2016 для України: як за рік створити те, чого не вдавалося за 20
Факти ICTV разом із експертом з політичних питань Олесею Яхно прогнозують, яким буде 2016 рік для України.
– Україна – конгломерат потужностей, де кожен відповідає за свій сегмент роботи. Головне, аби в у системі координат парламент, президент і Кабмін вималювалася спільна траєкторія руху із потрібним нам кінцевим результатом, – переконана експерт із політичних питань Олеся Яхно, яка у розмові із Фактами розповіла про очікування від наступного року.
Читайте: Бюджет 2016: мілітаризація, Євро-2012 та міністерська пошта
Україні минулого року треба було змінювати позицію з багатьох питань, а подекуди – формувати її практично з нуля. 2015 став роком перехідності, поміркованості і компромісності. Увесь політичний клас робив акцент на помірні варіанти, а не на швидкі кроки у вирішенні проблем. Але у 2016, переконана експерт, у окремих питаннях буде помітна більша активність, адже прийде усвідомлення на управлінському рівні.
– Швидкої заміни уряду Яценюка не буде, а ось ближче до осені 2016 Кабмін може цілком оновитися. До цього часу треба визначитися із логікою – чи це все ж таки солідарна відповідальність усіх без винятку політичних гравців, чи просто технічний уряд.
Другий варіант дозволить політикам жити своїм життям, займатися рейтингами і накопичувати сили на вибори. Адже технократичний Кабмін не буде орієнтований на політичні перегони. І тоді відбудеться певна паралельність цих двох процесів до можливих парламентських виборів – одні працюватимуть, інші обіцятимуть, – вважає Яхно.
Наступного року набуває чинності новий закон про фінансування партій громадянами, який, на думку Олесі, цілком може вплинути на якісний результат виборів. А поки у нас немає нового закону про вибори до Верховної Ради, а також відсутні передумови для формування справжніх політичних сил, а не партійсних списків для лобіювання окремих інтересів бізнесу, поспішати не варто.
Тим паче, що, окрім парламентських перегонів, в Україні є, чим зайнятися. Наприклад, реформи та їхній темп.
Читайте: Податкова реформа: чому не вигідна
– Я не вважаю, що Україні загрожує Майдан 3, але протести на рівні окремих груп можуть бути. Сьогодні українське суспільство поділене на дві частини – соціально орієнтовану, патерналістську, яка дуже болісно переживає втрату будь-яких пільг, їхнє скасування, скорочення в бюджетній сфері, повязані із окремими реформами (малозабпезпечені категорії, пенсіонери, бюджетники) і ті, хто хочуть швидких реформ. Останнім потрібна не матеріальна допомога від держави, а нові можливості.
Зовнішньополітичні ризики для України залишаються незмінними. Військове протистояння на Донбасі і окупований Крим за будь-яких обставин будуть у пріоритетах не лише для нашої держави, але й для ЄС. Неодноразово лідери європейських країн наголошували, що виконання чи подовження політичних та економічних санкції проти Росії пов’язане із виконанням Мінських домовленостей і поверненням анексованого півострова.
Цей прецендент засвідчив, що схожі профонації міжнародного права можуть призвести до розвитку конфліктних ситуацій за геть іншим сценарієм. Нікому не дозволено переглядати кордони суверенних держав, навіть псевдоімперії Путіна із новітнім ядерним озброєнням.
– Нам треба обстоювати виконання Мінських домовленостях до останнього. Це те, про що говорив Байден та інші світові лідери. Навіть якщо РФ їх не виконує, ми повинні продемонструвати повагу до домовленостей, щоб не було спротиву серед європейських суспільств. Адже європейці об’єктивно далекі від цілісного розуміння нашої ситуації. Вони можуть вважати, що у конфлікті винні обидві сторони. Крім того, російська пропаганда діє на випередження, – пояснила експерт.
Читайте: Що буде з економікою України у 2016: три сценарії
Занадто оптимістичним буде сподівання, що у 2016 Україні вдасться вирішити конфлікт на Донбасі. Однак певні зрушення мають відбутися. Путін мав великі сподівання щодо українського Сходу. За кремлівським сценарієм в Україні у 2015 мав бути дефолт. Цей фактор став би рушійним для легшого провштовхування насильницької федералізації і залежності Донбасу на політичному рівні.
Не все вийшло у Росії і з Кримом. Він частково перейшов у площину конфлікту між Туреччиною і Росією. Остання перетворює півострів на величезну військову базу, стягуючи туди потужне озброєння. Україна, таким чином, втягнута поза власною волею у ще один військовий конфлікт, який розгорівсся задовго до збиття російського Су-24 у небі.
Попередні місяці у Сирії РФ бомбила прикордонні райони, де перебували переважно біженці, а також поселення турецьких курдів. Передбачити розвиток подій на Близькому Сході наразі дуже складно. Однак активність бойовиків на Донбасі буде прямо залежною від успіхів чи поразок Володимира Путіна у Сирії, вважає експерт.
І все ж, на моє прохання перерахувати найбільші ризики для України на наступний рік, Олеся Яхно впевнено називає внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні фактори.
Читайте: Експерт назвав головну проблему уряду Яценюка
Якщо нам вдасться зберегти ту самоорганізацію і перейти на вищий рівень відповідальності політичних і бізнес-еліт, це сприятиме інституційному посиленню держави. Воно надасть Україні багато нових можливостей, у тому числі й зовнішньополітичних.
Експертне середовище говорить майже однакові слова: потрібна абсолютна злагодженість усіх гілок влади. Це дозволить швидко реагувати на виклики й знаходити потенційно вигідні ніші на зовнішній арені.
Багато що залежить і від бізнес-еліт. Бізнес сприймає соціальну справедливість як перерозподіл активів на користь окремого представника крупного капіталу. Хоча соціальна справедливість повинна оцінюватися з точки зору корисностні для всіх членів суспільства.
Коли говорять про боротьбу із корупцією, це претензія до президента. У відомстві якого перебувають силові вдедомства. Коли говорять про відсутність реформ і незрозумілість окремих економічних кроків, то це претензія до уряду.
А до депутатів велика претензія – популізм, який привчає людей до простих рішень, які не мають нічого спільного із системними реформами. У сукупності усі ці три фактори грають не на користь України.
Якщо вдасться переламати цю тенденцію і зрозуміти, що на проведенні реформ можна заробити собі політичний рейтинг, а не лише критику опонентів, а також відійти від логіки зрада-перемога, то в державі з’явиться мода на реформи.
За будь-яких обставин у 2016 ми маємо показати щонайменше 1-3 успішні реформи, переконана Олеся Яхно. Зона вільної торгівлі із ЄС, яка набуває чинності з 1 січня, також спонукатиме до якісних змін. Це нові вимоги і стандарти до виробника. З одного боку – негативні наслідки для окремих галузей, а з іншого – нові можливості. Це вже не бажання, а закономірна необхідність, щоб Україна змінювала структуру економіки та виходила на нові ринки.