Військова міць РФ піде на спад у 2025 році – звіт аналітиків RUSI

Збройні сили РФ, імовірно, досягнуть свого піку за силами наприкінці 2024 року, а протягом 2025-го матеріальні проблеми наростатимуть.

Про це йдеться в аналітичній записці Джека Вотлінга і Ніка Рейнольдса, які є науковими співробітниками Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI).

Як вказують аналітики, важливо розуміти те, чого саме Росія намагалася домогтися, вторгаючись в Україну в лютому 2022 року, а також як Кремль має намір досягти своїх цілей і які його можливості щодо реалізації цього плану.

У матеріалі йдеться, що російська теорія того, що для них є перемогою, неодноразово змінювалася під час війни.

– Але зараз у Москви є чіткий план того, як вона має намір діяти, – пишуть аналітики і пропонують розглянути основу російського планування, а також того, як можна зірвати ці плани.

Стратегічні цілі Росії

Аналітики вказують, що Росія, як і раніше, дотримується стратегічної мети підпорядкувати собі Україну.

– Умови капітуляції, які наразі пропонують російські посередники, охоплюють передання Україною території, що вже перебуває під контролем Росії, а також Харкова і, за деякими версіями, Одеси; згоду не вступати в НАТО; і встановлення глави держави, затвердженого Росією. Єдина значна поступка, яку пропонує Росія, полягає в тому, що Україна, яка залишилася, може вступити до ЄС, – вважають експерти.

Процес, за допомогою якого Росія має намір домогтися такого результату, складається з трьох етапів:

1. Продовження тиску по всій довжині українського фронту з метою виснаження боєприпасів і кадрових резервів ЗСУ.
2. Паралельно з цим перед російськими спецслужбами поставлено завдання зламати рішучість міжнародних партнерів України продовжувати надавати військову допомогу.
3. Щойно військова допомога буде істотно обмежена й українські запаси боєприпасів виснажаться, Росія має намір почати подальші наступальні операції, щоб домогтися значних – нехай і повільних – успіхів на полі бою.

– Потім ці успіхи передбачається використовувати як важіль тиску на Київ, щоб змусити його капітулювати на російських умовах, – пишуть дослідники.

Горизонт планування для реалізації цих цілей передбачає, що перемога має бути досягнута до 2026 року.

– Важливо розуміти, що цілі Росії можуть розширюватися в міру досягнення успіху, а враховуючи, що Кремль порушив майже всі важливі угоди як з Україною, так і з НАТО, немає жодної гарантії, що навіть якщо Росія отримає від перемовин те, що хотіла, вона не спробує згодом фізично окупувати решту України або не буде налаштована на застосування сили в інших місцях, – вважають аналітики.

Військовий потенціал Росії

За оцінками експертів RUSI, на початок 2024 року російське оперативне угруповання військ на окупованих територіях України налічувало 470 тис. військовослужбовців.

– Хоча якість російських сил навряд чи зростатиме доти, доки українці зможуть підтримувати значний рівень втрат серед особового складу, росіяни зможуть підтримувати стабільний темп атак протягом 2024 року, – пише видання.

RUSI вказує, що російське угруповання військ продовжує зазнавати значних втрат, але, тим не менш, зростає в чисельності.

Масштабні операції дозволяють російським військовим вживати заходів, що гарантують цілісність лінії фронту. Підрозділи зазвичай можуть бути виведені за лінію фронту після того, як вони зазнають втрат до 30% – це точка, після якої вони вважаються неефективними, – і потім відновлені, пишуть експерти.

– Незважаючи на те, що наразі великомасштабних наступів не ведеться, перед російськими підрозділами поставлено завдання проводити невеликі тактичні атаки, які щонайменше завдають Україні стабільних втрат і дають змогу російським військам захоплювати й утримувати позиції. Так росіяни підтримують постійний тиск на низку пунктів, – пишуть аналітики.

При цьому прагнення російських військових збільшити чисельність своїх сил до 1,5 млн осіб не було реалізовано, а нині вербувальники виконують майже 85% поставлених завдань із набору військовослужбовців для війни проти України. Саме з цієї причини, вважають оглядачі, Кремль думає, що зможе зберегти нинішні темпи убутку до 2025 року.

Бойова техніка РФ

Що стосується бойової техніки, то на озброєнні російських військ перебуває:

• близько 4 780 ствольних артилерійських знарядь, з яких 20% – самохідні;
• 1 130 РСЗВ;
• 2 060 танків
• 7 080 інших бойових броньованих машин, які в основному складаються з МТ-ЛБ, БМП і БТР.

Крім того, техніку на землі регулярно підтримує авіація. Експерти RUSI пишуть, що йдеться про:

• 290 вертольотів (110 з яких – бойові)
• і 310 реактивних літаків.

– Застосування цих комплектів техніки обмежене нестачею боєприпасів, особливо для таких ключових систем, як 220-мм реактивні системи залпового вогню (РСЗВ), і нестабільною наявністю 152-мм боєприпасів.

Деякі комплекси, як-от швидкісна авіація, обмежені наявністю пілотів із достатнім досвідом для виконання ключових місій, оскільки втрати російських екіпажів становлять 159 осіб, що, з огляду на нерівномірність нальоту в російських ескадрильях, є серйозною втратою потенціалу.

Проте російські Повітряно-космічні сили (ПКС) можуть продовжувати виконувати значну кількість вильотів і доставляти боєприпаси для протистояння.

