Вчора українська та російська делегації провели переговори. Головна тема — припинення вогню. Але, звісно, що сторони передусім зустрічалися для того, щоб донести свої позиції.
Офіційний Київ говорив про негайне припинення вогню і виведення усіх російських військ з території України, нагадаю, що територія України у загально визнаних усім цивілізованим світом кордонах – це разом з Кримом та Донбасом. Москва вимагала визнання російського суверенітету над Кримом, демілітаризації України та забезпечення її нейтрального статусу.
Путін не очікував такого воєнно-суспільного спротиву, тому вчора наша делегація говорила з позиції сили, і це добре. Сьогоднішні масові ракетні обстріли, зокрема цивільних об’єктів, і те, що російський президент змусив зайти на територію України ще і білоруську армію, це відчай і відвертий та неприхований тиск Путіна, щоб на наступних переговорах вже він міг говорити з позиції сили.
Згадайте 2015-й рік, криваві бої на Донбасі під Дебальцевим, українська армія відверто програвала, народ був деморалізований, і саме тому Путін зміг нав’язати нам невигідні Мінські домовленості. Нині тактика та ж сама.
Тому зараз Росія кидає усі сили на те, щоб окупувати або хоча б оточити такі символи, як Харків, Київ, інші обласні центри. Саме тому Путін запускає ракети по житлових будинках та лікарнях. Щоб на наступних переговорах нав’язати свої умови. Такі собі Мінські домовленості-3, де буде прописаний не просто особливий статус Донбасу у Конституції, а нейтралітет усієї країни, визнання Криму російським та нерозміщення на нашій території західної зброї.
Але це просто нереальні для виконання умови, і якщо наша армія, військово-політичне керівництво та Захід зможуть дотиснути Путіна і не дадуть йому військової переваги, то умови зможемо диктувати ми. Це надважливо і для нас, і для усього цивілізованого світу. Тому зараз головне — вистояти нашим військам.