Гра на контрастах, або Червнева сесія Сергія Реброва

Щось не складалося у грі, десь не вдалося втілити у життя всі тренерські задуми, але вчорашня гра проти збірної Мальти нагадала одну футбольну істину – гра забувається, а результат залишається.

У підсумку – шість очок у двох офіційних матчах – потрібний максимум для збірної України у червневих  поєдинках Євро-2024. Чи все йде за планом?

Коли приходить новий тренер, то від гри команди чекають змін. Насамперед, це стосується її ігрового стилю. Кожен наставник намагається прищепити свої методи, за допомогою яких і досягають результатів.

Менш ніж два тижні було у Сергія Реброва, щоб налаштувати команду на досягнення максимального результату в офіційних поєдинках Євровідбору-2024. І лише потім зробити ігровий стиль збірної України впізнаваним.

У Сергія Станіславовича – цікавий набір виконавців та перспективна молодь, навколо яких можна будувати нову команду. Однак слід бути реалістами й розуміти, що за 10-12 днів повністю все змінити неможливо. Тож, для початку, важливий саме результат.

Що ми побачили у грі проти Мальти? У порівнянні з матчем проти Північної Македонії, Сергій Ребров зробив відразу чотири зміни у стартовому складі: замість Миколенка, Тимчика, Мудрика та Довбика вийшли Кривцов, Конопля, Малиновський і Ванат.

Однак експерименти зі складом залишили після себе сумнівне враження у першому таймі. Оскільки гра чимось нагадувала першу половину протистояння проти Північної Македонії: інертність в атаці та мінімум гольових моментів з боку українців.

Фото: Getty Images

Мальта не відчувала тиску з боку суперника й легко побудувала гру від оборони. І цю деталь важливо зафіксувати. Адже Англія та Італія такої розкоші мальтійцям не давали:  вони забивали дуже швидко, чим полегшували собі життя.

У другому ж таймі збірній України почала додавати в активності й чекати втрати концентрації суперника. Однією з таких нагод не скористався Ярмоленко, який не зумів реалізувати пенальті. Однак гольової мети українці все ж досягли.

Щобільше, у комбінації, яка призвела до другого пенальті, участь взяли саме ті гравці, які вийшли на заміну – Миколенко, Довбик та Буяльський.  І в цьому моменті варто віддати належне саме тренерському чуттю Сергія Реброва.

Окремо хотілося сказати про Циганкова, який забив цього єдиного м’яча у матчі. Схоже, що іспанська Жирона стала для нього свого роду трампліном у розвитку як футболіста.  У новій ролі – вільного художника – Віктор відіграв чи не найкращу серію своїх поєдинків за національну команду.

Матчі проти Німеччини, Північної Македонії та Мальти лише додали футболісту впевненості у майбутньому і можливість претендувати на роль нового лідера збірної.

Що в сухому залишку? Можна відповісти словами самого Сергія Реброва, який сказав журналістам після  матчу – “ми рухаємося, нам потрібно більше часу…”.  Цього разу саме час був і ворогом, і другом для Реброва – одночасно. Його обмежена кількість – не давала можливості вимагати багато.

Водночас, після яскравого спарингу з Німеччиною збірна України видала два менш виразні матчі, але з максимальним результатом – дві перемоги. І в цьому плані з математикою не посперечаєшся. Україна виходить на друге місце у своїй групі та чекає вересня.

Матчі проти Англії та Італії – учасників фіналу Євро-2020 – чи не головний футбольний іспит для Сергія Реброва на чолі збірної. У нього вже буде більше часу підготуватися та можливість нав’язати свою ідеологію гри команди. Українським же уболівальникам залишається запастися терпіння та чекати на протистояння проти лідерів європейського футболу.