Півзахисник збірної України Дмитро Хомченовський в ексклюзивному інтерв’ю Фактам ICTV розповів про своє життя в Іспанії та причини переїзду із Зорі.
Перехід одного з лідерів луганської Зорі Дмитра Хочмченовского до складу представника Сегунди – Понферрадини – в Україні був сприйнятий дуже неоднозначно. Адже проміняти учасника єврокубків і місце в збірній України на середняка першої ліги Іспанії, дорогого коштує. Фактами вдалося поговорити з Дмитром і дізнатися, чим він керувався, приймаючи таке рішення, і наскільки він комфортно почувається на іспанській землі.
– Дмитро, в Зорі ви були лідером і викликалися під знамена збірної України. Чим продиктований ваш раптовий перехід у скромну Понферрадину, яка виступає в іспанській Сегунді?
– У Зорі я провів близько 5 років, тому настав час щось змінювати. Крім того, з’явилися додаткові обставини, через які я і вирішив залишити луганський колектив.
– Про які саме додаткові обставини йде мова?
– Була фінансова проблема, але вона не визначальна. Просто все так склалося, і я був змушений змінити обстановку.
– Якби Зоря пройшла Легію в Лізі Європи, ви б залишилися в луганській команді?
– Безперечно, я продовжив би свої виступи в луганському клубі. Для Зорі потрапляння в груповий раунд Ліги Європи було пріоритетним завданням, але, на жаль, ми не змогли пройти кваліфікацію.
– Перед переїздом в Іспанію з головним тренером Зорі Юрієм Вернидубом спілкувалися?
– Звичайно, я поговорив з Юрієм Миколайовичем, і розмова вийшла досить теплою. Він подякував мені за все, й побажав успіхів у новому клубі.
Хомченовський (ліворуч) і Любенович святкують гол у ворота Легії
– В іспанській команді ви єдиний представник Східної Європи. Наскільки важко було адаптуватися до місцевих реалій?
– Так, я дійсно єдиний футболіст в Понферрадині зі Східної Європи. Маю сказати, що в перші дні було дуже важко, особливо в побуті, адже іспанською мовою я не володію. Взагалі в Іспанії свої правила життя, які суттєво відрізняються від українських. Через 2 місяці вже трохи звик до тутешніх умов, але все одно поки не скажу, що повністю адаптувався.
– Як була вирішена проблема мовного бар’єру?
– Насправді, дуже важко бути в команді й нічого не розуміти. Зараз мені допомагає перекладач, але це тільки в тренувальному процесі. У побуті ж доводиться обходитися самому. Наразі наполегливо вивчаю іспанську, по 4 заняття в тиждень.
– Із кимось у Понферрадині вже встигли потоваришувати?
– Я навіть не очікував, що в колективі мене примуть настільки тепло. Що стосується атмосфери в самій команді, то вона дуже дружня і всі гравці між собою спілкуються абсолютно нормально. Мені ніхто не відмовляє в допомозі, партнери завжди щось підказують, дають слушні поради. Але найбільше я спілкуюся з Давидом Каяду, який раніше виступав в Україні й трохи знає російську мову (Каяду свого часу чахищав кольори Таврії та Металіста – Ред.).
Презинтація Дмитра Хомчановського в Понферрадині
– Якщо порівняти зарплатні відомості в Зорі і Понферрадині, де футболісти отримують більше?
– Я, правда, не знаю які тут у хлопців зарплати. Але, думаю, вони трохи нижче, ніж у Зорі.
– Наскільки дороге життя в Іспанії?
– Набагато дорожче, ніж в Україні. Продукти, дороги, послуги – тут з українськими цінами не порівняти.
– Як влаштувалися в Понферраді? Ви переїхали один чи з родиною?
– Усе добре. Я переїхав з дружиною, живемо в квартирі. Ми оселилися в районі з розвинутою інфраструктурою, тому все, що потрібно, знаходиться поруч.
– Ви вже обзавелися машиною в Іспанії?
– Так, купив маленьку звичайну машину. В Іспанії не так, як в Україні, і машин преміум класу дуже мало.
– Понферрада відома своїм замком Тамплієрів та хамоном. Ви вже встигли побувати в замку легендарного Ордена і скуштувати фірмовий іспанський делікотес.
– Ми гуляли біля замку, але всередину поки не заходили. Можу сказати, що замок Тамплієрів дуже красивий. Щодо хамона, то в Понферраді його продають на кожному кроці, і повз нього ніяк не пройдеш. Звичайно, ми скуштували цю страву, й вона нам прийшлася до смаку.
Селфі Дмитра в Понферраді
– У Понферрадині пиво після матчів дозволяють пити чи, можливо, вино?
– Знаєте, тут навіть футболісти випивають бокал вина на обіді перед грою. А після гри випити келих вина або пива – це взагалі святе. Тренера не забороняють, для них вживання легкого алкоголю вважається нормою.
– В Іспанії ви вже перебуваєте близько 2-х місяців. За цей час встигли хоча б трохи подивитися країну?
– Я тут всього 2 місяці, і поки особливо нікуди не їздив. Спершу потрібно вивчити мову, а потім плануватиму екскурсійні програми.
– У цьому сезоні синьо-білі (кольори Понферрадини – Ред.) виступають не дуже вдало, займаючи після 11 турів 4 місце. З чим пов’язаний важкий старт вашої команди в чемпіонаті?
– Ми граємо добре, створюємо багато моментів. Є вдалі ігри, так і не дуже, але більше все-таки вдалих. Думаю, нам просто не щастить в плані результату, і якщо ми трохи додамо, обов’язково будемо в лідерах.
– У Зорі ви відрізнялися непоганою результативністю, але в Іспанії вам поки не вдалося забити бодай гол. З чим це пов’язано?
– Зараз йде період адаптації, і я ще не до кінця притерся до командних дій. З початку взагалі було важко, зараз трохи простіше. Вже стали розуміти один одного. Чесно кажучи, я сам дуже хочу, щоб адаптація в Понферрадині пройшла якомога швидше, й мені вдалося відзначитися забитим м’ячем.
– На який термін розрахований контракт з Понферрадиною, і які цілі ви ставите перед собою у нинішньому сезоні?
– Мій контракт з Понферрадиною розрахований на 3 роки. Щодо завдань, то дуже хочеться вийти в Примеру. Все-таки зіграти проти Реала або Барселони – це безцінно.