Про агресію РФ, роботу посольства США і підтримку України – ексклюзивне інтерв’ю Квін
Тимчасово повірена у справах США в Україні Крістіна Квін дала ексклюзивне інтерв’ю Фактам тижня.
Передусім вона розповіла про деталі нещодавньої розмови президента Штатів Джо Байдена та України Володимира Зеленського, та чи розглядає Америка можливість альтернативного постачання газу в Європу у разі агресії з боку РФ.
Також Квін прокоментувала рішення деяких посольств відправити своїх працівників додому, і чим може закінчитися ситуація, яка зараз склалася з російськими військами біля кордону України.
– Очевидно, що зараз у вас набагато більше роботи, ніж зазвичай. Ви звітуєте Вашингтону про те, що відбувається в Україні, щодня? Або як часто?
– Безперечно. Я на телефоні, на відеозв’язку з Вашингтоном безперервно. Ми тримаємо контакт. Я також щодня говорю зі своїми колегами – послами країн-партнерів та союзників, щоб дізнатися, що вони думають. Я розповідаю їм, що думаємо ми. Відбувається постійна координація. Те ж саме стосується української влади. З різними міністерствами я говорю щодня.
– Щодня ми чуємо з Вашингтона, як вони бачать ситуацію в Україні. Але дуже цікаво почути, яке відчуття у вас тут, на місці?
– Сполучені Штати занепокоєні діями Росії. Вона стягнула понад 100 тис. військових, а ще зброю та техніку на український кордон – зі свого боку та з боку Білорусі. Це нас дуже бентежить. Якщо чесно, ми не довіряємо мотивам росіян. Звісно, нас турбує, що вони можуть планувати агресивні дії щодо України. З іншого боку, ми докладаємо максимальних зусиль, щоб іти шляхом дипломатії та дискусії замість агресії.
Як ви бачили, ми неодноразово вели дискусії з росіянами, двосторонні дискусії, також у НАТО, в ОБСЄ. Там і Росія, і Україна були за одним столом. Ми мали двосторонні дискусії майже з усіма. Дійсно, дуже багато, щоб переконатися, що всі мають однаковий погляд на ситуацію.
Ми вважаємо, це дуже важливо. Важливо, щоб Сполучені Штати, Україна, партнери та союзники, як ми це називаємо, грали в одну дудку. Я думаю, ми всі сходимося на думці, що Росія має йти дипломатичним шляхом, а не шляхом агресії. Є речі, щодо яких ми можемо вести дискусію з РФ. Можливо, звернути увагу на якісь аспекти щодо безпеки, які їх турбують.
Але є й інші речі, яких вимагає Росія, що, чесно кажучи, ми навіть не збираємося обговорювати. Зокрема, коли йдеться про право України обирати власний шлях. Нині Україна обирає шлях на Захід, і ми це підтримуємо.
– Нещодавно президент США Джо Байден телефоном говорив із президентом України Володимиром Зеленським. Можливо, ви знаєте якісь деталі, що ще не були в новинах?
– Наскільки я розумію, розмова пройшла дуже добре. Вона тривала понад годину і двадцять хвилин – це дуже довго для президента будь-якої країни. Здається, вони обговорювали цілий спектр речей, що відбуваються нині. Оцінка того, що робить Росія в плані стягування військових до кордону. Впевнена, вони говорили по суті дискусій, що тривають у Брюсселі, в НАТО, в ЄС, будь-де.
Також говорили про те, яких заходів вживатимуть Сполучені Штати, в разі, якщо Росія обере прикре рішення чинити будь-яку агресію або військові дії проти України. Мені здається, президент Байден розповів президенту Зеленському, який саме пакет санкцій ми підготували, і щодо координації по санкціях з Європою.
– У цьому дипломатичному двобої, якщо можна його так називати, між Сполученими Штатами та Росією, остання вимагає письмових відповідей на свій ультиматум. І американці на це погодилися. Але чому Москва наполягає, щоб їх оприлюднили, а Вашингтон волів би тримати їх у доступі лише для вузького кола?
– Ми вважаємо, що найкраще робити дипломатію за зачиненими дверима, коли можна бути чесними, відкритими та відвертими. Так ми здебільшого робимо дипломатію. Нам не подобається вести гучні переговори на відкритому просторі. Нам подобаються приватні дискусії з їхніми учасниками. Таким чином ми й надалі це робитимемо, а Росія буде робити те, що вирішить.
– Але чи може це означати, що Штати могли дати якісь обіцянки щодо розширення НАТО, або щось таке?
– Жодних додаткових обіцянок, окрім тих, які ми чітко озвучили на всіх рівнях, включно із президентом Байденом та держсекретарем Блінкеном.
