Про це йшла мова на форумі Імплементація acquis ЄС: зловживання ринком і сквіз-аут, організованому Асоціацією Українські фондові торговці.
Глава ради асоціації Українські фондові торговці Сергій Антонов заявляє, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України побила рекорди за кількістю порушених справ з маніпулювання. При цьому, при порушенні справ часто використовується ціна закриття торгів, актуальна 3-5 років тому.
– Ми отримуємо сигнал – нам не потрібно, щоб ви працювали – нам потрібно, щоб ви мучилися. Ринку акцій в Україні сьогодні немає. Якщо справедливу біржову ціну встановити неможливо, як можна тоді встановити маніпулятивну ціну? Регулятор вдає, що в Україні все добре. Замість того, щоб регулювати суспільні компанії, вони регулюють непублічні. Такі дії призводять до того, що в Україні за 4 роки за допомогою інструментів фондового ринку замість припливу відбувається відтік капіталу, і ця цифра – 6 млрд грн. Том у є дві причини – тотальна неліквідність і відсутність зрозумілих цін. Багато угод відправляється регулятору у вигляді звітності, а потім більшість учасників повинні пояснювати походження ціни. Є закріплені цінові орієнтири, які в більшості випадків застаріли. Є випадки, коли остання ціна зафіксована 3 місяці тому, а є такі, де і три роки тому. Це не дає ринку нормально функціонувати, – пояснив він.
Він також зазначив, що сьогодні в Україні налічується понад 10 тисяч емітентів, в той час як реально торгується тільки близько 300. Для порівняння, в Китаї близько 6 тисяч емітентів.
Нагадаємо, в минулому році була імплементована європейська процедура сквіз-аут, яка є новим інститутом українського законодавства. Паралельно відбувається впровадження європейських норм щодо санкцій за зловживання ринком, і зараз готуються зміни до законодавства.
Обидва питання, і сквіз-аут, і зловживання ринком – є предметом критики за якістю законодавчих змін як з боку практиків, так і з боку вчених.
Учасники форуму зійшлися на думці, що регулятор не встигає за процесами, і ринок на собі відчуває таке запізнення через застосування до його учасникам необгрунтованих санкцій як з боку регулятора так і з боку правоохоронних органів, а так само через норми профільного законодавства, які вільно трактуються державними органами через наявність в них істотною правової невизначеності.