”Чоловічі” професії: як українки руйнують гендерні стереотипи на ринку праці

Повномасштабна війна, а разом із нею і мобілізація неабияк вплинули на ринок праці в Україні. Останній пройшов шлях від дефіциту вакансій до дефіциту кадрів. Люди полишали свої домівки, свої роботи та шукали прихистку в інших регіонах. Декому вдавалося забрати із собою виробництво та налагодити його на новому місці, даючи робочі місця, зокрема, й переселенцям.

Хоча в нашому суспільстві існує розподіл професій за ознакою статі, війна все ж помітно змінила гендерну складову українського ринку праці. Зараз дедалі більше жінок відкривають ФОПи, йдуть працювати на посади, які традиційно вважалися чоловічими.

Факти ICTV розповідають, як жінки в Україні стали рушієм економіки.

Дефіцит кадрів у 2023 році

У коментарі Фактам ICTV аналітики найбільшого сайту з пошуку роботи Work.ua зауважили, що протягом усього 2023 року фіксували дефіцит кадрів. Цю тенденцію підтверджували й роботодавці. Наприклад, одне з опитувань низки компаній показало, що минулого року лише 3% з них не стикалися з нестачею кваліфікованих кадрів. Майже 60 відсотків бізнесів готові були наймати людей з меншим досвідом та інвестувати в їхнє навчання.

Більше жінок шукають роботу

Якщо говорити про зміни за два роки повномасштабної війни в контексті статі та віку, то на ринку праці України збільшилася частка жінок та молоді до 25 років.

– Ми проаналізували нових шукачів, які створили резюме на Work.ua у січні 2022 та 2024 року. Як бачимо, частка жінок на ринку праці збільшилася з 57% до 62%. Також зросла частка людей у віковій групі від 18 до 24 років, – наголосила PR-менеджерка Work.ua Вікторія Білякова.

Не можна ігнорувати й той факт, що війна впливає на уявлення про “жіночу” та “чоловічу” роботу. Так, у листопаді 2023 року видання The Economist розповідало про українських жінок, які працюють на шахті, адже чоловіків-шахтарів мобілізували до лав ЗСУ.

Низка роботодавців, щоб подолати дефіцит кадрів набирають жінок на посади, які стереотипно вважалися чоловічими, наголошують в Work.ua.

– У спілкуванні з роботодавцями фахівці Work.ua бачать кейси, коли компанії навчають жінок. Тобто тут ми говоримо про розроблені спеціальні навчальні програми для жінок, під конкретні посади, які раніше обіймали чоловіки. Найперше, це стосується посад на виробництві, в агросекторі (оператори котелень, технічного устаткування тощо), серед мереж заправних станцій (операторів АЗС), – говорить Вікторія Білякова.

У законодавстві немає поділу професій за статтю

Законодавчого підґрунтя для поділу професій за гендером немає. Так було до 2017 року, коли існував перелік із 450 професій, заборонених для жінок. Зокрема, їм не дозволяли працювати машиністками в метро, водолазками, пожежницями та снайперками. Але у грудні 2017-го в Україні Перелік важких робіт та робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, скасували.

Водночас стереотипні уявлення про “жіночу” та “чоловічу” роботу у нашому суспільстві не зникли разом із цим документом.

Українське законодавство забороняє вказувати у вакансіях вимоги до статі кандидата (як і до віку, раси тощо). Але на практиці не всі роботодавці дотримуються цих вимог. Часто причина тому — упередження. Наприклад, кермування автівкою — це начебто чоловіча справа, тож вакансії для водіїв нерідко починаються з фраз “шукаємо чоловіка на посаду…”, говорять в Work.ua.

Дефіцит кадрів через мобілізацію

Зараз роботодавцям доводиться долати ці стереотипи, адже у звʼязку з мобілізацією не вдається знайти чоловіків на “чоловічі” вакансії.

Наприклад, останні місяці на Work.ua спостерігається така тенденція: у традиційно чоловічих вакансіях роботодавці особливо підкреслюють, що очікують на відгуки від кандидатів обох статей. Компанії наголошують, що готові навчати жінок коштом компанії, говорять аналітики.

Зараз середньостатистичний кандидат на ринку праці — це молода жінка з досвідом роботи. Зокрема, наразі 62% шукачів роботи — це жінки.

У розрізі окремих професій, 100% пропозицій роботи припадає на чоловіків за посадами: виконроб, замірник, електрослюсар, порізник, складальник, установник, інженер з технічного нагляду, мебляр, автоелектрик, слюсар, майстер СТО, фарбувальник, електрик, інкасатор, автослюсар, кур’єр, зварювальник.

Зауважимо, що за цими посадами кількість резюме від жінок вкрай мала. Наприклад, серед усіх кандидатів-інкасаторів на Work.ua жінок — 1,3%.

Українки частіше відкривають ФОПи

Варто зауважити, що в Україні з 2021 року через портал Дія зареєстрували понад 500 тис. ФОПів. І найчастіше ФОПами стають жінки — 52%, чоловіки — 48%.

Лише за 2023 рік в Україні з’явилося понад 300 тис. нових ФОП та 37 тис. нових компаній. Найбільш популярними сферами для бізнесів є: роздрібна та гуртова торгівля, ІТ та надання індивідуальних послуг. Кількість нових бізнесів перевищила показники 2021 року на 7%, повідомляє Opendatabot.

На які професії більше потребують чоловіків

Щодо конкретних категорій, де переважають чоловіки, то це:

• Будівництво, архітектура — 76% від усіх відгуків на Work.ua на вакансії у цій категорії надсилають чоловіки;
• Транспорт, автобізнес — 74%;
• Охорона, безпека — 71%;
• Робочі спеціальності, виробництво — 62%;
• Сільське господарство, агробізнес — 61%.

