Підлітки виїжджають за кордон: соціологи попереджають про ризик демографічної ями

В Україні все частіше говорять про проблему виїзду підлітків за кордон. Хоча мобілізація у нас із 25 років, виїзд чоловікам заборонений уже з 18, тож молоді люди перетинають кордон до повноліття.

Найчастіше прямують до Польщі, Словаччини, Чехії та Німеччини. Зі знанням мови – тамтешні університети безплатні для наших дітей. Скільки саме виїхало юнаків – невідомо, статистики не веде ані Міністерство освіти, ані Держприкордонслужба.

Підлітки виїжджають за кордон

Олександр Мисан уже три місяці живе у Словаччині. Рішення виїхати ухвалив раптово на початку літа і перетнув кордон за місяць до повноліття.

— Я розумів, що це мій останній шанс виїхати, тому я розумів, що мені треба діяти швидко. Ти просто розумієш, що все, не виїхав і кордони закриті для тебе, – сказав Олександр.

Його тато – військовослужбовець ЗСУ, хоча, маючи чотирьох дітей, міг не служити. У сина інші плани – він вступив до університету словацького містечка Нітра. Для українців навчання безплатне, вступних іспитів немає. Тож наших тут чимало.

За словами Олександра, саме в цей університет до гуртожитку заселилось 600 українців лише цього року.

Читайте також

Україна планує мобілізувати додатково 160 тис. людей – секретар РНБО

У профтехучилищі в Чернівецькій області, де вчать трактористів та електрозварювальників, цього року кожен другий випускник не встиг отримати диплом. У ПТУ пояснюють це тим, що батьки забирають дітей за кордон до досягнення 18-річчя.

Вивезти сина наступного року, щойно він закінчить 11 клас, планує і Тетяна. Університет вже обрали в Чехії. Жінка не приховує – хоче врятувати хлопця від мобілізації. А періодичні заяви про зниження мобілізаційного віку лише посилюють бажання.

— Ще нещодавно казали, що мобілізація з 27, потім вік знизили – з 25, тому я не маю гарантій, що через рік-два цей вік буде знижено з 21, а потім ще менше. Бентежать розмови, коли кажуть, що і в 14 років хлопці можуть тримати зброю в руках, – каже жінка.

Часто саме батьки ухвалюють рішення про виїзд за кордон і нерідко це викликає спротив підлітків.

— Хлопці говорили про те, що хочуть воювати, але дорослі, через відчуття втрати, страху, намагаються їх виштовхнути, і доходить до великих напружених ситуацій. Ті з підлітків, хто виїхав, говорять, що готові повернутися, і якраз багато запитів, стикаюся з тим, що адаптація проходить доволі важко, – каже психотерапевт Вікторія Соловйова.

Федорові Ющуку щойно виповнилося 18 років. Цього літа він повернувся до України з Португалії, куди вимушено виїхав із Дніпра два роки тому. Перші кілька місяців за кордоном, каже, були найважчими.

— Окрім того, що ти потрапляєш у нове суспільство, з новою культурою, мовою, людьми, у тебе ще є відчуття, що це не твій вибір, у тебе просто відібрали дім, твоє життя, твоїх друзів, твоє хобі – я баскетболом займався – його взяли і забрали, – розповів хлопець.

За два роки Федір знайшов чимало друзів, вивчив мову, закінчив місцеву школу і вже обирав університет для вступу. Але зрозумів, що хоче повернутися до України.

Читайте також

Майже чверть українців не планують повертатися до України – дослідження

Нині він на першому курсі Київської школи економіки. Щоби повернути з-за кордону більше молоді, цей університет запровадив навіть спеціальний грант – Come back home. Він покриває повністю навчання і частково проживання в Києві тим, у кого високі бали з НМТ. Так уже вдалося повернути додому кілька десятків хлопців та дівчат. Хоч через це заклад зіткнувся із хейтом.

Ще один чинник, який теж виштовхує молодь, є якість освіти, що підтверджують батьки. Для свого молодшого сина Ірина Тимчишин придивляється до університетів Європи, бо освітою старшого – не задоволена.

— Він навчається 4 роки в КПІ, і вже чотири роки він вчиться дистанційно, жодного очного навчання немає. Тут про якісне навчання важко говорити, – каже жінка.

Міносвіти проблему визнають. Багато університетів у прифронтових містах не мають достатньо укриттів, бракує коштів навіть на це. Тож говорити про додаткові грантові програми сьогодні рано.

Заступник міністра освіти і науки України Михайло Винницький зазначає, що левова частка від держбюджету йде на оборону, адже насамперед йдеться про кордон та безпеку.

Скільки саме 17-річних хлопців виїхало за кордон – невідомо, ані в Міністерства освіти, ані в ДПСУ. Соціологи кажуть, їх чимало, і це може бути демографічна яма. Зупинити ці процеси, поки війна, – складно. Але зменшити – можна.

Важливо також допомогти студентам і випускникам із працевлаштуванням, адже знайти перше місце роботи без досвіду – важко. Уряд працює над цим. Там переконані, що після завершення війни молодь буде повертатися додому. Бо навіть попри післявоєнну нестабільність, саме тут буде найбільше можливостей себе реалізувати.

Головне, щоб в країні не утвердився поділ суспільства: на тих, хто залишився, і тих, хто виїхав. Адже це вигідно лише Росії.

Читайте також

Мобілізацію та воєнний стан в Україні продовжено: Рада підтримала законопроєкти