Олігархічна змова чи відсутність самоорганізації: як фінансуються політичні партії

Одне з ключових питань для розвитку держави — як порвати замкнене коло між олігархічним всеосяжним впливом та побудувати державу для реалізації кожної людини. Я, як політичний консультант з практичним досвідом, маю певні думки та бачу можливі механізми. І пропоную їх обговорити.

Свідомі олігархи

Насправді, лідери фінансово-промислових груп – це, в першу чергу, досить розумні та грамотні люди. Звісно, стартовий капітал — це всім відома історія, а ось подальше перетворення у міжнародні холдинги — це історія вже складна, зі складним сюжетом, і потребує неабияких навиків та первинного складу характеру.

Так як це природньо для homo sapiens, як для виду біологічного і створіння раціонального, олігархи природньо шукають вигоди для себе, створюють умови для власної особи, надалі не керуючись теорією сталого розвитку, людиноцентризмом, ідеями про поступовий розвиток країни. Адже їх країна — це їх корпорація.

Читайте: Чи варто вірити передвиборчим рейтингам кандидатів

Відтоді як представники влади створюють умови, в яких доводиться реально платити за позики, але отримувати міжнародні бонуси й не позбуватися капіталу за кордоном та бути рукоподатковим, олігархи здатні змінитися.

Брати Кох у Сполучених Штатах Америки – люди заможні, за статками Ахметов навіть поруч не стоїть. Але це ж не заважає США бути світовим економічним лідером. Забезпечувати громадянам гідний рівень життя й можливості для реалізації.

Постає питання: якщо олігархи фінансують партії, то як же відійти від статус-кво та змінити правила гри. І послабити їх надто привілейоване становище, що стало можливим через державне дотування, можливості податкових оптимізацій та дешевих ресурсів, що монопольно видобуваються. Звісно, виключно через ефективну публічну політику.

Чи олігархи єдині фінансують політичні процеси? Однозначно ні, це надто примітивне твердження.

Великі політичні сили мають багато інвесторів – від людей, що в регіонах фіксують роботу активу (місцеві бізнесмени), до тих, хто безкоштовно допомагає своєю медіаактивністю та великих підприємців і асоціацій (навіть профільних).

Олігархи — не меценати, вони інвестують рівно стільки, скільки мінімально потрібно, інакше вони б не були олігархами.

Чи можна зібрати $20-30 млн на кампанію в Україні без відомих олігархів? Так, абсолютно точно можна. Це по мільйону з регіону, а отже – 5 людей по $200 000 тисяч: навіть для відповідального середнього бізнеса – це можливе вкладення із чіткою лінією більш горизонтальної мережі, а не монополії тиску фіскальних органів та фізичного тиску. Ось вам і шлях до політичної сили.

Чому цього не відбувається

Так як я знайома з багатьма побічними відповідними та самоорганізованими інвесторами, то візьму відповідальність за них усіх. Вони слабко вірять політичним лідерам і не бачать сильної дорожньої карти, від плану роботи партії на місцях – до плану розвитку держави (чіткого, за векторами). Не бачать інструмент.

Ось і маємо, що вони лише інколи долучаються до творення політичних процесів. Чи ситуативно за необхідністю. Політичні структури, що існують більше 10 років, існують виключно завдяки діалогу з такими людьми, й роботі з ними (припустимо, Батьківщина, раніше – Народний рух, на початку – партія Удар, до якої спершу прагнули долучатися, але розчарувалися при поглинанні її структурою БПП).

Перспективи неолігархічних партій

Можливо здаватиметься трішки утопічним, але я вважаю такі перспективи цілком реальними. По-перше, потрібно зібрати однодумців, спеціалістів з різних галузей.

Чітко прописати програму – від принципів роботи держави до кроків в імплементації запланованого на всіх рівнях.

По-друге — дуже детально дати план роботи такої партії та плани реалізації, отримати максимальну залученість ЗМІ, ТБ та власну співучасть, вибудувати адженду, залучитися підтримкою.

Читайте: Президентські перегони 2019: хто має шанси на перемогу

По-третє — відпрацювати меритократичний механізм (соціальні ліфти у межах партії), постійно навчатися та створювати реальну команду. Необхідно вести діалог з цивілізованими профільними лобістами та розуміти їх позицію.

На втілення повного циклу створення такої партії можуть піти роки, 2-5 років.

Чому не вийшло у багатьох малих та перспективних політичних сил, таких як ДемАльянс? Там здебільшого були люди однієї формації, що були хорошими ораторами та розумниками, проте погано вели діалог про гроші та системну роботу, тому й ресурсів не знайшли.

Автор: Катерина Одарченко, політтехнолог, партнер компанії “SIC Group Ukrainе”, Member of International association of political consultants (IAPC).