Когнітивний дисонанс: що це таке та як вибратися з пастки свідомості
Наш мозок влаштовано таким чином, що він діє згідно з алгоритмом, кожного разу намагаючись приймати однакові або схожі рішення. Бо так ми відчуваємо себе комфортніше, так нам здається, що ми у безпеці.
Саме тому ми і живемо в ілюзіях, які створюють нашу свідомість.
Когнітивний дисонанс виникає тоді, коли факт відрізняється від того, що ми хочемо, або говоримо, або чуємо. У таких випадках мозок моментально створює пояснення цьому, щоб ми не збожеволіли від розриву понятійних ланцюгів, до яких звикли.
Виходить, що наша свідомість нам бреше, але робить це задля нашого ж блага!
Але як із цієї пастки можна вибратися? І як це зрозуміти взагалі – себто, як роздивитися ознаки цього процесу в повсякденному бутті?
Ну, дивіться – наприклад, є те, у що ви вірите або хочете: я веду здоровий спосіб життя, я займаюся спортом тощо. Але насправді ви ходите до спортзалу рідко, мало гуляєте, мало спите, їсте пончики і т.ін.
Експеримент. Наша свідомість постійно підлаштовується під ті рішення, які приймає наш мозок. Свідомість пояснює, що вони правильні, справедливі, розумні і т.д., яку б нісенітницю ми не творили.
Можливо, першим дослідником, який продемонстрував цю особливість нашої психіки, був психолог Леон Фейстінгер, який і ввів у науку поняття когнітивного дисонансу. З його книги Теорія когнітивного дисонансу ви дізнаєтеся багато дивовижних фактів.
Зокрема, Фейстінгер описує поведінку членів секти Хранителів космосу, які, увірувавши в кінець світу, покинули свої сім’ї, будинки, роботу, і почали чекати на Судний день.
Коли ж у призначений день ніякі інопланетяни не прилетіли і кінця світу не сталося, сектанти знайшли чудове пояснення цьому факту: “виявляється”, вони молитвами продовжили час існування світу! Спритно, чи не так?
Автори іншого дослідження, два американські соціальні психологи Джордж Гетелс та Річард Рекман, провели анкетування старшокласників з приводу “басингу” (особливостей користування шкільним автобусом).
Підлітки висловлювали свою думку – як краще: якщо білих та афроамериканських дітей розвозитимуть додому на різних автобусах, чи ліпше це буде один загальний автобус, незалежно від кольору шкіри?
Через два тижні експериментатори організували другий етап дослідження: підлітків розділили на групи по чотири людини, але цього разу до кожної групи входив “агент впливу”, який діяв за завданням експериментаторів.
У такого агента був заготовлений набір бронебійних аргументів на користь того чи іншого варіанта – або окремих автобусів, або змішаних. І треба сказати, що аргументи подіяли – майже у кожній групі підлітки схилилися до позиції, яку пропонував відповідний “агент впливу”.
Але цей результат не був головним, не в цьому полягала суть експерименту.
Настала черга третього етапу, і ось тут починається найцікавіше для нас. Психологи зібрали дітей на повторне анкетування та попередили, що порівнюватимуть його результати з попереднім опитуванням двотижневої давності. І що ж виявилося?
Практично всі діти, які змінили свою думку на протилежну, стверджували, що завжди і дотримувалися саме цієї (насправді нової для них) точки зору! Ще раз: два тижні тому вони сказали і написали одне, потім поговорили з кимось і не тільки стали думати інакше, але почали думати, що вони раніше думали інакше, а не так, як вони думали насправді!
Є ж документи, зрештою! Але ні – брешемо! “Брешемо і не червоніємо!”.
А знаєте, чому? Бо не брешемо. Просто мозок все переграв, щоб було зручно та несуперечливо, а свідомість – буквально “ані сном, ані духом”, ще й, вочевидь – дурепа дурепою.
Вправа. Як це відстежити? Почніть записувати все, що ви робите протягом дня: почніть вести щоденник харчування, спорту і всього, чого завгодно – відстежте, що ви насправді робите.
Далі намалюйте собі мету і план, та постійно звіряйтеся з ним. Звучить просто? Насправді це майже неможливо зробити – свідомість швидко заспокоїть вас, “пояснить”, що ви нібито зайняті, і що “ну завтра вже точно”.
Візьміть щось одне, маленьке – ну, наприклад, солодке або прогулянки, та почніть відстежувати, а потім планувати та відстежувати тільки цей шматочок власної діяльності маленькими кроками, потроху.
Через місяць ви дізнаєтеся, що ви інша людина – ви той, у кого є нова звичка, і відтепер ви можете зробити щось іще – те, що самі обиратимете!
топексперт з диджитал-маркетингу, реклами та інноваційних технологій
