Кожні три секунди помирала людина: спогади свідка Голодомору 1932-1933 років

Голодна смерть нескореному народу – у 1932-1933 роках Сталін замордував українців, які виступали проти насильницької політики Кремля.

За різними підрахунками, від 4,5 до 10 млн людей в Україні померли від голоду, коли Сталін відправляв за кордон ешелони зерна.

Так тиран карав українців, які не підтримували колективізацію та не хотіли віддавати нажите майно у власність колгоспів. Харківщина – серед областей, що потерпали найбільше.

У переддень шанування пам’яті жертв голодоморів, Факти ICTV розшукали свідка тих жахливих подій. Марія Митрофанівна Мамчій досі не може зрозуміти, за що так покарали її родину.

На околиці однієї з вулиць у Харківській області перебувала хата Мамчіїв. Одноосібники мали чотири гектари землі, корову, бика, коня. Загалом ніколи не голодували. Однак на Різдв з 1932-го на 1933 рр. батьків з трьома дітьми просто викинули з хати та все забрали.

Марії Митрофанівні було чотири роки, коли колективізація перетворила їхню заможну родину на жебраків. Так їх покарали за те, що батько відмовився вступати в колгосп. І наказали селянам не пускати до хати, інакше на них очікувала така ж доля.

Фото: Dreamstime

Вона й досі пам’ятає відчайдушний вчинок односельчанки Секлети Піднебенної – ризикуючи сімома власними дітьми, вона пустила бідолашних до хати.

– А вона каже – хай і моїх викидають! Так вона наварила бабки чавун здоровий, розстелила рядно, своїх дітей посадила. І нас посадила, погодувала, – розповіла жителька села Мирне, яка стала свідком Голодомору 1932-1933 років, Марія Мамчій.

У цей час райком партії Богодухівського району наказав забрати в селян хліб, так звані чорні мітли зачищали комори. У селах люди пухли від голоду, а для керівників апарату, які гастролювали з перевірками, влаштовували їдальні закритого типу, де ломилися столи.

– А ми що їли? Ходили, рогіз рвали, мочали та їли, – розповіла свідок Голодомору 1932-1933 років Марія Мамчій.

Фото: Depositphotos

Від голоду в українських селах кожні три секунди помирала людина, а за добу – 28 тис. осіб. Історик Ігор Шуйський родом з Богодухівщини. Він розповів, що прямо на бабусиному городі розташовані могили прапрадіда та хлопчика Миколки, якому виповнився всього рік. І таких випадків безліч.

– Не було сил в той період довезти навіть, вирити яму на сільському кладовищ, – розповів доктор філософії у галузі історії та автор книжок про Голодомор Ігор Шуйський.

Колгоспи, які не могли виконати нереальні плани хлібозаготівлі, поміщали на так звані чорні дошки. Села оточували спеціальні загони, а людей не випускали.

Богодухівці бунтували та влаштовували волинки (жіночі бунти), проте всіх арештовували. А так званих справ “за колоски” лише у цій місцевості було близько півтисячі, а в Україні – 150 тис.

Селяни тікали в обласний центр, сподіваючись вижити. З розсекречених архівів стало відомо, що люди й там помирали сотнями, а в перші три дні червня 1933 року на вулицях міста знайшли 196 трупів.

Читайте також

У сусіда із дев’яти дітей померли шестеро – розповідь Ганни Слободян, яка пережила Голодомор

Кремль намагався приховати злочини – у спорожнілі хати, яких було сотні в кожному районі, заселяли росіян та білорусів. Харків звітував про успіхи індустріалізації – випуск півтори сотні тракторів на день. А Сталін 10 млн тонн українського зерна відвантажив за кордон, збільшивши обсяги експорту у 20 разів.

За різними підрахунками, жертвами Голодомору 1932-1933 років стали від 4,5 до 10 млн людей. Сталін хотів придушити норовливих українців. Лише за перші три роки колективізації Україною прокотилося понад сім тис. протестів, а понад мільйон селян відкрито виступили проти більшовицької політики.

Це був геноцид, впевнені понад 80% сучасних українців. Геноцидом визнали голодомор у майже двох десятках країн світу, а Росія навіть не покаялася. Крім того, РФ не цурається виправдовувати злочини Кремля, а Сталіна дві третини росіян вважають успішним лідером.

Читайте також

Голодомор 1932-1933 років: що символізує акція Запали свічку