”Великий російський народ”, я зневажаю тебе за твій страх

“Великий” російський народ. Коли все почалося, у моє серці прийшла ненависть. І вона лишається. Наростаючи з кожним ударом. З кожною ракетою. Бомбою. Із кожним убитим українцем. З кожною сльозою дитини. З кожною новою сивою волосинкою моєї мами.

Але тепер через 7 днів. Через 7 найгірших днів у моєму житті, у нашому житті, у мене з’явилося ще одне почуття.

Зневага. Я зневажаю тебе, “великий російський народ”. Я зневажаю тебе за твій страх. Я зневажаю тебе за твоє лицемірство. Немає зараз у світі нікого, хто заслуговує на презирство більше, ніж “великий народ переможець”.

І вам із цією зневагою жити. Моєю зневагою. Нашим презирством. Погордженням світу.

Ми вас зневажаємо. За те, що ви, усвідомлюючи злочин Путіна, тиснетеся по кутках. Ми вас зневажаємо за те, що ви бачите вашого плешивого фюрера, бачите, що він збожеволів і нічого не робите. Знаючи, що знищуючи наше сьогодення, він вбиває і ваше майбутнє. Тому що українська нація тепер житиме вічно, а “великий народ богоносець” перетворюється на жалюгідних фашистів. Ви знаєте це і все одно боїтеся. Боїтеся врятувати себе та своїх дітей. Ви тиснетеся по кутках, коли руйнують не тільки наші будинки, але й ваші життя. Закриваючи вас у середньовічному фашизмі. Ви вже залишилися без перельотів, скоро залишитеся і без памперсів. Що ж тоді ви робитимете з продуктами свого страху?

За нами прийшли ваші солдати, але ваше мовчання означає, що вони прийдуть за вами.

Ви будете прокляті. Так. Але прокляттям вашим буде не лише наша ненависть, а й світова зневага. Зневага українця. Зневага француза та німця. Зневага албанця та поляка.

Я зневажаю тебе “великий російський народ переможець”. Ти найжалюгідніше, що зараз є на планеті.