Українську і російську тактики навіть порівнювати не можна: українець в армії США
З початку повномасштабного вторгнення російських військ на захист територіальної цілісності України стали тисячі добровольців зі всього світу. Серед них й Олександр Святов, в мережі більш відомий як Alex Saint – сержант піхоти США.
Чоловік не зміг залишитися осторонь, дізнавшись, що на його Батьківщину віроломно напали, тож вирішив робити те, що у нього добре виходить – воювати. А у вільний від знищення окупантів час чоловік активно веде свої Telegram та YouTube-канали.
– Коли ви вирішили повернутися до України та воювати за її свободу? На який день повномасштабного вторгнення це було і за яких обставин?
– Це було до війни. Я був тут до початку повномасштабного вторгнення. Так, я очікував і здогадувався, що Росія почне напад. Нам у частині ще в Сполучених Штатах про це казали.
– Як би ви назвали цю війну? Ваш колега і друг Євген Карась називає її священною визвольною війною.
– Так, я повністю погоджуюсь із Карасем. Він розумна та освічена людина. Єдине, що додам. Він колись казав, що нам війну оголосила божевільня.
– Як військовослужбовець двох країн порівняйте рівень української армії, в якій служили вперше, з нинішньою? Як вона змінилася?
– Українська армія змінилася. Багато моїх друзів нині – офіцери, добровольці, волонтери. Скажу, що є, над чим працювати. Є ці совкові метастази, яких треба позбутись, але є прогрес. Дуже чудово працюють хлопці з ДШВ (десантно-штурмових військ), важка піхота, механізована, легка. Окрема подяка хлопцям із 3 та 8 полків 73 центру. Ви – неймовірні і надихаєте весь світ! Це дуже круто!
– А якщо порівняти службу в українській армії та американській, у чому схожість та над чим варто працювати?
– Українська армія поступово наближається до стандартів НАТО. Це довгий шлях. В Сполучених Штатах кажуть, щоб забути звичку, повинно пройти два покоління. У нас, на жаль, одне повноцінне покоління ще не змінилося, тому дуже багато над чим ще треба працювати.
Деколи немає того рівня дисципліни, деколи немає того рівня мотивації. Але є дещо інше, що набагато сильніше – є стовідсоткове переконання, що ми на своїй землі.
Ворог, який веде абсолютно підступну і цинічну війну, і у хлопців є надзвичайно велика жага до перемоги. І якщо по всіх телевізорах, чайниках і кавоварках Московії кричать, що вони друга армія світу, то хто ж тоді ЗСУ, котрі знищують ту другу армію.
– Як би ви схарактеризували сучасну російську армію? З ким воюють українські воїни?
Чмоні, орки і абсолютно неадекватні істоти. Це навіть не люди. У мене є дуже велика повага до Збройних сил України, волонтерів, до всіх підрозділів, котрі зараз стоять на захисті країни. Але треба розуміти, що ті істоти, які воюють проти України – це взагалі не люди, це нелюди.
Не буде нормальна людина йти в іншу країну, щоб вкрасти мікрохвильову піч, пральну машинку або унітаз. Це абсолютно неприйнятно для 21 століття, для сучасного світу. Це щось середньовічне.
– В окупантів є така застаріла тактика, як розвідка боєм, коли вони не рахуються з особовим складом. Як би ви охарактеризували українську тактику ведення війни з огляду на те, що Україна протягом останніх восьми років була і є державою Європи, яка воює і постійно мілітаризувалася?
– Ось є, наприклад, Жигулі, а є Ford, Chevrolet, Tesla! Ось ця купа металолому – це тактика орків, яка не змінилася з часів Московії. Закидати артою, яка не дуже влучна, в якій величезний еліпс розсіяння, і закидати якомога більше м’яса. Так було під час Другої світової війни, так було під час Першої. Ніхто не рахується з втратами. Вони не жаліють ні своїх, ні цивільних, нікого.
