Довіра, рівність і свобода! Формула успішної демократії у світі

Міжнародний день демократії проголошений Генеральною Асамблеєю ООН 13 грудня 2007 року, а відзначається він щорічно 15 вересня.

Резолюція пропонує державам-членам ООН, урядовим та неурядовим організаціям, приватним особам відзначати цей день для підвищення інформованості громадськості.

Що таке демократія

Демократія – це форма організації і здійснення політичної влади народу, заснована на рівноправній участі громадян у формуванні органів держави та контролі їх діяльності.

Сутність демократії полягає у праві народу формувати органи державної влади, а через них – безпосередньо керувати своїми справами.

Ознаки демократії

Характерною особливістю демократії вважають те, що носієм і джерелом влади є народ.

Крім того, він наділений реальною можливістю змінювати склад представницьких органів.

Демократія визнає політичну свободу та рівноправність громадян, а також спрямована на реалізацію їхніх прав і свобод.

Разом із тим, демократичне суспільство передбачає взаємну юридичну відповідальність держави та громадянина, а також правозаконність.

Принципи демократії:

• політична свобода
• рівноправність громадян та їх об’єднань
• поділ влади
• виборність
• прийняття рішення за більшістю голосів при дотриманні прав меншості.

Сьогодні кількість функціонуючих демократичних режимів у світі є найбільшою за всю світову історію.

Значна частина населення світу живуть у країнах, де періодично проводяться вибори, а народ проголошується джерелом політичної влади.

Вибори, навіть коли вони сфальсифіковані, стали істотним ритуалом легітимізації влади.

У 2018 році рейтинг країн світу за показником рівня демократії (The Democracy Index) очолила Норвегія.

У топ-5 також увійшли Ісландія, Швеція, Нова Зеландія і Данія.

Читайте: Україна піднялася у рейтингу демократії The Economist на 6 позицій

Показник розраховують, враховуючи виборчий процес і плюралізм, громадянські свободи, функціонування влади, політичну участь і політичну культуру країни.

З огляду на рейтинг демократії, ми вирішили розглянути функціонування демократії у Норвегії, Швеції і Данії.

Як працює демократія у Швеції

Становлення системи парламентської демократії у Швеції відбулося ще в перші десятиліття 20 століття.

У 1842 році в Швеції ввели загальну народну освіту, тобто всі діти повинні були ходити до школи. Це стало важливою умовою для демократичного розвитку.

Крім того, в кінці 19 століття у країні виникли народні рухи (рух за тверезість, вільні церкви, жіночий рух, робітничий рух і політичні партії).

Організуючись у групи, людям стало легше боротися за зміни в суспільстві.

У результаті реформи виборчого права в 1909 році рівним правом голосу було наділене все чоловіче населення країни. У 1921 році це право було поширене також на жінок.

З 1973 року главою держави є король. Однак він не має політичних повноважень і не бере участі в політичному житті.

У його компетенції – церемоніальні функції. Тобто, він більше символ Швеції – і для власних підданих, і для світу.

Швеція – вільне та відкрите суспільство, де громадяни мають право на участь у демонстраціях, свободу самовираження, свободу друку, право безперешкодного доступу до природних угідь, а також право контролювати дії влади.

Швеція стала першою країною у світі, яка прийняла закон про свободу друку. Особам, які надають відомості ЗМІ, забезпечують анонімність, а самих журналістів захищають від примусу до розкриття джерел інформації.

Акт про свободу самовираження відображає принципи, закріплені в Акті про свободу друку, серед яких – заборона на цензуру, свобода передачі інформації та право на анонімність.

До речі, у Швеції існує система субсидій для преси. Це дозволяє підтримувати дрібні видання в умовах конкуренції, забезпечує різноманітність друкованих видань і висвітлення подій з різних сторін.

Цікаво, що в 2010 році Швеція розділила з Фінляндією, Ісландією, Норвегією і Нідерландами перше місце в щорічному світовому рейтингу Журналістів без кордонів, що оцінює ступінь свободи ЗМІ.

Громадську владу в Швеції чинять у дусі поваги рівності всіх людей, свободи та гідності кожного.

Суспільство має забезпечувати конституційний захист прав на працю, житло та освіту, а також сприяти соціальній забезпеченості людини.

Закони та інші правові акти не повинні призводити до дискримінації за расовою, національною чи статевою ознакою.

