Фукусіма 2011: як Японія подолала наслідки страшної катастрофи на АЕС

Сумну річницю відзначають у Японії. 11-го березня 10 років тому сталася аварія на атомній електростанції Фукусіма – після землетрусу й цунамі. Токіо звернулося по допомогу до українських вчених, адже ті мали унікальні знання після аварії на Чорнобильській АЕС. Нині наші науковці працюють в Японії в університеті Фукусіма і мають свою оцінку на події 10 річної давнини та відновлення забруднених територій.

10 років тому Японія пережила найпотужніший в історії країни землетрус, підземні поштовхи спричинилися цунамі – і неочікувано висока вода повалилася на АЕС Фукусіма, розташовану просто на березі моря. Дамбу побудували п’ять метрів заввишки, хвилі прийшли втричі вищі. Масштаби природного лиха вразили весь світ, каже посол України в Японії.

– У 2016-му році я стояв там, де вдарила хвиля. На зруйнованому корпусі реактора, в який вдарила хвиля, є відмітка – вражає, – зазначає посол України в Японії Сергій Корсунський.

Спочатку автоматика відключила реактори – це було за планом, але ніхто не розрахував, що цунамі затоплять підвали, де розташовані батареї та резервні генератори. Відповідно не було струму – помпи качали холодну морську воду для охолодження реакторів. І сталися вибухи в трьох блоках. Уряд евакуював понад 150 тисяч людей.

Токіо запросив українських вчених поділитися досвідом зони відчуження. Марк Железняк у 1986 році прогнозував забруднення Прип’яті та Дніпра, і його робота зменшила шкоду. Каже, що для японців Чорнобиль став машиною часу – можна побачити, що станеться в найближчі роки, на прикладі того, як нині поводиться радіоактивний цезій.

– Ніхто не скасовував фізичні закони, які діють і в Україні, і в Японії, і в Африці. Цезій розпадається за 30 років наполовину. Зараз пройшло понад 30 років після аварії – радіоактивність стала вдвічі менше, – зазначає науковець інституту радіоактивності навколишнього середовища Університету Фукусіми Марк Железняк.

Зона відчуження у Чорнобилі нині фактично заповідник, бо в природу потрапили важкі радіоактивні матеріали, в Японії ж забруднення переважно цезієм. Тому Токіо одразу зробив ставку – очистити більшість забруднених територій – адже землі в Японії мало.

– Вони знімають прошарок землі, заражений стронцієм, та складають у величезні мішки. Жодне скло не вибито, все залишилося так, як було 10 років тому. Японська традиція – не руйнувати, ментально неможливо, Фукусіма наче чекає повернення людей, – зазначає посол України в Японії Сергій Корсунський.

Українці разом з японцями працюють над очищенням лісів – це дві третини забруднених територій. Науковці стверджують – це безпечно.

– Нині на половині території прибрали радіонукліди, там потужності доз впали до безпечних. Науково обґрунтовано, що люди повертаються, – зазначає науковець інституту радіоактивності навколишнього середовища Університету Фукусіми Василь Йощенко.

Тошігару Онода – гончар у 13 поколінні. Чоловік лише нині повертається в рідний дім, розбирає завали та жалкує, що більшість його колег у Фукусіму вже не повернеться, тому що осіли в інших містах. Сам же продовжуватиме справу предків.

– Я працюю у місцевому стилі оборісома (форма японського гончарного виробництва, – Ред.). Моя мета, щоб ця традиція не перервалася і я передав знання наступним поколінням, – ділиться гончар Тошігару Онода.

Відроджується і сільське господарство – символ Фукусіми – персики. Відновили роботу і рибалки, бо океан очистився після того, як туди скинули радіоактивну воду.

– Рис вирощується з 2012 року – вирощений з неперевищенням рівнів. У префектурі Фукусіма контролювався кожен мішок рису. Зараз переважно відновлюється тестовий і промисловий вилов риби, – розповідає науковець інституту радіоактивності навколишнього середовища Університету Фукусіми Василь Йощенко.

Потужна японська економіка покладалася на атомну енергетику – там було 154 блоки, уряд пояснює громадянам необхідність їхнього відновлення.

– Навіть зараз тривають публічні дискусії щодо кожної атомної станції. З іншого боку є радіофобія. Радіація – це те, що не можна почути, відчути на смак чи на запах. Це складно зрозуміти, і тому люди не хочуть розуміти, тому що треба знати фізику і біологію, – зазначає радіобіолог Олена Паренюк.

Україна та Японія – країни, які найбільше потерпіли від аварій на АЕС. Нині вони допомагають один одному впоратися з наслідками катастроф.