Невдоволення ЄС і розкол у суспільстві: чим загрожує Польщі вихід зі Стамбульської конвенції

У Польщі оголосили про початок формальної процедури виходу зі Стамбульської конвенції щодо боротьби з насиллям відносно жінок та із домашнім насиллям. У польському уряді це рішення пояснюють “загрозою традиційним сімейним цінностям”, яку нібито несе цей документ.

Стамбульська конвенція була розроблена Радою Європи, та відкрита до підписання у 2011 році. На сьогодні вона підписана 46 країнами та Європейським Союзом. Конвенція набула чинності у 2014 році.

Документ вперше закладає правову базу для країн-підписантів у боротьбі з насиллям щодо жінок. Зокрема, вводить низку злочинів, які кваліфікуються як насилля відносно жінок (психологічне насилля, фізичне насилля, сексуальне насилля, примусовий шлюб, примусові аборти, примусова стерилізація, “вбивства честі” тощо), характеризує насилля щодо жінок як форму дискримінації та порушення прав людини, а також містить визначення гендеру.

Власне, останнє і стало об’єктом критики конвенції з боку переважно право-консервативної частини політичних еліт у низці держав, які вбачають у документі спробу нав’язати країнам нетрадиційне сприйняття гендера як “соціального”, а не біологічного, явища. Противники Стамбульської конвенції також стверджують, що вона відкриває дорогу до пропагування нетрадиційних гендерів та ЛГБТ-ідеології.

У цьому контексті, рішення про вихід Польщі із конвенції має кілька причин.

Перша — виконання передвиборчих обіцянок та гра на електорат. Президент Польщі Анджей Дуда, успішно переобравшись на другий термін, намагається зміцнити свій імідж поборника консервативних цінностей і захисника польських католицьких традицій. Саме із цією метою представники уряду пояснюють вихід із конвенції “боротьбою із загрозливою ЛГБТ-ідеологією”, до якої, утім, документ не має стосунку. Тим не менше, “боротьба із насадженням ЛГБТ-ідеології”, яку, на думку деяких польських політиків, нав’язує Варшаві Брюссель, є важливою складовою публічної риторики президента та партії Право і справедливість.

Друга — політичне та ідеологічне протистояння із Брюсселем. Вихід зі Стамбульської конвенції стане ще одним каменем спотикання у взаємовідносинах між Польщею та ЄС. У Брюсселі вже незадоволені польською судовою реформою, яка набула чинності 3 липня, а також зростанням зарегульованості польських ЗМІ. Проти Польщі навіть погрожували запровадити санкції: позбавити права голосу та відрізати від бюджетних дотацій. З погляду поляків ця боротьба — питання захисту власного суверенітету та посилення політичної ваги на європейській арені.

Третя — слідування власним ідеологічним переконанням та консолідація прихильників. Партія Право і справедливість Ярослава Качиньського, яка перебуває при владі з 2015 року, послідовно стоїть на базі правого консерватизму, у тому числі у таких соціально-значущих питаннях, як аборти та гендерна рівність. Деякі положення конвенції входять у протиріччя із засадничими постулатами польських правих еліт. Відповідно, можна припустити, що вихід із конвенції був заздалегідь очікуваним. А момент обрали не випадково — якраз після успішних для партії та президента виборів.

Вихід Польщі зі Стамбульської конвенції створює прецедент для інших держав, де посилюються праві націонал-консервативні сили, які також можуть використати цю історію у своїх, передусім, електоральних інтересах. У самій Польщі це рішення поглибить ідеологічний розкол у суспільстві, який був яскраво продемонстрований за результатами президентських виборів.

Крім того, рішення Варшави призведе до подальшого загострення відносин із Брюсселем, а це означає, що очікувати на деескалацію у проблемних стосунках між європейською бюрократією та польськими національними елітами найближчим часом не варто.

Автор: Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики Українського інституту майбутнього