Хвороба Лайма: що робити, симптоми і лікування

Що таке хвороба Лайма, як себе убезпечити від зараження і що робити, якщо вже стався укус кліща – про це варто знати в період зростання активності кліщів.

До речі, треба пам’ятати, що “кусючими” є і личинки кліщів (для насичення потрібно близько 5 діб), і німфи (до 8 діб) і дорослий кліщ (до 12 діб).

У процесі насичення маса личинок збільшується до 20 разів, маса німф – до 100 разів, а маса самок – до 120 разів.

Що таке хвороба Лайма

Хвороба Лайма – досить поширене трансмісивне захворювання, що являє собою спирохетоз зі схильністю до поліорганної поразки, різноманіттям клінічних форм, з можливістю персистирування збудника і формуванням хронічного перебігу хвороби.

Звичайний сезон захворювання – з пізньої весни до ранньої осені і пов’язаний з активністю кліщів.

Симптоми

• При розвитку ранньої клінічної симптоматики (вона досить яскрава – мігруюча еритема) тільки 25-35% людей вказують на укус кліща, в зв’язку з чим цей критерій не повинен тяжіти над клініцистами при встановлені відповідного діагнозу.

Пов’язано це, ймовірно, з тим, що велика частка нападу на людей німф (за оцінками, до 50% випадків і більше), що мають надзвичайно малі розміри (макове зерно), укуси їх і личинок кліщів безболісні.

• У людей, схильних до ризику укусу кліщів, впродовж усього сезону за родом своєї діяльності нерідкі випадки реінфекції бореліями різних серотипів.

Клінічні прояви реінфекції схожі з первинним інфікуванням, хоча відзначається тенденція до пом’якшення симптоматики. Рецидиви навпаки, відрізняються різноманіттям клінічних симптомів, іноді вельми незвичайних.

• Деякі прояви хвороби Лайма пов’язані з конкретним штамом збудника.

У США ізолятори з східного узбережжя відомі як комплекс B.burgdorferi sensu stricto, і зараження цими мікроорганізмами відрізняється частим ураженням суглобів, європейські штами, наприклад B. burgdorferi afzelii, пов’язані з частим розвиненим акродерматітом. У нашій країні нерідкі випадки ураження різних відділів нервової системи, а також суглобів.

• Борелії подібні до збудника сифілісу, тому хвороба Лайма має кілька стадій розвитку – локалізована, дисемінована і персистуюча.

Однак не у всіх пацієнтів ці стадії можуть бути чітко ідентифіковані, на відміну від сифілісу, всі три стадії захворювання можуть пройти впродовж одного року після інфікування, а не через багато років.

Лікування хвороби Лайма

• Прогноз для пацієнтів з хворобою Лайма, як правило, сприятливий, якщо їх вчасно лікують за допомогою відповідних схем антибіотиків, повне одужання настає більш ніж у 80% людей.

Однак необхідно пам’ятати, що можлива реінфекція іншим штамом збудника.

З іншого боку, якщо пацієнти, особливо дорослі, які отримують лікування пізно, або приймають антибіотики, до яких борелії нечутливі, мають досить великий шанс отримати захворювання опорно-рухового апарату в майбутньому, деякі когнітивні розлади та інші неприємні, виснажливі для хворих симптоми, що важко піддаються терапії.

• Антитіла після перенесеної хвороби Лайма не захищають від подальшого можливого зараження, епізод мігруючої еритем і не дає імунітету до наступного такого епізоду, отже, різноманітні стратегії профілактики залишаються важливими для наших пацієнтів.

Профілактика укусу кліща

• Необхідно максимально уникати укусу кліщів.

Для цього слід пам’ятати, що на доглянутих ділянках зі скошеною травою навряд чи будуть присутні кліщі, там немає необхідних їм тварин і мало вологи. Області, багаті зеленими насадженнями, як декоративними, так і природними, є більш симпатичними для кліщів, найвища їх концентрація спостерігається в лісах.

• При перебуванні в зонах можливої концентрації кліщів необхідно наносити на шкіру і одяг репеленти, які містять ДЕТА (діетілтолуамід), на одяг можна наносити акарациди перметрин.