Українську тактику і російську навіть порівнювати не можна. Ті хлопці, які вчора не мали жодного військового досвіду, потім взяли в руки зброю, пройшли невеличкий вишкіл і давали відсіч оркам. Тобто те, що роблять українці, те, що роблять ЗСУ і ТрО, добробати, волонтери та легіон – це абсолютно інший рівень. Він не те що на голову вищий, а на порядок!
– Західні партнери та США постійно надають Україні необхідне озброєння. Але цього ще недостатньо. На вашу думку, що саме зараз найбільш необхідно для перемоги України?
– Це комплексне питання. Розумієте, війну виграє той, хто може налагодити логістику. Коли вона буде налагоджена – неважливо, скільки в тебе озброєння. Важливо, як швидко ти зможеш перекинути те, що потрібно на цій ділянці з тієї, де воно є.
Ми бачимо, що після ударів HIMARS величезна “бавовна” сталася під Херсоном, за Херсоном, на східному напрямку. Горять склади, вибухає те, що орки звозили туди місяцями і роками. Це дуже чудово, що Генштаб розуміє ці нюанси і це демонструє. Вони абсолютно чітко і твердо переконані в тому, що роблять.
Знищивши склади, ми відсікаємо щупальця того спрута, який лізе до України. Що стосується зброї, то це теж комплексне питання. Мають бути і далекобійні ракети, проста стрілкова зброя, гранати.
Та найголовніше – треба навчати наших хлопців володіти західною зброєю, тому що вона відрізняється від зброї радянського зразка.
– Оцінюючи ситуацію на фронті, як ви вважаєте, наскільки може затягнутися ця війна і коли може відбутися деокупація південного напрямку?
– Це залежить від багатьох чинників, і вона може відбутися протягом декількох місяців, на що я сподіваюсь. Але ми не знаємо, що вигадають орки, ми абсолютно не знаємо і не впевнені, чи будуть вони перекидати ще якісь БТРГ, чи є в них якісь там резерви? Тому будувати прогнози на цю тему важко.
Але з огляду на те, що ЗСУ відсікли деякі шляхи для підвозу боєприпасів, пального тощо, то процес триває. Щось говорити на цю тему трошки зарано.
– Що б ви порадили тим чоловікам та жінкам, які хочуть служити в українській армії?
– Знайдіть собі дисципліну і подивіться, заради чого ви будете воювати, стояти на своєму блокпосту, робити щось, копати десь. Ви повинні чітко і твердо усвідомити, що це не просто війна, а геноцид, який триває вже декілька сотень років. Якщо ви не хочете, що ваші діти й онуки стикнулися з цим ще раз – ми повинні закінчити це десь на нашому житті.
Ота мерзенна виразка, якою є Московія, має зникнути в тому чи іншому сенсі. Тому працюйте на перемогу, робіть все, що від вас залежить на тій ділянці, де ви є. Не важливо, чи ви будете мехводом, чи кухарем, чи піхотинцем або артилеристом. Тільки комплексний підхід до цього зможе наблизити нашу перемогу.
– Можливо, щось порадите почитати тим, хто планує служити в ЗСУ?
– Якщо ви бачите себе десь у бойовому підрозділі чи на полі бою, то, будь ласка, читайте Підручник рейнджера Армії США. Це все, що треба знати, і це витримки з тактики та легкої піхоти.
Якщо ви хочете осягнути й зрозуміти, що таке дисципліна і як це все працює, то я раджу Роберта Гайнлайна Зоряний десант. Це чудова книга, в якій звичайний випускник школи стає військовим, громадянином, лідером та офіцером. Там описано все для людини, яка хоче бути на своєму місці.
– І на останок. Що зробите першим після перемоги?
– Зателефоную всім своїм друзям. Просто почну їм телефонувати, бо вони розкидані всюди. І я хотів би почути голоси всіх моїх друзів, бо зараз навіть не завжди зв’язок є зі всіма, і це важко.
