Українська економіка після війни: зміни та виклики для України
Хоча нині важко спрогнозувати, коли завершиться війна, ми поступово рухаємося до перемоги.
Потроху влада починає думати про те, як відновлювати країну після бойових дій. Зокрема, її економіку.
Факти ICTV поспілкувалися з віцепрезиденткою з економіко-політичних досліджень Київської школи економіки Наталією Шаповал щодо майбутнього української економіки.
– Які найбільші проблеми для української економіки ви вбачаєте після завершення війни?
– Одна з проблем – це люди. Через війну велика кількість людей стали внутрішніми переселенцями, а деякі взагалі виїхали з України.
Проблема не лише в тому, що вони виїхали, а у тому, щоб повернути їх назад в Україну.
Для цього мають працювати системи освіти, охорони здоров’я тощо.
Відповідно, потрібно буде побудувати дуже велику кількість житла. Йдеться про території, які нині перебувають в умовній безпеці або ж навіть де люди жили до того, як почалися обстріли.
Це буде перший значний виклик для України. Кількість внутрішньо переміщених осіб та тих, які виїхали за кордон, настільки велика, що побудувати для них житло навіть за рік може бути непосильним завданням.
Або ж доведеться вдатися до певних креативних рішень.
– Чи доведеться знову перебудовувати економіку країни?
– Так, якраз друга проблема – це переведення економіки з воєнних рейок на ті, що були раніше (до повномасштабного вторгнення Росії – Ред.).
Якщо ключові українські підприємства, системоутворювальні не будуть пошкоджені, то відновлення (економіки – Ред.) відбуватиметься досить швидко.
Це такі підприємства, які спеціалізуються, наприклад, на добуванні нафти, газу, вугілля, працюють з металом і є стратегічно важливими.
Якщо їх не пошкодять, то вони зможуть швидко відновити свою роботу і знову стануть фундаментом економіки.
Завдяки цьому зможуть швидко відновити агропромисловість, сферу бізнесу, яка надає послуги.
А ось відновлення роботи IT та різноманітних сервісів дуже залежить від повернення українських громадян.
На жаль, у мене немає статистики, але мені здається, що дуже багато людей зі сфери IT, наприклад, поїхали (з України. – Ред.), оскільки у них є можливість працювати на міжнародних ринках.
Тому працівники сфери IT, які виїхали з України, цілком ймовірно, можуть залишитися жити і працювати за кордоном.
Залежно від того, як ми попрацюємо над їхнім поверненням, настільки швидко відновиться більш сервісна, інтелектуальна сфера.
На прикладі Covid-19 видно, те, що не було пошкоджене і його не треба відновлювати з нуля, дуже швидко набирає обертів.
– Як швидко економіка України зможе відновитися до показників початку 2022 року?
– Не думаю, що йтиметься про відновлення до якихось показників. Це буде вже зовсім інша економіка.
Якщо критичні підприємства та критичні галузі ми не втратимо, то економіка буде більшою.
Це пов’язано із тим, що під час війни в Україні з’явилося дуже багато нового. Тобто у нас буде дуже розвинутою онлайн-освіта після завершення війни, буде дуже потужною військова сфера, її обсяги взагалі можуть вдесятеро збільшитися порівняно з тим, що було (до 24 лютого 2022 року. – Ред.).
Будівництво також набуде величезних масштабів, адже партнери нас тут підтримуватимуть.
Якщо ми не втратимо капіталоємні галузі, то наша економіка та наш ВВП стануть більшими.
– Чи можна говорити про те, яка частина українського бізнесу переживе війну?
– Я б не називала якісь відсотки. Це не дуже корисно, оскільки тоді припускається, що усі бізнеси однакові. Але різниця між дистриб’ютором продуктів, їхніх виробником чи металургійним заводом та фермою, яка вирощує курей – величезна.
Навіть якщо вирахувати відсоток – це все одно буде не дуже показово. Важливо, щоб виробничі підприємства залишилися.
Не важливо, навіть якщо їх буде 200-300, але кожне із них буде працювати на повну у своїй галузі, секторі.
– В якому випадку варто вже запускати бізнес, а не чекати завершення війни?
– Якщо є базово безпечні умови для ведення бізнесу, то його потрібно не лише запускати, але й захищати.
Через цей фактор потрібно буде поділити бізнес на кілька груп. Вочевидь, виробництво нафтопродуктів, або якихось критичних лікарських засобів, або харчових продуктів – це пріоритет.
Особливо великі підприємства, які не просто багато виробляють, але і є такими собі якорами економіки. Тобто якщо вони перестануть працювати, то ми їх вже не відновимо.
Якщо припиняє працювати нафтопереробний завод, то існує велика ймовірність, що його не можна буде відновити.
Тому має бути перша група критичного виробництва і бізнесу, який має працювати, щойно отримає базові безпечні умови та військовий захист.
Друга група бізнесу – це щось схоже з точки зору продукції на першу групу, але меншого розміру, децентралізована. Її треба підтримувати, але охорона буде не такою потужною, як в інших критичних об’єктів.
Третя група – некритична. Думаю, що її не потрібно військово підтримувати. Краще релокувати і потім подбати про її логістику.
