Взяті на озброєння ще за СРСР: що відомо про бомби вільного падіння
Радник голови Офісу президента Олексій Арестович повідомив, що російські окупанти скидають на завод Азовсталь у Маріуполі бомби вільного падіння.
Що про них відомо та за яким принципом вони працюють – читайте у матеріалі.
Бомби вільного падіння ще називають некерованими, гравітаційними або тупими бомбами. Їх скидають з літаків, але вони не мають системи наведення, тому просто слідують балістичній траєкторії.
Корпуси тупих бомб зазвичай мають аеродинамічну форму, часто з поверхнями в хвостовій частині. Це дає можливість зменшити опір і підвищує стабільність після викиду, що слугує для підвищення точності і стабільності траєкторії.
Але некеровані бомби зазвичай використовують контактний детонатор для вибуху при ударі або через декілька мілісекунд пізніше, якщо необхідний проникливий ефект. Альтернативою є детонатор із альтиметром, що дозволяє здійснити повітряний вибух на бажаній висоті.
Бомби вільного падіння були в загальному використанні до другої половини Другої світової війни. Також вони залишалися в широкому вжитку до кінця 1980-х.
Військово-повітряні сили РФ в основному використовують такі некеровані бомби, як ФАБ-500 і ФАБ-3000.
ФАБ-3000 була розроблена ще СРСР. Це 3000-кілограмова авіаційна бомба загального призначення з фугасною боєголовкою, здатна пробити бетонні споруди, укриття, укріплення, греблі та промислові споруди завдяки литому корпусу вагою 1 600 кг і вибуховому заряду вагою у 1 400 кг.
Вона була розроблена для бомбардувальників Ту-4, Ту-16 або Ту-22 і прийнята на озброєння ВПС СРСР після Другої світової війни – у 1946 році.
ФАБ-500 — також розроблена в СРСР 500-кілограмова авіаційна бомба загального призначення з фугасною боєголовкою. Оригінальна модель М-54 випущена в 1954 році.
Відомо, що обидва види некерованих бомб використосував Радянський Союз під час війни в Афганістані. А некеровані бомби ФАБ-500 застосовувала Росія у війні в Сирії.