Із початком військової агресії Росії проти України на Донбасі й анексії Криму деякі з українських спортсменів до цих пір не можуть відрізнити біле від чорного. Багато, хто вважає або шукає для себе виправдання, що спорт поза політикою, вважаючи абсолютно нормальним заробляти гроші на землі прямого агресора, від куль якого щодня гинуть українські хлопці. І те, що російські гроші фактично окраплені кров’ю українців, їх, мабуть, хвилює мало.
Кожне трансферне вікно з УПЛ в РФПЛ іммігрують футболісти з синьо-жовтим паспортом. Так, днями в махачкалінський Анжи перебралися Олег Данченко й Ігор Чайковський. З 2013-го року в Локомотиві виступає Тарас Михалик, у тренерському штабі пітерського Зеніту працює Анатолій Тимощук, в Уфі бігає Олександр Філін, кольори Балтики захищають Олександр Касьян та Павло Степанець. В Уралі воротарем номер один вважається Ярослав Годзюр, а лідером є Денис Кулаков. За Тамбов виступає Максим Трусевич, а за Кубань Олексій Гай. Безуспішно в нападі за Амкар виступає екс-гірник Антон Шиндер.
Більше того, до недавнього часу “наших” в Росії було набагато більше. Лише цього літа в статусі вільних агентів агресорські ФК покинули Артем Мілевський, Марко Девич, Артем Громов, Філіп Будківський та інші.
Помічник головного тренера Зеніту Анатолій Тимощук 9 травня
Факти ICTV розбиралися, що ж саме спонукає вітчизняних гравців їхати за російським рублем.
ГРОШІ
Безумовно, хто б що там не говорив і про що не сперечався, гроші для футболіста завжди стоятимуть на чолі кута. Кар’єру гравця недовга. І, якщо до 35 нічого не заробив, потім реалізувати себе в житті буде дуже важко. У Росії значно багатший футбол і зарплати там, навіть не зважаючи на всі обмеження і санкції, залишилися на рівні.
В Україні тільки Шахтар і Динамо можуть платити щедрі кровні своїм гравцям, інші ж клуби, відверто кажучи, значно затягли паски і можуть запропонувати не більше 3 тис. у. о. в місяць. У минулі часи за такі зп навіть юнакам не хотілось грати. У Росії ж можна заробити набагато більше – від 5 тис. зелених і більше.
ІГРОВА ПРАКТИКА
Зубожілі українські клуби, щоб вижити в непростих умовах, почали оптимізувати свої витрати. Провівши реструктуризацію боргів і значно омолодивши склад, багато досвідчених і перспективних футболістів залишилися поза справами. Зрозуміло, що без ігрової практики вони нікому не потрібні і поступово втрачають кваліфікацію.
Тому, коли вибирати особливо нема з чого, варіант з Росією вже не здається таким катастрофічним, як могло здатися спочатку. Так, агресор, так, на батьківщині зневажатимуть і критикуватимуть, але грати ж потрібно. Ось і виходить, що на безриб’ї і рак рибою стане.
ДОСВІД
У нинішній УПЛ отримати хороший досвід у матчах зі справжніми майстрами можна тільки з Шахтарем або Динамо. Можна сюди додати і луганську Зорю. Решта – часто-густо одна молодь і сумнівного рівня легіонери. У Росії ж чемпіонат (будемо говорити відверто) був, є і, напевно, найближчими роками буде сильнішим за український. Зеніт, Локомотив, Спартак, ЦСКА, Краснодар, Ростов, Рубін – ці всі колективи всерйоз претендують на золоті нагороди і в їх складі є виконавці топ-класу.
Так чому б не пограти у 6-й за силою лізі Європи (згідно з рейтингом УЄФА. – Ред.), При цьом отримати дорогоцінній досвід? Відтак зовсім не дивно, що більшість українських футболістів з радістю погоджуються на переїзд у ворожу країну, нехтуючи при цьом всі моральні аспекти.
Читайте: ТОП-клуби Ярмоленка: чому футболіст досі в Динамо
Раніше Факти ICTV повідомляли про шанси команди Шевченко потрапити на Мундіаль.
