Попередні підрахунки голосів за результатами парламентських виборів демонструють перспективи формування монокоаліції. Слуга народу отримала не тільки високий результат за пропорційним принципом, але й неочікувано посилює власні позиції на мажоритарних округах.
У разі збереження цієї тенденції до остаточного опрацювання протоколів команді Зе вдасться централізувати основні інструменти формування державної політики, зокрема і на зовнішньополітичному напрямі.
По-перше, чинному президенту вдасться провести через Верховну Раду на посаду міністра закордонних справ лояльного представника та сформувати нову команду у власних інтересах, що відповідатиме за формування міжнародного курсу країни.
З гри будуть вилучені послідовники Петра Порошенка, тому втратити своє місце має бути готова і віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе. Володимир Зеленський отримає змогу встановити повний контроль над зовнішньополітичним порядком денним, не допускаючи повторення конфліктів всередині управлінської системи.
По-друге, між Офісом президента та Верховною Радою нового скликання зберігатиметься баланс відносного збереження курсу євроатлантичної інтеграції.
По-третє, малоймовірним видається сценарій відмови від співробітництва з Міжнародним валютним фондом чи радикальна зміна підходів до взаємодії з установою.
Парламентська більшість дозволятиме Слузі народу самостійно впроваджувати зміни, яких очікують наші західні партнери, зокрема земельну реформу. У разі формування однопартійної більшості як президент, так і пропрезидентська політична сила отримають широку автономію у веденні діалогу із іноземними кредиторами, що розв’язуватиме руки для дипломатичних маневрів.
По-четверте, команда Зе отримає самостійність у діях на двох найбільш неоднозначних кейсах української політики – переговорах з Російською Федерацією та мінському процесі.
Читайте: Хто стане наступним прем’єр-міністром України: потенційні прізвища і реальні імена
Завдяки потенційній монокоаліції Володимир Зеленський отримає кращі позиції, ніж були у Петра Порошенка, коли у Верховній Раді попереднього скликання не вистачило б голосів для ухвалення політичного пакету Мінських домовленостей, навіть якби бойовики не порушували режим припинення вогню.
Наразі, якщо на лінії розмежування будуть забезпечені необхідні заходи безпеки, а представники окупаційних адміністрацій здійснять відведення своїх сил, Франція, Німеччина і США актуалізують питання імплементації політичного блоку угод, посилюючи тиск на українське керівництво.
Читайте: Вибори до Верховної Ради 2019: чи підуть Вакарчук та Тимошенко у коаліцію
Єдиний проблемний аспект може виникнути у разі бажання Слуги народу внести конституційні правки в частині, що стосується особливого статусу Донбасу (передбачено Мінськими домовленостями), адже ухвалення змін у найвищий закон потребує більшої кількості голосів (2/3 від складу), яких партії може не вистачити без формування політичних союзів.
Водночас Володимир Зеленський та Слуга народу отримають широкі повноваження щодо встановлення прямого діалогу з російською стороною та формування власної переговорної позиції, чим вони, найімовірніше, скористаються.
Автор: Антон Найчук, директор Фонду громадської дипломатії.