті.
До того ж, щоби порушити логістику окупантів у тимчасово окупованому Криму, у ніч на 21 серпня Україна провела чергову спецоперацію. Тоді було уражено рухомий склад росіян із паливно-мастильними матеріалами поблизу залізничної станції Джанкой.
– Ми зосереджуємо наші удари саме на паливно-мастильних і нафтопереробних заводах, б’ємо по паливно-мастильних потягах, які транспортують те, чим РФ насичує лінію фронту, зокрема на Запорізькому напрямку. У такий спосіб українські військові хочуть зірвати підготування наступу ворога, – каже військовий експерт Олексій Гетьман.
Все це вказує на те, що українські військові продовжують підривати здатність ворога вести загарбницьку та криваву війну проти України.
Атаки по газотранспортній та енергетичній системам України
Цього тижня РФ неодноразово била по об’єктах енергетичної та газової інфраструктури України.
– Росія щоночі намагається завдати шкоди українській енергетиці: як і раніше, страждають об’єкти видобутку та транспортування газу, а також електричні підстанції, – каже заступник міністра енергетики України Роман Андарак.
Так, у ніч на 19 серпня 2025 року російські окупаційні війська дронами та ракетами здійснили чергову масовану атаку на об’єкти енергетичної інфраструктури Полтавської області, зокрема у Кременчуці та Лубнах. У результаті виникли збої в енергомережі регіону, а люди залишилися без світла.
У ніч проти 20 серпня росіяни завдали підлого удару по газорозподільній станції в Одеській області. А 21 серпня РФ атакувала об’єкт газотранспортної системи України.
Отже, Росія продовжила системні терористичні атаки проти енергетичної інфраструктури України, що є прямим порушенням міжнародного гуманітарного права. Однак, попри надскладні умови енергосистема України залишається збалансованою, зауважує Міненерго.
Підбиваючи підсумок, можна сказати одне – головною подією цього тижня стала поїздка президента України та інших лідерів європейських країни до Вашингтону. Є дійсно позитивні тенденції, зокрема важливо, що спосіб завершення війни – є темою перемовин наших зі США та Штатів із Росією, та хоча й формальних, але переговорів між Україною і РФ. Тобто Трамп виступає у ролі каталізатора та рушійної силою мирних переговорів.
Натомість, виходячи із заяв самого Путіна та інших російських очільників, зокрема міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, очевидно – Росія не хоче припиняти війну. Вона шукає штучні приводи для затягування формального переговорного процесу й уникнення зустрічі президентів України і Росії. І головна проблема зараз саме у цьому.
