Аудиторія вимагає іншого: який серіальний контент цікавий глядачеві
Вийшов тизер серіалу Акушерка.
І хоча ролик тривав всього кілька хвилин, склалося враження, що перед глядачем розгорнулася глибока драма з сильною героїнею у центрі сюжету. Саме на такі характери і робили ставку.
Такими ж будуть персонажі інших багатосерійних фільмів української версії серіалів Хороша дружина і Сестри. Чому?
Тому що рафіновані історії про Попелюшку давно нікого не зачіпають, а тому – не актуальні. Але чи готовий ринок до таких героїв та сюжетів? Чи готові глядачі? Чи знайдуться актори, здатні втілити на екрані все задумане генпродюсером?
Якщо не брати до уваги колосальну різницю у можливостях бюджету і творчого ансамблю, основна разюча відмінність, що розділяє серіальні контенти зарубіжних країн та України, полягає у ставленні до героя серіалу, – розповідає генеральний продюсер серіального виробництва StarLightMedia Галина Балан-Тімкіна.
Закордонний ринок для героя – рідна мати, яка приймає усі його слабкості та фатальні вади, що дозволяє йому бути поганим і часом неугодним глядачеві, а вітчизняний ринок – зла мачуха, що не прощає героєві жодного промаху, що вимагає абсурдної для живої людини ідеальності та доказів непогрішності у кожній сценарній репліці.
Рідна мати, цілком довіряючи герою, відпускає його на територію драми, де у нього є шанс, пройшовши через глибоку трансформацію, не стати маріонеткою сюжетних наворотів.
Мачуха тримає в лещатах побутової мелодрами без розвитку характеру і, найголовніше, позбавляючи драматургічного визначення, що лякає мовників – внутрішній конфлікт. А внутрішній конфлікт героя, спроба його вирішити – це і є основа якісного серіалу, здатного вразити глядача.
За останні роки, у зв’язку з гострим дефіцитом контенту, серіальне виробництво в Україні збільшилось неймовірними темпами, але індустрія виявилася до цього якісно не готова.
Наприклад, півроку-рік акторських/режисерських/сценарних курсів дають підставу займатися професією. У підсумку на екрані проявляється те, чому можна навчитися за кілька місяців.
Але глядач виявився розумнішим за цей продукт, і ми спостерігаємо згасання інтересу до мелодрами “завагітніла – кинув – знайшла щастя з бізнесменом”. Аудиторія переросла його, а ринок за інерцією продовжує годувати її тими самими обличчями у тих самих ситуаціях.
Потрібно почати поважати глядача, дозволивши екранному героєві бути живим, правдивим у градусі своїх переживань, а не зануреним у вигадану реальність попелюшок.
Герой має право на вчинення помилок та прояв характеру. Адже без спроб перемогти себе поганого немає історії, яка закохує нас в нього хорошого.
А який герой цікавий українському глядачеві? Яким повинен, а яким не повинен бути герой – шлях до згасання інтересу глядацької аудиторії, яка впродовж кількох років перенасичується одноликими, мертвонародженими персонажами і шукає живі, унікальні історії, перемикаючи кнопки пульту.
Глядача неможливо задобрити комфортними персонажами, щойно він отримує адреналін глибокого співпереживання, він йде до чесного героя. Адже що змушує глядача занурюватися в історію, а не залишатися стороннім спостерігачем сюжету? Обсяг правдивих переживань персонажів, гостра залученість в їхній внутрішній конфлікт. Без внутрішнього конфлікту історія перетворюється у холостий постріл.
Історію творять унікальною тільки перипетії, що проявляють, підсилюють, розвивають внутрішній конфлікт. Часто про нього говорять – боротьба з собою слабким, з тим, хто сумнівається та поступається.
Чи піде герой на угоду проти совісті чи все ж не зламається на шляху до своєї мети. І головне не те, які випробування чекають героя, а як він проявить себе у цих випробуваннях. Позбавити його цієї боротьби – означає втратити довіру глядача.
Ми виробляємо низку драматичних історій про дуже потужних і часом неоднозначних героїнь. І для мене головне, щоб аудиторія тягнулася до них і пізнавала у них себе. Так ми транслюємо глядачеві, що герої серед нас, і кожен може стати героєм своєї долі. Не через приспані, а подолані конфлікти, через боротьбу за право бути не тільки матір’ю, дружиною, а й самодостатньою особистістю.
В основі серіалів Хороша дружина, Сестри та Акушерка – головні героїні, які дозволяють створити серіали-події.
У центрі – сильні жіночі характери, які роблять складний моральний вибір між фальшивими та справжніми цінностями.
Такі характери важливі. Не покірливі жертви, які приймають удари долі і в кінці отримують за це суперприз, а багатопланові героїні. Кожна – це її дослідження самої себе, своєї внутрішньої міцності. Її сила не тільки у подоланні, а й у праві помилятися. Кожна з нас – така героїня. Героїня, яка не присипляє сімейні конфлікти, внутрішні суперечності, нереалізованість, а рухається вперед і бореться за себе. Адже якщо жінка нещаслива як особистість, вона не може бути щасливою матір’ю та дружиною.
Історія серіалу Акушерка про те, що перед жінкою у сучасному суспільстві стоять численні виклики, до яких вона не завжди готова, відчайдушно намагаючись бути щасливою.
Як знайти баланс між материнством та кар’єрою? Що означає бути хорошою матір’ю? Чи потрібно йти на жертви заради сім’ї? Або жертвувати сім’єю заради кар’єри? Чи має право жінка, яка пережила зраду, дозволити собі нові стосунки, якщо це ранить її дитину?
Героїня Акушерки Тетяна переживає крах своїх колишніх переконань та стикається з дилемою – пливти за течією показної сімейної ідилії, ковтнувши зраду, або знайти у собі сміливість та почати все з чистого аркуша, з розумінням наслідків своєї колишньої сліпоти.
Основний меседж історії – усвідомлене материнство. У той час, як місія матері – безумовна любов, прийняття та відповідальність, що є провідником нового життя у цей світ.
Для багатьох жінок зрада чоловіка – кінець всього – життя, любові, сенсу ставати мамою. І це страшно. Готовність умертвити себе та дитину через чоловіка, без якого не складається пазл сенсу життя, жахлива. І головна героїня нашої історії допомагає пройти шлях від відречення дитяти до першого почуття до цієї крихітної беззахисної людини і відповідальності за неї.
Автор: Галина Балан-Тімкіна, генеральний продюсер серіального виробництва StarLightMedia.