Як працює демократія у Данії

Форма правління у Данії – конституційна монархія. Фундаментальні цінності датчан включають прагнення до свободи та рівності, яких вони досягли в результаті затяжної боротьби з іншими державами протягом 18 і 19 століть.

Перша конституція була підписана в 1849 році. Було сформовано уряд, що складається з нижньої палати (Фолькетинг) і верхньої палати (Ландстинг).

Ухвалення головного закону – конституції – є найважливішим кроком у формуванні державності й суверенності Данії.

В основі моделі добробуту Данії лежить принцип допомоги всім громадянам, незалежно від їхнього соціального чи сімейного статусу.

Система універсальна – підтримка надається кожній людині окремо. Наприклад, заміжня жінка має права незалежно від чоловіка.

У Данії довіра будується на ставленні людини до інших людей і на відкритості суспільства.

Наприклад, тут батьки не бояться залишати своїх дітей у візку просто на вулиці, поки самі сидять у кафе чи ходять по магазинах.

Демократія – це не тільки те, як голосувати, але і як жити разом. У Данії всіх людей сприймають як рівних, а держава працює над таким сприйняттям.

– Уряд Данії сприяє тому, щоб багаті жили при капіталізмі, а бідні – при соціалізмі.

Люди, які живуть добре, піклуються про тих, хто живе гірше, – розповідає Єва Марія Барлозі, заступник глави датської місії в Україні.

Більш того, для датських політиків дуже важливо показувати близькість до народу, інакше їх ніхто не переобере на посади.

Вони проводять відкриті зустрічі, де звітують про виконану роботу та вислуховують критику.

Також чиновники будь-якої ланки не бачать нічого ганебного в тому, щоб їздити містом на велосипеді.

Данські громадяни часто незадоволені політиками, але уряд робить все можливе для збереження довіри до політичної системи.

– Датська виборча система дуже складна, але людям все одно, тому що вони їй довіряють, – пояснює Єва Марія Барлозі.

Як працює демократія у Норвегії

Демократія у Норвегії вкорінювалася досить повільними темпами та довго не могла витіснити широкі повноваження правлячих монархів, у тому числі, короля Гаральда V.

У 90-х роках минулого століття з’явилися перші законодавчі акти, в яких Норвегія згадувалася як вільна й незалежна країна.

Згодом поряд із правлінням короля у Норвегії з’явився законодавчий орган – парламент (Стортинг).

Почали формуватися політичні партії, робота яких була спрямована на боротьбу за права певних верств населення.

Парламент отримав можливість видавати законодавчі документи та складати бюджет країни.

Вибори в парламент почали проходити з дотриманням демократичних принципів.

Сьогодні Норвегія – прозоре суспільство, де нерівність сходить нанівець, а демократичні цінності охороняються депутатами з усіх верств суспільства.

Завдяки норвезьким політикам, корупція у країні залишається на рекордно низькому рівні.

Зв’язки між правлячою елітою та істеблішментом залишаються тільки на державному рівні.

Кожен громадянин Норвегії має доступ до участі в політиці, для цього йому не обов’язково бути багатим.

Традиція публікувати податкові декларації, з якими може ознайомитися кожен житель країни, практично унікальна для сучасного суспільства, сходить до 19 століття і сприяє створенню відкритого суспільства в Норвегії.

З появою інтернету отримати інформацію про доходи мера, сусіда чи місцевого торговця можна на сайті Міністерства фінансів Норвегії.

Це дозволяє оперативно виявити тих, хто не платить податки, особливо серед дуже багатих громадян.

– “Демократія близькості” спрощує доступ звичайним громадянам до процесу прийняття рішень і суспільних засобів: норвежці мають більше засобів контролю над муніципальною економікою, ніж хтось ще, – зазначив Гру Шлеттемарк, глава норвезького відділення Transparency International.

Крім того, завдяки соціал-демократії Норвегія змогла досягти “тристороннього співробітництва” між державою, профспілками та підприємцями.

Найкращі міста для бізнесу

Журнал Forbes у вересневому номері опублікував рейтинг українських міст для ведення бізнесу. Перше місце зайняв Івано-Франківськ.

У топ-10 увійшли Вінниця, Львів, Київ, Тернопіль, Ужгород, Дніпро, Хмельницький, Одеса та Харків.