Від священика до Героя України – чим відомий патріарх Філарет
Майбутній патріарх народився у 1929 році на Донбасі в селі Благодатному. У ранні роки йому довелося пережити чимало незгод, оскільки його дідусь загинув під час Голодомору в Україні, а батько – під час битви за Дніпро (1943 рік). Саме остання смерть сильно вплинула на світогляд Михайла Денисенка (патріарх Філарет) та його рішення стати священиком.
Чернечий постриг з ім’ям Філарета Денисенко прийняв у 1950-му році під час навчання у Московській духовній академії. Того ж року він був покладений в сан ієродиякона, а наступного року – в сан ієромонаха. Після випуску викладав Священне письмо в Московській духовній семінарії.
Після багатьох років роботи інспектором, в 1958 році Філарета звели у сан архімандрита та призначили ректором Київської духовної семінарії, а через два роки він став керівником справами Українського Екзархату і настоятелем Володимирського собору у Києві.
Наступним великим кроком для українського церковника стало зведення у сан архієпископа, після чого його призначили постійним членом Священного Синоду, Екзархом України, архієпископом Київським і Галицьким.
Сан митрополита Філарет отримав у 1968 році, а три роки потому Святійший патріарх Пимен дозволив йому носити дві панагії.
За часи, коли Україна знаходилася в складі СРСР, Михайло Денисенко отримав багато орденів, серед яких й орден Дружби народів.
Однією з його найбільших заслуг тих часів є участь в конференції ЮНЕСКО до 1000-ліття хрещення Русі. Саме Філарету довелося виконувати відповідну підготовку з проведення святкування, оскільки патріарх Пимен був тяжко хворий.
Хоча Філарет й довгий час знаходився під впливом Москви, він завжди мріяв про самостійність української церкви. Перші кроки до цього почалися іще в 1990 році, коли Єпископат Української православної церкви прийняв рішення звернутися до РПЦ, аби надати Українській православній церкві самостійність.
У жовтні того ж року Архієрейський Собор РПЦ зробив УПЦ самостійною і незалежною, а Філарет став її предстоятелем.
Після того, як 24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність, тоді іще митрополит Філарет почав боротьбу за автокефальну українську церкву.
На початку листопада він скликав Собор Української православної церкви, на якому одноголосно прийняли рішення щодо автокефалії та звернулися з ним до РПЦ.
Російська православна церква під час Собору у квітні 1992 року вирішила перенести розгляд питання автокефалії УПЦ на наступний Собор, але практично взяла з Філарета обіцянку про те, що він проситиме про відхід з київської митрополичої кафедри на Соборі УПЦ.
Проте згодом Філарет заявив, що ці слова були сказані під тиском і він не збирається робити нічого подібного, після чого РПЦ вирішила “покарати” церковника, за нібито порушення клятви та різноманітні самочинні дії і зняла з нього всі ступені священства.
Проте після цього Філарет не зупинився і почав відкрито критикувати дії РПЦ, звинувачуючи її у порушенні канонів протягом усієї своєї історії. Крім того, він засуджував проведений у 1992 році так званий Харківський Собор, який був незаконно скликаний єпархіальним архієреєм Харківським. Подібний Собор мав право скликати тільки сам Філарет.
Наступним етапом у боротьбі Філарета стало скликання Всеукраїнського Православного Собору, на якому невелика кількість громад УПЦ митрополита та Українська автокефальна православна церква об’єдналися в УПЦ КП, яка призначила Філарета заступником патріарха Київського і всієї Руси-України, визнавши рішення РПЦ щодо позбавлення його усіх ступенів священства незаконним.
22 жовтня Філарет був обраний патріархом Київським і всієї Руси-України, після чого він почав іще більше працювати над створенням автокефальної церкви в Україні.
За свій внесок у розбудову української церкви та іншу церковну діяльність патріарх отримав багато державних нагород.
Під час подій Євромайдану виражав підтримку протестувальникам. Під час тих же подій він відмовився від ордену За заслуги від президента Віктора Януковича та від ордена святого апостола Іоана Богослова, оскільки вважав, що не має права отримувати нагороди за тих умов, що склалися в Україні на той час.
Його мрія щодо автокефалії української церкви стала трохи ближчою 18 квітня 2018 року, коли патріарх разом з митрополитами Макарієм та Онуфрієм передав президенту Петру Порошенку підписи 40 архієреїв Київського патріархату, 12 архієреїв автокефальної церкви, приблизно 10 архієреїв Московського патріархату зі зверненням до Вселенського патріархату надати томос про автокефалію Українській церкві.
Православну церкву України було створено через кілька місяців після цього – 15 грудня, проте Філарет її не очолив. Менш ніж через місяць, 6 січня митрополит Епіфаній отримав томос про автокефалію Православної церкви України.
Однак заслуги Філарета у цій довгій боротьбі не залишилися непоміченими і тому 8 січня 2019 року президент Петро Порошенко нагородив його званням Героя України.
До слова, на телеканалі ICTV вийшов документальний фільм, в якому можна дізнатися історію створення Православної церкви України.