Промисловий потенціал Росії

За оцінкою експертів RUSI, потенціал російської промисловості для забезпечення поточних операцій було значно мобілізовано у сфері оборонної промисловості.

Було збільшено кількість робочих місць і розширено виробничі лінії на наявних підприємствах. Також було запущено в експлуатацію законсервовані заводи.

– Це призвело до значного збільшення обсягів виробництва, – вважають у RUSI.

За оцінкою експертів, Росія поставляє у війська близько 1,5 тис. танків на рік, а також близько 3 тис. бойових броньованих машин різних типів. Аналогічно збільшилося виробництво російських ракет.

Попри ці досягнення, Росія стикається зі значними обмеженнями в довговічності та надійності своєї промислової продукції.

– Наприклад, з танків та інших бойових броньованих машин близько 80 % не є новою продукцією, а відновлені та модернізовані з російських військових запасів. Кількість систем, що перебувають на зберіганні, означає, що, хоча Росія може підтримувати постійний обсяг виробництва до 2024 року, до 2025-го вона почне виявляти, що машини потребують більш глибокої модернізації, а до 2026 року вичерпає більшу частину наявних запасів, – пишуть експерти.

Так, у міру скорочення кількості відремонтованих машин промислові потужності можуть бути спрямовані на виробництво нових платформ, але це неминуче призведе до значного скорочення кількості машин, що поставляються в російські війська.

Ще одним вразливим місцем російської високотехнологічної зброї, такої як ракети, є сильна залежність від західного комплектовання. На думку експертів, сьогодні Росія все ще має доступ до необхідних компонентів, попри санкції країн Заходу, однак більш послідовна політика країн ЄС і США призведе до ймовірного порушення каналів поставок.

– Навіть за наявного недосконалого підходу вартість комплектовання для російського оборонного сектору зросла на 30 %, і йому вдалося лише стабілізувати постачання, а не розширити їх, попри додаткові інвестиції в цей напрям, – пишуть аналітики RUSI.

Та найбільш серйозним обмеженням для РФ є виробництво боєприпасів.

У RUSI вказують, що якщо Росія хоче реалізувати свої плани із захоплення України у 2025 році, для цього потреба російської промисловості, згідно з оцінками Міноборони РФ, становить приблизно 4 млн 152-мм і 1,6 млн 122-мм артилерійських снарядів у 2024 році.

Однак російська промисловість у відповідь на запит Міноборони РФ повідомила, що розраховує збільшити виробництво 152-мм снарядів із приблизно 1 млн 2023 року до 1,3 млн протягом 2024 року, а 122-мм снарядів за той самий період буде вироблено всього 800 тис. штук. Ба більше, російське Міноборони не вважає, що зможе значно збільшити виробництво в наступні роки, якщо не буде створено нових заводів і не буде вкладено кошти у видобуток сировини із затримкою понад п’ять років.

– Це означає, що для забезпечення Збройних сил ресурсами Росія повинна – у короткостроковій перспективі – ще більше скоротити решту 3 млн одиниць боєприпасів, хоча більша їхня частина перебуває в поганому стані. Щоб компенсувати дефіцит, Росія підписала контракти на поставку і виробництво з Білоруссю, Іраном, Північною Кореєю і Сирією, причому остання може постачати тільки штамповані гільзи, а не цілі снаряди, – вважають експерти.

Але такі поставки не зможуть компенсувати значний дефіцит 152-мм боєприпасів у 2025 році.

За оцінкою RUSI, загальне виробництво артилерії в Росії, ймовірно, досягне плато на рівні 3 млн снарядів на рік усіх типів, включно з РСЗВ, які не розглядаються вище.

Висновок

Наукові співробітники Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень вважають, що російська теорія перемоги правдоподібна, якщо міжнародні партнери України не зможуть належно забезпечити ЗСУ ресурсами.

– Однак якщо партнери України продовжать надавати ЗСУ достатню кількість боєприпасів і підтримку в навчанні, щоб забезпечити ослаблення російських атак у 2024 році, то Росія навряд чи досягне значних успіхів у 2025 році, – йдеться в матеріалі.

Якщо у Росії не буде перспектив домогтися успіхів у 2025 році, враховуючи її нездатність підвищити якість сил для наступальних операцій, то з цього випливає, що Москві буде важко змусити Київ капітулювати до 2026 року.

Уже після 2026 року вибуття систем почне істотно знижувати бойову міць Росії, а російська промисловість до цього часу може бути достатньою мірою підірвана, що з часом призведе до зниження перспектив РФ.

– Останнє вимагатиме від партнерів України продемонструвати подобу компетентності у своїх заходах, спрямованих на протидію російській оборонній мобілізації, що залишається цілком можливим, незважаючи на результати їхньої діяльності на сьогодні, – пишуть експерти.

У висновку аналітики RUSI вказують, що ухвалення підходу, в рамках якого стійкість України буде забезпечено до 2025 року, не тільки підірве теорію перемоги Кремля, а й надасть достатньо часу для створення раціональної мобілізації та підготовки ЗСУ.

– Це критично важливо для створення можливостей продовжувати загрожувати позиції Росії і тим самим змусити її не просто прагнути до переговорів, а справді вести переговори про припинення війни на вигідних для України умовах. Зараз не час підкорятися кремлівському розумінню траєкторії війни, – резюмують експерти.

Напередодні експерти з Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) в журналі Military balance заявляли, що за час повномасштабної війни Росія втратила в Україні понад 3 тис. танків, що еквівалентно всьому її довоєнному активному арсеналу.