Це дані станом на грудень 2023 року, та якщо порівняти їх із січнем 2022-го, тобто останнім місяцем до повномасштабного вторгнення, то різниця не перевищує меж статистичної похибки.

Суттєву різницю бачимо лише в категорії Охорона, безпека — 71% відгуків від чоловіків у грудні 2023 проти 81% у січні 2022. Тобто тут жінки наразі представлені більше.

Це пояснюється тим, що в цій категорії розміщуються вакансії Сил оборони України — це і бойові, і цивільні професії у війську. Наразі ми бачимо інтерес суспільства до військового рекрутингу, зокрема й від жінок.

У межах кожної з наведених категорій є десятки вакансій, на які відгукуються виключно чоловіки. Наприклад, у категорії Будівництво, архітектура — це монтажник вентиляції, шліфувальник, електрослюсар, висотник, пресувальник, інженер з телекомунікацій, монтажник металоконструкцій, радіотехнік. У категорії Робочі спеціальності, виробництво — механізатор, електрослюсар, монтажник металоконструкцій, керівник ремонтно-механічної служби.

– Чи значить це, що жінки не опановують “чоловічі” професії? — ні. Таке твердження було б хибним. Безпосередньо від роботодавців ми знаємо про кейси успішного навчання та працевлаштування жінок на посади оператора котельні, оператора виробництва, інкасатора та інших.

Але часто вони отримують ці посади після проходження навчання у межах конкретного підприємства. Тобто такі жінки не проходять шлях кандидата, який шукає роботу, і не відображаються у статистиці відгуків та пропонувань вакансій, – зауважують аналітики Work.ua.

Фахівці Work.ua прогнозують, що практику навчання жінок “чоловічим” професіям для подолання дефіциту кадрів будуть застосовувати дедалі більше великих підприємств, які мають ресурс для кваліфікованого навчання персоналу.

Гендерний розрив в оплаті праці в Україні

Є сподівання, що таким чином в Україні вдасться не лише подолати дефіцит кадрів, а й скоротити гендерний розрив в оплаті праці хоча б до рівня країн ЄС. В Україні цей показник становить 18,6%, в ЄС — майже 13%. До речі, гендерний розрив в оплаті праці фіксується по всьому світу, майже в усіх галузях та професіях.

– Впевнені, що одного дня Україна не буде стикатися з проблемою і таким явищем, як дискримінація на ринку праці. Але поки що подолання нерівності, зокрема гендерного розриву в оплаті праці, — це шлях, який ми маємо пройти, – наголошують в Work.ua.

Фахівці проаналізували резюме від жінок та чоловіків щодо рівня бажаної заробітної плати й прийшли до висновку, що фінансові амбіції жінок дещо скромніші. Наприклад, станом на листопад 2023 року 26% жінок були згодні на зарплату до 10 тис. грн, а от чоловіків вдвічі менше — 13%.

Своєю чергою український уряд почав реалізацію стратегії до 2030 року щодо зменшення гендерного розриву в оплаті праці з 18,6% до 13,6%.

Гендерний розрив в оплаті праці у світі

За даними звіту Women, Business and the Law 2024 (Жінки, бізнес і закон 2024), у жодній країні світу жінки не мають рівних умов праці з чоловіками.

Гендерний розрив в оплаті праці в країнах ЄС у 2021 році становив 12,7%. Це означає, що жінки в середньому заробляють на 13% менше за годину, ніж чоловіки. У 2022 році розрив зменшився до 10,7%, водночас 69,3% жінок в ЄС були працевлаштовані порівняно з 80% чоловіків, повідомляють в Єврокомісії.

До прикладу, у 2018 році загальний гендерний розрив у заробітках становив 36,7%.

Згідно із Global Gender Gap Report 2023 (Звітом про глобальний гендерний розрив 2023 року), європейські країни досягнуть гендерного паритету за 67 років. Сполученим Штатам знадобиться 95 років. Найгірша ситуація в Євразії та Центральній Азії – там про рівність в оплаті праці можна буде говорити за 167 років.

Відмінності між країнами ЄС

Гендерний розрив в оплаті праці коливається від менш ніж 5% у Люксембурзі, Румунії, Словенії, Польщі, Бельгії та Італії до понад 17% – в Угорщині, Німеччині, Австрії та Естонії.

Однак менший розрив в оплаті праці в певних країнах не обов’язково означає, що ринок є більш рівним. Просто зайнятість жінок у таких країнах може бути нижчою.

Чому жінки заробляють менше?

Гендерний розрив в оплаті праці є доволі широким поняттям і охоплює велику кількість нерівностей. Так, близько 24% гендерного розриву в оплаті праці пов’язано з тим, що в низці професій працюють здебільшого жінки: догляд, охорона здоров’я та освіта. Високофемінізовані робочі місця зазвичай систематично недооцінюються.

Жінки здебільшого мають більше робочих годин на тиждень, ніж чоловіки, і при цьому витрачають більше годин на неоплачувану роботу, йдеться у звіті Європейської комісії.

В ЄС менше ніж один із десяти керівників великих компаній – жінка. Найбільша різниця в погодинній оплаті праці в ЄС у менеджерів: заробіток жінок на 23% нижчий, ніж у чоловіків. У деяких випадках жінки отримують менше, ніж чоловіки, за виконання рівноцінної роботи.

Майже $11 трлн за хатню роботу

Міжнародне об’єднання організацій Oxfam у своєму звіті за 2020 рік написало, що щодня у світі жінки витрачають 12,5 млрд годин на хатню роботу й догляд за дітьми та людьми похилого віку. І якщо за цю роботу платити хоча б мінімальні зарплати, то сума б вийшла просто колосальною – майже 10,8 трлн доларів на рік.