Чим вища концентрація ДЕТА, тим триваліше формується захист від кліщів, однак треба пам’ятати, що дітям застосовувати продукти, що містять більше 10% ДЕТА протипоказано через підвищену абсорбцію і повідомлення про нейротоксичність.

Також, навіть допустимі його концентрації не можна використовувати дітям для обробки рук внаслідок можливого попадання на слизові.

• Рекомендують носити сорочки з довгими рукавами, штани заправляти в шкарпетки, довге волосся ховати під капелюх.
• Більш світлий одяг покращує шанси швидкого виявлення кліща до його присмоктування, правда, є думка, що світлий одяг більше привертає увагу кліщів, тому при виборі кольору одягу не заморочуємось.
• Оскільки всі ці рекомендації не завжди практичні і можуть бути використані, особливо у дітей, ніхто не скасовує щоденний рутинний ретельний огляд складок шкіри, області за вухами, пупок, пах, пахвові западини, волосяну частину голови.
• Необхідно убезпечити від кліщів домашніх тварин, шляхом обробки репелентами, носінням спеціальних нашийників.

Як дістати кліща

Завжди пам’ятайте про те, що зараження набагато менш ймовірно, якщо кліщі прикріплені менше ніж 24 години, але ця ймовірність різко зростає, якщо пройшло 48-72 години і більше після прикріплення кліща.

Кліща треба видалити, в ідеалі маючи при собі спеціальні пристосування, але набагато важливіше швидкість видалення.

Поширеною помилкою є спроба задушити кліща олією, вазеліном, лаком або бензином – все це тільки подовжує час впливу і, отже, ймовірність інфікування зростає.

Також не можна стискати кліща, розчавлювати і проколювати його, оскільки борелії (та інші збудники) можуть перебувати у всіх біологічних рідинах переносника.

Видаляти кліща потрібно пінцетом або спеціальним пристосуванням, краще в рукавичках, захопивши його якомога ближче до шкіри і рівними вертикально спрямованими рухами повільно витягувати зі шкіри.

Якщо нічого такого під руками немає, можна використовувати просту нитку. Перекручення, викручування збільшує шанси відриву частин кліща.

Якщо при видаленні кліща в шкірі залишилися частини його ротової порожнини – не панікуйте, вони неінфекційні. Спробуйте ще раз, якщо не вийшло – зверніться до лікаря або дайте спокійно гоїтись місцю укусу.

Після видалення кліща треба обробити відповідне місце антисептиком або промити водою з милом. Людина, що видалила кліща, також повинна вимити руки.

Дослідити кліща на наявність борелій не рекомендується з певних причин, тому не витрачайте на це час та сили. У лікувальних установах при видаленні кліща або його частин не потрібно обробляти поле лідокаїном, це може викликати його роздратування з викидом вмісту зі шлунка, де може знаходитися велика кількість збудника.

Яка профілактика захворювання

Для профілактики захворювання в даний час використовують антибіотики. Треба відзначити, що швидке видалення є набагато ефективнішою стратегією профілактики, ніж прийом антибіотиків.

Пов’язано це як з особливістю збудника, так і з особливостями інфекційного процесу в разі потрапляння борелій в організм людини. Також необхідно пам’ятати, що навіть в ендемічних районах (як у нас) ризик передачі від укусу всіх кліщів оцінюється тільки на 1-2%.

Для екстреної профілактики у дорослих і дітей старше 8 років використовують разово доксициклін, тільки це має бути лікарське призначення, оскільки є певні протипоказання, наприклад, вагітні жінки.

Призначають таку профілактику впродовж перших 72 годин від події, пізніше – не рекомендується. Замінювати профілактику амоксициліном також не рекомендується, тим більше проводити її цілими курсами, поєднуючи з іншими антибіотиками.

Наявна вакцина виявилася не дуже ефективною і знята з виробництва в 2002 році. Вакциновані нею люди зараз не захищені.

Автор: Ольга Голубовська, український інфекціоніст, доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України, завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.