Замирення Путіна. Чому Захід наступає на одні й ті ж граблі
Війна Росії проти України затягується, світова увага до неї згасає, а ідей пошуку компромісів стає все більше.
Американський портал Axios підрахував, що кількість взаємодій у соціальних мережах (лайків, коментарів, репостів) з новинами про Україну, у період з лютого до початку червня скоротилася в 22 рази: зі 109 млн до 4,8 млн. Ця тенденція відображається і в обсязі висвітлення в онлайн-ЗМІ – з 520 тис статей на тиждень на початку до 70 тис тепер.
Наприклад, у квітні та травні інтерес до історій про Джонні Деппа та Ембер Херд був приблизно в 6 разів вищим, ніж до України. Слабшає увага до війни – відповідно слабшає і тиск на світових лідерів з метою допомогти Україні та покарати Росію, з’являється більше ідей в дусі “давайте домовлятися”.
З одного боку, США, разом з Британією, Польщею, країнами Балтії, Чехією та Словаччиною – найбільш послідовні прибічники підтримки України та необхідності нашої перемоги.
З іншого боку, є так звані любителі телефонних розмов з Путіним, які і після 24 лютого продовжують дзвонити агресору і вислуховувати маячню про “денацифікацію” та “повернення земель”. Лідер цієї групи президент Франції Еммануель Макрон навіть закликав не “принижувати Росію”, створивши для неї гідні умови виходу з конфлікту.
Надавити на Україну
Зрозуміло, що після таких заяв Макрона його візит в Київ в компанії канцлера Німеччини Олафа Шольца та прем’єр-міністра Італіі Маріо Драгі – представників країн з традиційно тісними зв’язками з Росією, викликав занепокоєння. Під час публічних заходів в Києві європейська трійця випромінювала підтримку України та обіцяла, що лише українцям вирішувати, яким буде мир з Росією, і коли він має бути. Але що було на перемовинах за зачиненими дверима?
За даними німецького видання Die Welt, лідери Німеччини, Франції та Італії протягом непублічної частини перемовин переконували президента Зеленського відновити переговори з агресором, посилаючись на економічну шкоду, від якої страждає Європа через війну і санкції.
Зрозуміло, що Макрон і Шольц хотіли би пошвидше домовитися з Путіним про завершення війни в Україні та повернутися до business as usual, але це може відбутися лише за наш рахунок.
– У Берліні, Парижі та Римі чудово розуміють, що Україна не може погодитися на російські умови миру. Тому, швидше за все, пропонуватимуть не якийсь план всеосяжного миру (це зараз просто неможливо), а припинення вогню в обмін на набір різних бонусів. По-перше, отримання статусу кандидата в члени ЄС, що вже відбулося. По-друге, масштабну економічну допомогу у повоєнному відновленні України. По-третє, домовленість із Путіним про розблокування українських портів на Чорному морі.
– По-четверте, можуть не лише пропонувати бонуси, а й натякати на можливі проблеми з обмеженням військово-технічної та економічної підтримки України у разі продовження війни, — відзначає політолог Володимир Фесенко.
Щоправда, в питанні постачання зброї Україні Німеччина, а особливо Франція і Італія, і так далеко не в лідерах серед країн Заходу.
Директорка центру Нова Європа Альона Гетманчук також вважає, що європейські лідери зациклені на необхідності укладання мирної угоди між Україною та країною-агресором. За її словами, Макрон, Шольц та Драгі схильні вважати, що найшвидший спосіб досягнення миру в Європі — це якщо Україна ініціює переговори з РФ, відчувши брак озброєння та ресурсів. Саме цим, каже експерт-міжнародник, викликані повільні темпи постачання озброєння та тривала підготовка до запровадження нових пакетів євросанкцій проти РФ.
Різні позиції Заходу
Показово, що на наступний день після візиту Макрона, Шольца і Драгі в Києві несподівано з’явився прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон. Його попередній візит до України за часів війни відбувся на початку квітня в дуже схожих обставинах. Тоді Київ відвідав канцлер Австрії Карл Нехаммер, який з України відправився до Росії, ставши першим і досі єдиним західним лідером за часів війни, особисто зустрівшимся з Володимиром Путіним.
Очевидно, що ціллю австрійської човникової дипломатії – ще одної лояльної до РФ країни всередині ЄС, було намацування перемир’я між Україною і Росією. Але після Нехаммера в Києві теж без анонса і попередження висадився Борис Джонсон, який за даними Української правди, тоді чітко дав зрозуміти українському керівництву, що Путіна треба дотискати, а не домовлятися з ним.
Після цього будь-які перемовини України з агресором фактично були згорнуті. Тобто, спочатку представники одного західного табору більш лояльного до РФ озвучують свої меседжі, а потім їх перебивають з іншого табору, готового до більш рішучої підтримки України.
Не допустити Мінськ-3
По суті, всі хто зараз штовхає Україну до компромісів з РФ пропонують, щось на кшталт нових Мінських угод – тимчасового перемир’я, яке призведе лише до нової війни. Вже навіть головний архітектор цієї конфігурації, екс-канцлер Німеччини Ангела Меркель відізвалася, заявивши, що готова в майбутньому буде взяти на себе роль посередника між Україною і Росією. Дякуємо, не треба, вже проходили це 8 років.
На даному етапі будь-яке тимчасове припинення вогню дозволило б Путіну утримати завойовану територію, а Україну лишити без промисловості сходу та з заблокованим Чорним морем. При такому сценарії за кілька років агресор перегрупується, відновить свої збройні сили та зможе розпочати ще один раунд завоювань.
– Це буде не мирна угода, а просто фіксація ще одного етапу захоплення України. Ціль війни Путін не змінював з першого дня — ліквідація української державності. Коли Путін веде війну на знищення, треба думати не про ескалацію конфлікту, а про максимально можливу допомогу Україні, — переконаний російський політолог Андрій Піонтковський.
В Офісі українського президента вже пообіцяли не допустити ніякого Мінська-3. Росія ж не припиняє свої інформаційні провокації намагаючись розхитувати західні суспільства зсередини, задля припинення підтримки України і спонукання до поступок.
Ми вже бачили численні звернення російських посіпак, зокрема, в Німеччині, які називаючи себе “інтелектуалами” чи “елітами” направляли листи до влади з вимогою припинення постачання зброї в Україну і підштовхування Києва до перемовин.
Постачання західної зброї – це те, що в Кремлі максимально намагаються зірвати і не тільки своїми ракетними ударами. А Україна без зброї, на думку Москви, може бути більш зговірливою.
Так, росіяни активно запускають в західне інформаційне поле меседжі про те, що “українцям не потрібно давати зброю, бо вони корумповані та все розкрадуть”, або “Україна може перетворитися на Сирію чи Афганістан, і ситуація вийде з-під контролю”.
То може вже досить розповідати про те, що “не можна принижувати Росію”, коли йдеться про те, щоб зупинити Гітлера у 1939 році, після того як він уже вторгся до Польщі, але до того, як рушив на решту Європи. А світ зараз саме в такому положенні.
– Йдеться не про те, щоб не розмовляти з Путіним. Йдеться про те, щоб Путін хотів говорити, а не щоб європейські лідери просили агресора про розмову. Треба так закрутити гайки і так допомогти Україні, щоб Путін просив про розмову, — каже президент Польщі Анджей Дуда.
Тож просто дайте ключ, а крутити гайки українці вміють.
Фото: Офіс Президента.
