Нам з неба нічого не падає. Історія трьох переселенців з Донбасу

Вже другий рік Ірина з Донецька навчає лучан мистецтву. На заняттях пишуть картини, плетуть з бісеру, ліплять з пластеліну, опановують техніку декупажу. Жінка допомагає розкрити таланти, про які люди  навіть не здогадувались. Відкрити свою студію мистецтва Ірина мріяла давно. Та в Донецьку все не вистачало часу – робота податківцем. Залишивши рідне місто у 2015-му через війну, мрію втілила аж у Луцьку. Майже 30 жінок збираються тут двічі на тиждень.

Школу карате в Черкасах – також заснував переселенець. Олександр – переїхав з Макіївки. На Черкащині – вирішив продовжувати справу, якою займався і вдома.

– Нам з неба нічого не падає, треба щось робити окрім того, щоб сидіти жалітися, ми хочемо свої ідеї втілювати, шукаємо можливості, соціальні проекти робимо, – каже тренер з карате та майстер спорту міжнародного класу Олександр Решетняк.

Нині у місті має вже 3 відділення школи карате. Навчають дітей від 3-14 років, є група і для дорослих. Загалом близько 130 відвідувачів. Одне заняття коштує 20 гривень, абонемент на місяць – 200.

Пан Анатолій покинув рідний Торез щойно почали стріляти. Разом з родиною на Дніпропетровщину перевіз і пасіку. Бджолярством займається 10 років. Нещодавно на розвиток власної справи виграв майже 20 тис. грн гранту від литовського уряду. На його міні-фермі 7 вуликів. Каже, через цьогорічні квітневі морози – сезон був не надто вдалим. Та все-одно – чистий прибуток – 11 тис. грн.

В ідеальні сезони лише з одного вулика можна отримати і 60 кг меду. Аби наступного року бджоли були здорові, а мед якісний – готує їх до зими. З Тореза Анатолій перевіз і голубів. Та це не бізнес, а насолода для душі.