– Сполучені Штати, Велика Британія, інші країни збільшили військову та фінансову допомогу Україні. Водночас Німеччина, лідер в ЄС, надсилає 5 тис. касок. Чи є це дипломатичним сигналом того, що Німеччина не хоче брати участі у цих дипломатичних баталіях, що вона хоче лишатися осторонь?
– Я не буду говорити за Німеччину. Однак скажу, що у нас із нею дуже добра співпраця щодо ключових проблем, які мають значення. Німеччина була частиною команди НАТО, яка зустрічалася з Росією. Всі 30 членів НАТО сказали, що політика відкритих дверей не буде предметом дискусії. Німеччина із цим погодилася. А ще вона тісно співпрацює з нами у питанні розробки санкцій, що можуть бути застосовані до Росії, раптом вона вирішить вторгнутися в Україну.
– А щодо газогону Північний потік-2 – німці готові від нього відмовитися?
– Німецький уряд заявляв, що перегляне своє рішення щодо того, чи запускати Північний потік-2 в разі, якщо Росія вдасться до агресії проти України.
– Можливо, Сполученим Штатам потрібно було б розглянути можливість альтернативного постачання газу в Європу, щоб заміщувати постачання з Росії?
– Взагалі-то ми ретельно розглядаємо всі можливості поставок в Європу, на випадок, якщо раптом Росія вирішить використовувати газ як зброю та відріже постачання Європі.
– Дуже багато розмов щодо рішення деяких посольств відправити своїх працівників додому. Яка ситуація в посольстві США? Яка кількість персоналу все ж вирішила повернутися через потенційну небезпеку?
– Ми нещодавно анонсували, що вивозимо членів родин дипломатів. Але суто заради перестороги. У нас дуже велике посольство, і в ньому працювати дуже люблять. Тому у багатьох наших працівників тут сім’ї, діти, адже школи дуже хороші. Тож ми подумали, що проявити обережність та обачливість буде правильно, і запропонували їм поїхати з України.
Однак більшість із них не скористалися цією пропозицією. Фактично абсолютна більшість дипломатів залишаються, посольство й надалі функціонуватиме, як і раніше. Ми продовжимо виконувати всю роботу разом із консульськими послугами, а також співпрацювати з Україною, як і увесь цей час.
– Зважаючи на увесь ваш колосальний дипломатичний досвід, включно з роботою в Москві, чим, на вашу думку, все це закінчиться?
– У підсумку все залежить від президента Путіна. Сподіваюся, він все ж обере дипломатичний шлях, шлях дискусії. Думаю, те, що ми запропонували йому усно, а тепер ще й у письмовій формі за його вимогою, все ж таки відповідає на багато його хвилювань, про які він говорив, щодо безпеки в Європі.
Куди ми точно не підемо – туди, де якимось чином доведеться торгуватися за рахунок суверенітету України та можливості обирати Україні шлях, яким вона сама обере йти. Якщо Україна хоче рухатися на Захід, вступати до НАТО та ЄС, ми будемо це підтримувати. Ми не хочемо робити це предметом переговорів.
– Але росіяни в усьому звинувачують Захід. Що б ви на це відповіли?
– Здається, у Росії немає сучасного погляду на світ. Вони застрягли у 19-му столітті, замість того, щоб жити у 21-му. 21 століття – це кооперація, координація, досягнення взаємних домовленостей. І це все робить світ стабільним, разом із безпековою ситуацією в Європі.
На жаль, попри те, що Росія сама говорить, що хоче більше безпеки в Європі, вона насправді створює небезпеку. Я вам скажу, що у більшості випадків РФ – причина номер один небезпеки у Європі. Якби вона хотіла сісти за стіл та провести справжню дискусію, ми були б щасливі це зробити, із задоволенням обговорили б усе з ними. Адже зрештою вони ж самі створюють небезпеку. Тож давайте говорити та шукати шляхи, як рівень небезпеки можна зменшити.
– Якщо я не помиляюся, в минулому, в 1950-ті роки, СРСР подав заявку на вступ до НАТО. У цій ситуації, можливо, треба прийняти в НАТО Росію?
– Якщо Росія захоче розпочати цю розмову, нехай НАТО вирішує. Але є політика відкритих дверей. Росія – частина Європи. Я скажу, якщо РФ хоче порушити це питання, то вона має почати щодо цього розмову з Північноатлантичним альянсом.
– Але всі рішення в НАТО ухвалюють лише одноголосно. Якою буде позиція США?
– Звісно, треба буде почути саму пропозицію. Однак ми точно готові почати слухати, що має сказати Росія.
Фото: УНІАН, U.S. Embassy Kyiv Ukraine
