Режисер параду до Дня Незалежності: Існувала вірогідність, що ми нічого не встигнемо
Парад до Дня Незалежності міг відбутися не у тому вигляді, який ми спостерігали 24 серпня. Складнощі виникли в організаторів і під час відбору дівчинки, яка мала зіграти головну роль.
Загалом парад до Дня Незалежності готували близько півроку, однак за кілька днів до початку його ледь не зірвали. Про це та багато іншого розповів режисер-постановник параду Андрій Нестеренко.
– Як ви реалізовували настільки масштабний захід?
– Коли ми лише починали роботу над парадом, я ставив перед собою мету зробити це так, як ніхто не робив до нас. А також так, щоб це було практично неможливо повторити. Це було таке надзавдання. Щодо масштабності нахвалювати себе не буду (сміється). Але якщо ми говоримо про військову складову, то вона була наймасштабнішою за всю історію наших парадів.
– Чи були якісь обмеження з боку влади?
– Ніяких. У нас із владою і військовими був постійний контакт. Жодних обмежень і конфліктів, навпаки, було максимальне сприяння як із боку влади, так і з боку військових.
– На параді вперше вивели собак. Чия це була ідея?
– Ще в лютому 2021 року було розроблено перелік того, що буде представлено на параді. Від військових це і піші коробки, і техніка, і авіація, і кораблі в Одесі. Тому це їхня (військових. – Ред.) була ініціатива – показати кінологів.
Також серед ініціатив Міноборони – величезний прапор, який був на початку параду, а ми його потім вже використовували як елемент постановки, коли під ним пробігла дівчинка.
Для довідки: на параді до Дня Незалежності України пройшли три коробки кінологів: Нацполіція, Держприкордонслужба і ДСНС.
– Щодо театралізованої постановки на параді. Чому вирішили її показувати у реальному часі, а не записали заздалегідь?
– Почну із того, що попервах ми хотіли все влаштувати на вулиці Інститутській, а не на Майдані. Однак, як ви знаєте, це зробити не вийшло. Хоча я не можу аж надто звинувачувати людей. Якби вони знали, що саме там відбуватиметься, як все це буде! Якби вони знали передісторію, то, може, ніхто б там не бігав, і не ламав декорації. Але не будемо про погане.
Більшість з тих, хто перебував на Інститутській, були чомусь упевнені, що дівчинка йтиме радянською квартирою та дивитиметься на портрети загиблих. Хоча це маячня.
– У одній постановці задіяно безліч декорацій і костюмів із різноманітних епох. Наскільки складно було їх зібрати?
– Складнощів було багато. Вся ця декорація була підготовлена для Інститутської. А ця вулиця нерівна, йде під нахилом. Тож декорації були зроблені з розрахунком, що вони стоятимуть на нерівній поверхні. Тому всі декорації довелося переробляти під рівну поверхню.
Це були просто гігантські зусилля тих людей, які все це переробляли. Адже нам ще були потрібні хоча б пара днів перед парадом, щоб прорепетирувати все. Існувала вірогідність, що ми взагалі нічого не встигнемо.
– Як ви обирали головну героїню? Як відбувся кастинг?
– Складно проходив кастинг, бо всі діти поїхали співати на Чорноморські ігри (сміється). Це чудо, що ми її знайшли. Ми дивилися на дітей, які, скажімо, брали участь у Голос. Діти, або в інших подібних конкурсах. І ось так вийшли на нашу героїню.
– За якими критеріями ви шукали головну героїню? Чи вийшло у неї все втілити?
– Так. Головне, що вона не грала. Це те, чого я хотів від неї. У неї є певний сценічний досвід, вона співає. Дівчинка не актриса, ясна річ, але вона добре рухається, намагається грати, коли співає. І була задача збити з неї цю історію, щоб вона очистилася, була собою. І ось вона пішла просто ідеально. Їй не потрібно було нічого підказувати, вона вже розуміла, що від неї вимагається бути собою. Ти можеш десь реагувати, але не намагайся відігравати.
– Багатьох людей ця історія зворушила. А особисто ви якісь емоції закладали у постановку?
– Насамперед у всю цю історію закладався так званий ДНК, який ми розшифрували як День Незалежності Країни. Цей слоган обігрувався і на концерті на НСК Олімпійський, який влаштувала режисер Катя Царик. Загалом ця розшифровка – її ідея. А ось сама постановка – це й була спроба розшифрувати наш ДНК.
Також важлива історія, чому ми спочатку вирішили це робити на Інститутській. Це викликає купу запитань. У епізоді, коли дівчинка з’являлася одна, якби ми робили все на Інститутській, це був би момент саме про український ДНК. Адже саме завдяки українському ДНК люди йшли вгору і гинули на Інститутській, добровольці йшли на фронт.
– Чому вирішили відмовитися від запрошення популярних артистів на парад в якості учасників, як це було раніше?
– У них був свій зоряний час на концерті, який проходив на Олімпійському. Я думаю, що це правильно. Це повинен бути парад зі своєю історією. І вже окремо – концерт. Але у нас все одно бігала одна маленька зірка.
