Перепис населення 2001 року відклався в моїй пам’яті не виразно. Я ще була дитиною. Це був вихідний день. У двері постукала молода жінка з текою. Вона переглядала паспорт моєї матері та моє свідоцтво про народження. Не дивлячись на те, що застати усіх вдома їй не вдалось, данні про відсутніх членів родини жінка записала на віру.
Завдяки тому, що мама давала лічильниці (саме так їх офіційно і називали) дані про те, що ще у 80-х кілька років жила закордоном, я, хоч і була дитиною, проте зрозуміла, що перепис – річ дуже рідкісна. Пройшло 17 років з тих пір, і виявилось, що висновок був вірний.
Історія українського перепису
Після єдиного масштабного перепису в історії незалежної України оновлення даних про кількісний склад населення переносилось кілька разів. В усіх цивілізованих країнах за рекомендацією ООН опитування проходить раз на 10 років.
Тож, відповідно, наступний перепис мав би відбутись у 2010 році. Однак через брак фінансування його переносили кілька разів – на 2012, 2013 і 2016 роки. І ось мова про необхідність порахувати населення знову зазвучала.
Очевидно, що з часів 2001 року, коли нас налічувалось майже 48,5 мільйонів, цифри будуть значно скромнішими. За даними Держстату, зараз українців трохи більше 42 мільойнів.
Як рахуватимуть цього разу
Ходити з теками по домівкам українців статисти вже не будуть. У грудні 2019 році відбудеться пілотний перепис в Оболонському районі Києва та Бородянському районі Київщини. Усі дані заноситимуть одразу до електронного реєстру. Таким чином працівники мають відпрацювати механізм всеукраїнського опитування, яке проведуть у 2020 році.
На всеукраїнський перепис необхідно приблизно 1 мільярд гривень. Ці кошти мають піти на заробітну плату анкетувальників, планшети й інше обладнання для роботи.
Незважаючи на допомогу сучасних технологій, цього разу перед організаторами перепису стоїть складніше завдання, ніж у 2001 році. Число українців, що живуть не за місцем реєстрації, значно виросло. Сюди входить як молодь, яка змінила житло, так і внутрішньо переміщені особи. І не варто забувати про мільйони трудових мігрантів.
Тож працівники, які будуть проводити опитування, мають попіклуватись не лише про точність даних, які вони отримають, а й про довіру респондентів. Вони мають вміти доступно пояснити опитуваним, що отримані дані будуть захищеними, а перепис не має жодного відношення до контролю.
Як це роблять інші
Останній перепис населення обійшовся Україні у 100 мільйонів гривень. У перерахунку на долари США та беручи до уваги рівень інфляції 2001 року, на одного респондента витратили менше, ніж півдолара. Зважаючи на прогнози на опитуваня-2020, витрати сягнуть 90 центів на одну людину.
Це рівень Індії та Китаю. Під час останніх переписів в цих країнах витратили приблизно стільки ж у розрахунку на одну особу. Можливо, найдорожче опитування проводять у США. У 2010 році там на одного американця витратили 42 долари. У Канаді та Великій Британії на одного жителя припадає в середньому в два рази менше – 16-20 доларів.
Дивлячись на ці цифри, можна зробити висновок, що Україна платить не таку вже й велику ціну за знання реального стану речей. Однак у Фінляндії цей показник складає всього 27 центів на одну людину. У північній країні від перепису вирішили відмовитись через впровадження електронних технологій реєстру. Фіни проводять вибіркові опитування, а отримані дані вносять до реєстрів.
Для України така практика поки, нажаль, залишається нереальною. Адже для її впровадження необхідно, щоб усі дані про населення країни були автоматизовані та внесені до електронних баз.
Навіщо потрібен перепис населення
Дані, які регулярно публікує українська служба статистики, не відповідають дійсності, вважають соціологи. За підрахунками Центру економічної стратегії, з часу останнього перепису лише 6 мільйонів українців поїхали на заробітки або проживання до інших країн.
Ця цифра дорівнює тій, що повідомляє Держстат. Виходить, що до офіційної статистики треба додати різницю, яка існує через низьку народжуваність та високу смертність.
Зважаючи на те, що усі державні програми, зокрема і економічні, базуються на інформації про чисельність населення, новий перепис дасть змогу ефективніше розподіляти фінансові ресурси. Скоріш за все, коригуватимуться суми субвенцій.
– Peзультати цього пepeпису стануть базою для пpогнозування і упpавління соціально-eкономічним pозвитком Укpаїни. Також цe має допомогти в плануванні та peалізації бюджeту, здійснeнні соціально-дeмогpафічної політики та peгулюванні мігpаційних процесів, – говорить директор інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.
Крім того, перепис полегшить роботу економістів та соціологів. Зараз вони роблять прогнози на основі даних Держстату про кількість жителів різних регіонів України. Зважаючи на їх неточність, так само може відрізнятись реальний стан справ від даних соціологічних досліджень.
І насамкінець, отримана інформація допоможе оцінити повну демографічну картину. Усі розуміють, що на практиці українців виявиться менше, ніж офіційно зареєстровано зараз. Однак перепис дасть знання і про різні аспекти нашого життя – скільки співвітчизників проживає в містах та селах, їх сімейний стан та чисельність різних вікових категорій.
Проблема перепису
Єдиний недолік перепису населення – це те, що проводити його необхідно було, як мовиться, ще вчора. Дані, якими користуються при прийнятті соціальних рішень, як вже зазначалось, базуються на інформації про нашу чисельність.
Через невідповідність реальності цифрам на папері, виникає можливість маніпуляцій у сфері прожиткового мінімуму, рівня життя, а також росте вірогідність помилок при реалізації пенсійної реформи, яка базується на кількості працюючого населення.
Підготовка до виборів, що відбудуться раніше за перепис населення, так само потребує коректних даних про українське населення. Через те, що дізнатись регіональний розподіл кількості виборців немає можливості, виникає ризик використання схеми “мертвих душ”.
Якщо ж говорити про застосування брудних схем на дільницях можна лише гіпотетично, то вигода від перепису для тих же політичних партій цілком реальна. Адже дійсний стан речей допомагає вибудувати більш ефективну передвиборчу програму. Тож проводити перепис дійсно необхідно. Принаймні до тих пір, поки в Україні не будуть створені електронні бази даних, які підтримуватимуть актуальну інформацію повсякчас.
Фото: уніан, dreamstime
Яна Семенюк