Хоча ВРУ не проголосувала за законопроект 6688 і відправила його на доопрацювання у профільний комітет, на думку експертів, це не означає, що в майбутньому цей або подібний закон не буде прийнятий.
Про що мова
Законопроект передбачає внесення змін до 10 існуючих законів
На практиці документ дозволяє блокування сайтів на 48 годин за клопотанням слідчого за погодженням з прокурором. Ініціатива пропонує блокувати сайти без рішення суду на строк від трьох місяців до трьох років, і зобов’язує провайдерів встановлювати обладнання для аналізу трафіку (Deep Packet Inspection). Таке блокування обійти досить складно.
Дотримання виконання положень закону покладається на СБУ і таким чином розширює функції силовиків. Законопроект нівелює будь-яку приватність у мережі – документ включає позиції про створення списку інтернет-користувачів та фільтрацію трафіку.
Чи покращить закон безпеку в інтернеті
На думку експертів спроби інформаційного блокування, які пропонує законопроект, не вирішать проблеми кібербезпеки. Від цифрових загроз убезпечити може реагування та попередження.
Мова йде про ліцензійне програмне забезпечення та роботу антивірусів. Свою справу мають виконувати і комп’ютерні спеціалісти, які повинні вчасно виявляти загрози і не дозволяти їм наносити збитки користувачам.
Що зміниться для інтернет-користувачів
Найголовніше – ніякої мови про приватність або свободу, за запропонованих умов, у мережі не може йти. Аналіз інтернет-трафіку, якого вимагає від провайдерів документ, унеможливлює анонімність.
Це означає, що держава може отримати інформацію про історію інтернет-сеансів будь-якого громадянина. Теоретично СБУ та будь-хто, пов’язаний зі службою, можуть отримати дані про листування та історію в мережі будь-кого з нас.
Крім того, що користувачам доведеться забути про персональну безпеку, на них чекає ще й погіршення інтернет-послуг. Експерти вказують на можливість сповільнення швидкості інтернету через встановлення відстежуючого обладнання DPI.
Воно дозволить проводити найглибший аналіз роботи в інтернеті, включаючи листування, говорить голова телекомунікаційної палати України Тетяна Попова.
– Це обладнання, яке може робити будь-що, в тому числі перехоплення, моніторинг, фільтрацію трафіку.
Представники інтернет-бізнесу взагалі ризикують залишитись без майданчика для роботи. Адже вони не мають жодних гарантій, що їх платформи не закриють недобросовісні конкуренти.
До речі, недешева техніка DPI встановлюється за рахунок провайдерів. Аби компенсувати свої збитки, компанії, скоріш за все, закладуть компенсацію витрат у вартість своїх послуг для користувачів.
А що у інших
Практику контролю за своїми громадянами в інтернеті не без провалів намагаються реалізувати Росія, Туреччина, Єгипет, Китай та ще кілька не найдемократичніших країн. І зараз Україна ризикує долучитись до їх кола.
Якщо законопроект запрацює без змін, можливість користуватись інтернетом і особистий простір в мережі будуть контролюватися владою та силовиками, які вирішуватимуть, до яких ресурсів давати доступ населенню, а до яких – ні.
В той же час в європейських країнах, цінності яких Україна з перемінним успіхом намагається розділяти, і які так само, як і ми, є об’єктами потенційних та реальних терористичних загроз, тенденція протилежна. В ЄС планомірно посилюють захист персональних даних в мережі. В ОБСЄ, до речі, вже є негативна реакція на український законопроект.
Елемент цензури
Експерти та правозахисники вбачають ще один ризик, який створює законопроект. Онлайн-ЗМІ, які містять незручну для впливових сил інформацію, можуть дуже швидко бути заблокованими.
Такий елемент тиску на доступ громадян до джерел інформації досить зручний. І з’явився він перед 2019 роком, коли відбудуться вибори президента, а після них – і парламентські, скоріш за все, не випадково.
– Ми входимо в фазу виборів. Раніше елементом впливу була паперова преса. Можна було зачинити таке видання. Зараз агентом впливу є інтернет, де досить швидко розповсюджується інформація. Тому, коли ми маємо важіль впливу на такий великий інформаційний простір, як інтернет – вже можна маніпулювати, блокувати інформацію, яка там є, – вважає голова правління Інтернет Асоціації України Олександр Федієнко.
Поле для маніпуляцій, на думку експерта, вже закладене в законопроекті. Адже чіткого переліку, за що можуть заблокувати інтернет-ресурс, немає. А це означає, що силовики, які мають відповідні повноваження, на власний розсуд визначатимуть, яка інформація несе загрозу нацбезпеці.
Перспективи прийняття
Вперше депутатське дітище потрапило до порядку денного Верховної Ради минулого року. Кілька разів документ завертали. І на даний момент він знаходиться на розгляді профільного комітету ВР з питань нацбезпеки і оборони. Хоча раніше сам комітет рекомендував Раді проголосувати за поточну редакцію документа.
Зважаючи на те, що сесійна діяльність восьмої сесії завершилась, прийняти документ парламентарі можуть вже восени.
В асоціації телекомунікаційної палати повідомили, що напередодні закриття нинішньої сесії автори проекту визнали його недосконалість і запросили до редагування законопроекту експертів.
Однак, зважаючи на досвід річної давнини, не слід сподіватись, що на цьому спроби узаконити контроль над українським інтернет-простором завершиться. У липні 2017 року в парламенті провалилась спроба протягнути подібний проект №6676. Як наслідок, вже через два дні був ініційований нинішній законопроект.
Чи все так погано
Ініціатива боротьби з сучасними методами тероризму схвальна. Однак реалізація шкутильгає. Що стосується кіберзагроз на кшталт масштабних вірусних атак, від яких Україна потерпала минулоріч, то методи, які пропонує законопроект, на думку програмістів, навряд чи зможуть їх вирішити.
Якщо ж проаналізувати боротьбу в інтернеті з ідеологічно ворожою інформацією, досвід інших країн демонструє провал ідеї заборони будь-чого в мережі. Щоб далеко не ходити, можна згадати спроби блокування Телеграм в Росії.
Та й сама Україна, яка рік тому заблокувала низку російських сайтів, не змогла повністю завадити переходу на заборонені ресурси. Користувачі, які не хотіли залишатись без пропагандистських платформ, все одно знайшли методи туди проникнути.
На жаль, досвід не наштовхує законотворців на думку про те, що можливо доцільніше було б не забороняти щось, а запропонувати громадянам якісну альтернативу, яка зробить потенційно загрозливі ресурси просто нецікавими для користувачів.
Фото: уніан, dreamstime
Яна Семенюк
