Чи погодиться Росія на зміну Мінських домовленостей

12 лютого п’ята річниця підписання Мінських домовленостей.

Цього дня 2015 року під час переговорів нормандської четвірки у Мінську було затверджено комплекс заходів, спрямованих на імплементацію вересневих Мінських домовленостей з метою деескалації збройного конфлікту на Донбасі.

Мінські домовленості за п’ять років не просунулись, бо вони були підписані у кризових умовах та не відображали усієї ситуації. А також у них фіксувались поразка РФ та України щодо інтересів, які обидві сторони мають у рамках російсько-української війни, що не задовільнило обидві сторони, – розповідає політолог Олег Саакян.

Мінські домовленості – один з рівнів російсько-української війни в контексті Сходу України та окупації частини Донецької та Луганської областей, без урахування Криму, конфліктів у сфері економіки, енергетики та фінансів та геополітичного рівня.

Ці домовленості охоплюють лише один невеличкий фрагмент, який не є самодостатнім. А просування за ними не будуть вигідними ні для однієї, ні для іншої сторони. Відповідно, всі дискусії точаться щодо того, як інтерпретувати чинний текст або внести до нього зміни.

Мінськ зіграв лише одну позитивну функцію – він недопустив гіршу воєнну ситуацію між Україною та Росією. Проте не наблизив нас до виходу з конфлікту та встановлення миру.

Сьогодні дискусії щодо зміни Мінських домовленостей ведуться за політично-безпековий компонент та яким чином братиметься під контроль кордон, відбуватиметься мілітаризація та деокупація територій і як проходитиме забезпечення режиму функціонування органів самоврядування та їхньої взаємодії з РФ.

Читайте: Путін мене зрозумів: Зеленський бачить бажання РФ “думати” над Мінськом

Переговори навколо цих питань триватимуть. Росія наполягатиме на виконанні чинних домовленостей, але і братиме участь у можливих змінах до них.

Переписування Мінських домовленостей можливе за двох умов. Перша – серйозна зміна зовнішньополітичного контексту, в якому одній стороні доведеться поступитись частиною своїх інтересів.

Друга – компромісний варіант, де обидві сторони підуть на певні поступки.

Найвірогідніший варіант – буксування на місці з постійними переговорами щодо можливих змін Мінських домовленостей без реального просування. Оскільки ані компромісний варіант, ані поступки поки що на горизонті не проявляються.

Тільки у разі виконання усіх безпекових компонентів (демілітаризація території та контроль за кордоном) можливі вибори на Сході України. Саме тут Зеленський та його команда бачать інструмент перевернення ситуації з голови на ноги.

Сьогодні це, наймовірніше, перемовна позиція, а не політика. Адже за нормативно-правовими та конституційними змінами Україна не готова проводити вибори.

Автор: Олег Саакян, політолог.